Постанова № 54355152, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 927/933/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Барчунінов К.О. (довіреність від 01.01.2015 № 36);від відповідача:Петрухан В.В. (довіреність від 23.07.2015 № 177)

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Семенівське лісове господарство"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015

у справі № 927/933/15 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до державного підприємства "Семенівське лісове господарство"

про стягнення 91 875 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015 у справі № 927/933/15 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з державного підприємства «Семенівське лісове господарство» на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» 91 875 грн. штрафу та 1 837,5 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, державне підприємство «Семенівське лісове господарство» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015 у справі № 927/933/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що при комісійному переваженні позивачем вагону № 61785184 з пиломатеріалами на 150 тонних вагах № 0113 окремо тара і вагон не переважувались, у зв'язку з чим вага вантажу нібито перевищує вказану відправником в документах. Одночасно апелянт звертає увагу на те, що вантаж було завантажено відправником у відкритий вагон, а згідно офіційного прогнозу погоди в період слідування вантажу до отримувача мали місце значні опади (зливи), що об'єктивно вплинуло на вагу вантажу і вагону в сторону їх збільшення. Також державне підприємство "Семенівське лісове господарство" вважає, що вагонні ваги (ЗВВТ № 0113 с. Мелітополь Придніпровської залізниці) не пройшли обов'язкову державну повірку у встановленому порядку, тобто фактично є несправними, а комерційний акт РА № 005473 від 16.03.2015, у зв'язку з цим, недійсним. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при умовному визначенні ваги пилоломатеріалів (за формулою), які входили до вантажу державного підприємства "Семенівське лісове господарство", перегруз вагону є неможливим. Апелянт вважає, що при винесенні рішення від 07.09.2015 господарський суд Чернігівської області не повністю дослідив наявні в матеріалах справи документи, не перевірив достовірності зважування лісо- продукції вагами № 0113 станції Мелітополь, що не пройшли своєчасно державної повірки, не надав оцінку комерційному акту РА № 005473 від 16.03.2015 щодо допустимості та достовірності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 927/933/15. Розгляд апеляційної скарги призначений на 02.12.2015.

02.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив, в якому позивач в спростування доводів, зазначених в апеляційній скарзі, вказує на відсутність нормативних актів щодо зважування вантажу окремо від вагону. Для визначення невідповідності маси вантажу у накладній залізниця керувалася п. 27 Правил видачі вантажу, а ваги, на яких проводилось зважування, проходили повірку 03.10.2014 і були справними, що підтверджується технічним паспортом на ваги (чергова повірка повинна проводитись через 6 місяців згідно технічної характеристики, а саме 03.04.2015). Посилаючись на ст. 122 Статуту залізниць України не зазначено, якщо вантажовідправник визначав масу вантажу шляхом розрахунку, то він звільняється від відповідальності, а саме від стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати.

02.12.2015 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд задовольнити її.

02.12.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015 у справі № 927/933/15 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

12.03.2015 зі станції Семенівка Південно-Західної залізниці державне підприємство «Семенівське лісове господарство» відправило вантаж на станцію Мелітополь, згідно накладної № 33794777 від 12.03.2015, в якій зазначено: одержувач вантажу - ТОВ «Такт-М», вагон № 61785184, найменування вантажу - пиломатеріали, не поіменовані в алфавіті, зональний габарит, замарковано, висота шапки - 0,55, висота штабелю - 3,10, код вантажу 091118, маса тари - 21 900 кг, маса вантажу, визначена відправником - 68 300 кг, спосіб визначення маси - на кранових вагах заводський номер № 00764, сплачено відправником - 18 375 грн.

16.03.2015 на станції Мелітополь складено акт загальної форми № 0353, яким зафіксовано невідповідність маси вантажу (вага нетто з документа - 68 300 кг, тара - 21 900 кг), зазначеної у залізничній накладній № 33794777 від 12.03.2015, вагон № 61785184, показанням 150тонних вагонних ваг. Зокрема по прибуттю поїзда при контрольному зважуванні вага брутто становила 94 200 кг, тара вагона з документа - 21 900 кг, нетто - 72 300 кг, що більше, ніж зазначено в накладній на 4 000 кг. Збільшення маси вантажу відповідачем не заперечувалося. Також, 16.03.2015 на станції Мелітополь складено комерційний акт серії РА № 005473 на основі акта загальної форми № 0353 від 16.03.2015 ст. Мелітополь.

На підставі вищезазначеного та у відповідності до ст. 122 Статуту залізниць позивачем було накладено на відповідача штраф у розмірі 91 875 грн.

17.03.2015 вантаж вагою нетто 72 300 кг, який прибув у вагоні № 61785184 видано вантажоодержувачу, що підтверджується відповідними записами та відмітками станції призначення в комерційному акті.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом в зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 91 875 грн. штрафу за перевезення надлишку маси вантажу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

В ч. 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 6, 23 Статуту залізниць визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

П. 37 Статуту залізниць передбачено, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

П. 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яка становить 0,2%.

Відповідно до п. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, в тому числі, і для засвідчення таких обставин, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою даним, зазначеним у транспортних документах.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п. 8 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2002р., комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

Обставини справи свідчать про те, що в накладній № 33794777 на перевезення вантажу, відправником якого є відповідач, вказані інші відомості про масу вантажу, ніж встановлені при переважуванні вантажу на станції Мелітополь.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник стверджує, що на станції Мелітополь при переваженні вагону № 61785184 з пиломатеріалами на 150 тонних вагах № 0113 вага тари (21 900 кг) зазначалася з документів відправника, а окремо тара і вагон не переважувались, у зв'язку з чим вага вантажу нібито перевищує вказану відправником в документах. Проте, дані доводи спростовуються тим, що нормами чинного законодавства не передбачено, що залізниця повинна зважувати вантаж окремо від вагону.

Одночасно апелянт звертає увагу на те, що вантаж було завантажено відправником у відкритий вагон, а згідно офіційного прогнозу погоди в період слідування вантажу до отримувача відзначаються значні опади, а саме зливи, що об'єктивно вплинуло на вагу вантажу і вагону в сторону їх збільшення.

Як вірно встановлено, судом першої інстанції відповідач не надав доказів того, що різниця у вазі пиломатеріалів в розмірі 4000 кг виникла саме внаслідок опадів під час його транспортування, таким чином, доводи позивача у вказаній частині є обгрунтованими.

Також державне підприємство "Семенівське лісове господарство" вважає, що вагонні ваги (ЗВВТ № 0113 с. Мелітополь Придніпровської залізниці) не пройшли обов'язкову державну повірку у встановленому порядку, тобто фактично є несправними, а комерційний акт РА № 005473 від 16.03.2015, у зв'язку з цим, недійсним.

У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки «Вагоні ваги» № 0113 станції Мелітополь Придніпровської залізниці, власник ЗВВТ ВСП «Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», з якого вбачається, що 03.10.2014 засіб ваговимірювальної техніки "Вагоні ваги" № 0113 пройшов держповірку про, що свідчить підпис державного повірника Коваль О.В. та печатка. Чергова повірка повинна проводитись через 6 місяців згідно технічної характеристики, а саме 03.04.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, зважування проводилось 16.03.2015, тобто ваги були справні.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при умовному визначенні ваги пилоломатеріалів (за формулою), які входили до вантажу державного підприємства "Семенівське лісове господарство", перегруз вагону є неможливим.

Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Спосіб визначення маси вантажу, застосований позивачем при контрольному переваженні на 150тонних вагах є аналогічним способу зазначеному відправником у накладній № 33794777, а саме «на крановых весах заводский номер 00764», тобто спосіб визначення маси вантажу позивачем було обрано правильно, а доводи відповідача є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту).

Підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення ним в залізничній накладній відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених Статутом.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджена вина відповідача (як відправника) у неправильному зазначенні у залізничній накладній № 33794777 маси вантажу.

Відповідно до ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній № 33794777 масу вантажу нараховано відповідачу штраф розміром 91 875,00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати - 18 375,00 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015 у справі № 927/933/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Семенівське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015 у справі № 927/933/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/933/15 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич