Ухвала суду № 54357867, 10.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р.Справа № 537/4052/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.10.2015р. по справі № 537/4052/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги - Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області , в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області Донця Я.В. від 27.08.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №25722601.

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22.10.2015р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову заступника начальника Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області Донця Я.В. від 27.08.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №25722601. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487 гривень 20 коп.

В апеляційній скарзі, Крюківський відділ Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22.10.2015р.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається , що Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області 22.03.2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по грудень 2010 року включно з урахуванням фактично проведених виплат.

05.04.2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука видано виконавчий лист №2а-811/2011 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука про визнання незаконними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії дитині війни.

Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Донця Я.В. від 11.04.2011 року відкрито виконавче провадження ВП №25722601 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-811/2011, виданого 05.04.2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.05.2015 року за зверненням державного виконавця у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2а-811/2011, виданим 05.04.2011 року Крюківським районним судом м. на виконання постанови Крюківського районного суду від 22.03.2011 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії дитині війни, - замінено сторону виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області на її правонаступника Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області.

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області №6849/02-21 від 06.04.2015 року повідомлено, що на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.03.2011 року у справі №2а-811/2011 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії. Нараховано доплату в розмірі 2989 грн. 32 коп., але доплату не виплачено через відсутність достатніх ресурсів в Державному бюджеті, який є джерелом покриття зазначених виплат.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.07.2015 року відмовлено в задоволенні заяви заступника начальника Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Донця Я.В. про зміну способу і порядку виконання Постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області 22.03.2011 року.

Постановою заступника начальника Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Донця Я.В. від 27.08.2015 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а -811/2011, виданого Крюківським районим судом м. Кременчука та повернуто виконавчий лист до Крюківського районного суду м. Кременчука з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2015 року винесена державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи постанова про закінчення виконавчих проваджень за виконавчим листом № 2а-811 винесена на підставі п. 11 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 37 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 6849/02-21 від 06.04.2015 року, останнім на виконання виконавчого листа проведено перерахунок пенсії за рішенням суду.

Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, інформуючи державного виконавця про стан виконання рішення суду, зазначило, що нарахована сума доплати склала 2989,32 грн., яка залишається невиплаченою у зв'язку з відсутністю достатніх ресурсів у Державному бюджеті України, який є джерелом покриття зазначених виплат.

Між тим, третьої особою не надано ані доказів проведення донарахованої суми навіть в обсязі, що не перевищує бюджетних призначень, ані доказів включення суми в розмірі 2989,32 грн. до виплатних документів.

З огляду на викладене, державним виконавцем помилково розцінено дану відповідь як таку, що свідчить про поважність причин невиконання рішення суду внаслідок відсутності коштів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає висновок державного виконавця про наявність поважних причин невиконання судового рішення передчасним та необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме не з'ясовано причини невиконання рішення боржником, не направлено відповідні запити про наявність грошових коштів на рахунках боржника, не перевірено поважності причин фактичного невиконання рішення суду , оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем виплати пенсії позивачу.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах Законом України про Державний бюджет законодавчо не передбачались бюджетні призначення для взяття зобов'язань по судових рішеннях щодо перерахунку виплаченої державної соціальної допомоги особам.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, державний виконавець не звертався.

Боржником не наведено ані державному виконавцю, ані суду інших причин, які б перешкоджали виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відсутність грошових коштів у Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена наступного бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження " у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Враховуючи наведене, державним виконавцем не правомірно закінчено виконавче провадження на підставі на п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.10.2015р. по справі № 537/4052/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2015 р.