Ухвала суду № 54357565, 23.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2015 рокусправа № 804/2954/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Чохелі Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі № 804/2954/15 за позовом ОСОБА_3 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 р. форми "Ф" № 0021031703 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35561,35 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 12.01.2015 р. № 0024921703 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізособами за результатами річного декларування, на загальну суму 46301,39 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 12.11.2014 р. № 0021081703 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 20567,61 грн. - за основним платежем, та 5311,90 грн. - за штрафними санкціями. Визнано протиправною та скасовано частково податкову вимогу від 10.02.2015 р. № 73-11 в частині зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25869,63 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права і неповно з'ясовано обставини справи, зокрема, не враховано, що позивач завищив податковий кредит у зв'язку із включенням до нього сум за господарськими операціями, які не мали реального характеру, а також занизив оподатковуваний дохід, що також вплинуло на заниження суми єдиного соціального внеску.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2013 року по 07.10.2014 року. Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 20 жовтня 2014 року №533/173/НОМЕР_4 (далі Акт перевірки № 533), висновками якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження валового доходу на 357541,67 грн. та завищення валових витрат у розмірі 234081,84 грн., за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб - 97823,20 грн.; п.187.1 ст. 187, п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання у розмірі 12612,61 грн., а саме за березень 2014 року; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за червень 2013 року у сумі 7955,00 грн.; п.203.1 ст.203, п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ; п.3.6 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 Про Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; порушення п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - ФОП занижено до сплати єдиного соціального внеску на суму 35561,35 грн. за 2013 рік.

На підставі зазначеного Акту перевірки № 533 відповідачем прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 року форми «Ф» № 0021031703 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 35561,35 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2014 року № 0021081703, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 25879,51 грн., у тому числі 20567,61 грн. - за основним платежем та 5311,90 грн. - за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2014 року № 0021011703, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем - 97823,20 грн. та 24455,80 грн. - за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2014 року № 0021021703, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі штрафних санкцій - 510,00 грн. (том 1, а.с.19, 22-23).

Не погоджуючись із прийнятими на підставі Акту перевірки № 533 рішеннями відповідача, позивачем була подана скарга від 24.11.2014 року, за розглядом якої Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 22.12.2014 року № 1314/10/04-36-10-08-09, яким податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2014 року № 0021011703 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 75977,61 грн.: основний платіж - 60782,09 грн., штрафна санкція - 15195,52 грн.; решта рішень залишені без змін (том 1, а.с.209-217).

При цьому, в ході розгляду скарги позивача, ГУ ДФС у Дніпропетровській області для уточнення та обгрунтування даних, визначених попередньої перевіркою, призначено та проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3.

Результатом такої перевірки став акт перевірки від 15 грудня 2014 року №709/173/НОМЕР_4, яким зафіксовані наступні порушення з боку позивача, зокрема: ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 37041,11 грн. внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу у сумі 234081,84 грн.; п.187.1 ст. 187, п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 20567,00 грн. за рахунок заниження сум ПДВ, задекларованих у складі податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року у загальному розмірі 12612,61 грн. та завищення сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року у сумі 7955,00 грн; п.203.1 ст.203, п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ; п.3.6 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 Про Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; порушення п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки ФОП занижено до сплати єдиного соціального внеску на суму 35561,35 грн. за 2013 рік.

Такі висновки, на думку податкового органу обумовлені, зокрема, завищенням ФОП ОСОБА_3 витрат на суму 234081,84 грн. через включення до них вартості придбаної, але не реалізованої продукції (кукурудзи) на суму 63063,04 грн.; внаслідок включення витрат на транспорті послуги, які не підтверджені документально на суму 162741,66 грн. та внаслідок включення до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року витрат по зберіганню продукції на суму 8277,14 грн., які не підтверджені документально. Крім того, податковий орган посилався на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15 листопада 2013 року № 188/14-03-22-0/35106280 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Пескарь», який надавав позивачу послуги з перевезення продукції.

На підставі акту перевірки від 15 грудня 2014 року №709/173/НОМЕР_4 (далі Акт перевірки № 709) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.01.2015 року №0024921703, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем - 37041,11 грн. та 9260,28 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що продаж придбаної продукції за заліковою вагою, яка порівняно із вагою придбаної продукції без урахування змін маси зерна під час зберігання є меншою, є обґрунтованим та доведеним відповідними доказами, що спростовує наявність нереалізованої продукції. Крім того, суд зазначив, що понесені витрати зі зменшення ваги продукції під час зберігання (зміна вологості та вмісту смітної домішки) правомірно включені до складу витрат на придбання ТМЦ. Також суд на підставі досліджених документів зробив висновок, що укладені позивачем правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, та були реально виконані, а досліджені докази повністю підтверджують законність формування позивачем податкового кредиту. Оскільки до спірної податкової вимоги включена сума з ПДВ, обрахована за вищевказаними порушеннями. які судом визнані необґрунтованими, то вимога в цій частині є протиправною. Також протиправною є вимога щодо сплати єдиного соціального внеску, оскільки базою для його розрахунку була вищевказана сума заниження оподатковуваного доходу фізосіб. В той же час суд відмовив у задоволенні позову в частині рішення про накладення штрафу в сумі 510 грн., оскільки таке порушення визнано позивачем, і ця сума визнана такою, що обґрунтовано включена до спірної податкової вимоги.

В частині відмови в позові постанова суду не оскаржується.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та податкової вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.6 ст. ст.177 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на законодавчому рівні встановлена презумпція добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат на суму 234081,84 грн. пов'язаний із включенням до них вартості придбаної, але не реалізованої продукції (кукурудзи) на суму 63063,04 грн.; та включенням витрат на транспорті послуги, які не підтверджені документально на суму 162741,66 грн.

Щодо встановлення податковим органом факту віднесення до витрат придбаної, але нереалізованої продукції на суму 63063,04 грн., що утворилась внаслідок різниці придбаного (1193610 кг.) та проданого (1144342 кг) зерна кукурудзи, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи свідчать про те, що у спірний перевіряємий період позивачем здійснено закупівлю у ТОВ СП «Новий Корогод-Агро», ПОСП ім. Щорса, ТОВ «Вінниччина», ТОВ «Ідек-2006», ТОВ «Селидівське», ТОВ «Тайниця-Агро» кукурудзи в обсязі 1193,61 т., а в подальшому протягом перевіряємого періоду позивачем продукція - кукурудза була реалізована на адресу покупця ДП «Укрспирт» у кількості 1144,342 т. При цьому до валових витрат позивач включив суму, за яку ним було придбано 1193,61 т кукурудзи.

Також, у період з 28.01.2013 року по 28.02.2013 року позивачем було придбано насіння соняшника не для сівби у ПП «Стройпартнер ССР» у кількості 7 т., яке реалізовано на адресу «Прогрес 2012» у кількості 7 т.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Стройпартнер ССР» (виконавець) укладено договір № 29/03/13 від 29.03.2013 року на надання послуг зі зберігання с/з культур. За умовами укладеного договору виконавець забезпечує зберігання та навантаження зернових (продукції) (том 3, а.с.185).

На виконання даного договору сторонами складено додаток № 1 від 29.03.2013 року, відповідно до якого виконавець приймає до зберігання кукурудзу у кількості за фактом завозу на склад. За фактом прийняття ПП «Стройпартнер ССР» зерна заповнені реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за 26.04.2013 року, за 12.06.2013 року, 07.06.2013 року, 27.05.2013 року, 23.05.2013 року, 20.05.2013 року, 19.05.2013 року, 18.05.2013 року, 31.03.2013 року (том 2, а.с. 54-61). Фактичне виконання умов договору щодо зберігання, завантаження продукції підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (т.2, а.с.32-45).

Крім того, в рамках укладеного договору, протягом березня 2013 - травня 2013 року ПП «Стройпартнер ССР» перероблено зерно продукти позивача шляхом активного вентилювання та сортування. За фактом виконання оброблення продукції, складено акти - розрахунки, відповідно до яких здійснено сушку продукції до певного відсотку вологості. (т.2, а.с.46-53, т.3, а.с. 183).

Судами встановлено, що під час прийняття зерна обраховано залікову вагу, у відповідності до затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах.

Колегія суддів зауважує, що існує природний убуток зерна при зберіганні, який розраховується згідно з нормами природного убутку, затвердженими постановою Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню від 07.01.86 р. N 4 та введеними в дію наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28.01.86р. N 23 «Об утверждениии норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР».

Таким чином, приймання продукції до зберігання та для проведення розрахунків за зерно, в тому числі подальший продаж продукції, що в даному випадку було здійснено на адресу ДП «Укрспирт», враховуючи встановлену державним стандартом якість продукції (зерно кукурудзи) при здійснення поставки за показниками допустимої вологості та сміттєвої домішки, із застосуванням залікової маси зерна є законодавчо врегульованою, встановленою умовою.

Отже, подальший продаж продукції на адресу ДП «Укрспирт» за заліковою вагою, яка порівняно з вагою придбаної продукції з урахуванням змін маси зерна під час зберігання (зміна вологості та вмісту смітної домішки), є меншою, обумовлює різницю ваги між придбаним та проданим товаром в межах допустимих показників, а тому висновок відповідача про включення до витрат нереалізованої продукції є необґрунтованим. З урахуванням викладеного, твердження податкового органу про наявність залишків ТМЦ у вигляді нереалізованої продукції у кількості 49268 кг. є хибним, оскільки ця різниця у вазі виникла в наслідок обробки кукурудзи та приведення до встановлених стандартів якості, а тому позивач обґрунтовано включив до витрат у 2013 році всю суму вартості придбаної кукурудзи, вага якої після обробки зменшилася на 49268 кг.

Крім того, судами встановлено, що перевезення придбаної продукції - кукурудза - здійснювалось за замовленням фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, зокрема, ТОВ «Пескарь» на підставі укладеного договору на транспорті послуги № 13 від 24.04.2013 року,ТОВ «Нід Чернігів», ТОВ «Спектр», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Агрейн Транс», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, що підтверджено складеними за кожною партією товару рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами приймання-передачі наданих послуг (том 2, а.с. 62-90; том 3, а.с. 69-84-а), товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1, а.с.233 - том 2, 31, том 2, а.с. 181-232).

Також, за фактом надання послуг з перевезення виконавцями ТОВ «Пескарь», ТОВ «Нід Чернігів», ТОВ «Спектр», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Агрейн Транс», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 виписані на адресу позивача податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (том 2, а.с. 92-101; том 3, а.с. 19-33). Як вбачається з наданих товарно-транспортних накладних, останні оформлені у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - містять підпис та печатку замовника - ФОП ОСОБА_3, а також підпис та печатку вантажоотримувача; відображають відомості про вантаж - найменування, масу вантажу; пункт навантаження та розвантаження, що відповідно до атласу автомобільних доріг дає змогу встановити відстань перевезень від пунктів навантаження та розвантаження (кілометраж).

При цьому, сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, тобто, в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту та витрат операційної діяльності по операціям з придбання транспортних послуг, наданих вищевказаними контрагентами, та операцій зі зберігання та на завантаження продукції, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.187.1 ст. 187, п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання у розмірі 12612,61 грн., та порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за червень 2013 року у сумі 7955,00 грн., не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, позивачем правомірно сформовані валові витрати, зокрема, витрати на придбання у вказаних контрагентів послуг з транспортування продукції та витрат на зберігання та завантаження продукції, а також податковий кредит з ПДВ за цими господарськими операціями.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення - рішення від 12.01.2015 року № 0024921703 та податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 12.11.2014 року № 0021081703 відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому, враховуючи протиправність наведених вище податкових повідомлень - рішень, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для донарахування позивачу суми єдиного внеску шляхом винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 року форми «Ф» № 0021031703 та протиправності вимоги від 10.02.2015 року № 73-11 в частині зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 26379,63 грн., є теж цілком обґрунтованим, оскільки є похідним від правомірності висновків щодо факту заниження оподатковуваного доходу та заниження грошового зобов'язання з ПДВ відповідно.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржувалось.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі № 804/2954/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко