Постанова № 54355149, 10.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 911/3600/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Данилевський О.М.;

від відповідача: Красюк Т.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий

агрокомбінат "Пуща - Водиця"

на рішення Господарського суду Київської області

від 21.10.2015р.

у справі №911/3600/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий

агрокомбінат "Пуща - Водиця"

про стягнення 670 269,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - відповідач) 670 269,52 грн. заборгованості за договором №14/2650/11 від 30.09.2011р. (з них: 38 985,26 грн. - 3% річних, 631 284,26 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач не здійснив повний та своєчасний розрахунок за поставлений позивачем газ у періоді з вересня по грудень 2012 року. Факт поставки позивачем природного газу та наявність заборгованості встановлена рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р., яким було задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за спірний період. Оскільки відповідач не виконав рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р., у позивача виникло право на нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач явку свого представника в судові засідання місцевого господарського суду не забезпечив, але у відзиві на позов зазначав про безпідставність позовних вимог, оскільки на дату подання позову рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р., з посиланням на яке позивач обґрунтовує свої вимоги, не вступило в законну силу.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3600/15 від 21.10.2015р. позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 38 985,26 грн. 3% річних, 631 284,26 грн. інфляційних втрат та 13 405,39 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3600/15 від 21.10.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- позивачем не надано документів на підтвердження передачі природного газу у грудні 2012 року;

- Акт приймання-передачі газу в грудні 2012 року не підписаний;

- доданий до позову Акт прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами від 31.12.2012р. містить відомості про два договори без номеру та дати, а також не містить підпису відповідального за реалізацію газу ОСОБА_4;

- надані позивачем витяг з реєстру споживачів природного газу за грудень 2012 року та податкова накладна за цей період не є належними доказами постачання природного газу, оскільки названі документи складені позивачем в односторонньому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2015р.

В судовому засіданні 10.12.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3600/15 від 21.10.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.12.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 10.12.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.09.2011р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2650/11 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 10-15).

За умовами Договору (п.п.1.1, 2.1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 3.400 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.3.3, 3.4 Договору).

Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 6 Договору, згідно з п.п.6.1, 6.3 якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

В п.11.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач у період з вересня по грудень 2012 року передав відповідачу природний газ, загальна вартість якого становила 1 101 203,49 грн. Однак відповідач не здійснив розрахунок за переданий газ у порядку та строки, передбачені п.6.1 Договору.

Позивач звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 1 074 156,39 грн., інфляційних втрат в сумі 145 788,26 грн., нарахованих за період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року, та 58 278,97 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.10.2012р. по 06.10.2014р. включно.

Рішенням Господарського суду Київської області №911/5525/14 від 20.04.2015р. припинено провадження у справі в частині стягнення 107 000,00 грн. основного боргу, у зв'язку з його сплатою, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 967 156,39 грн. основного боргу, 58 278,97 грн. 3% річних, 145 788,26 грн. інфляційних втрат та 25 564,47 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав вищевказане рішення суду і внаслідок прострочення відповідача у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних за наступні періоди після тих, які розглядалися у справі №911/5525/14.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 631 284,26 грн. інфляційних втрат та 38 985,26 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу, встановлену рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору у період з вересня по грудень 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 101 203,49 грн., про що сторонами були складені та підписані Акти прийому-передачі природного газу, а також позивачем надано витяг з Реєстру споживачів природного газу за грудень 2012 року (том справи - 1, аркуші справи - 22-26).

Відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості, яка на час звернення позивача з позовом, який розглядається у справі №911/3600/15, становила 967 156,39 грн.

Доказів на підтвердження погашення вказаного боргу на час звернення позивача до суду та винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі відповідач не надав.

В судовому засіданні 10.12.2015р. представник відповідача зазначив про те, що ним було частково погашено борг за Договором, однак відповідна оплата була здійснена ним вже після винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі.

За наведених обставин, колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача на часткове погашення боргу, оскільки, як уже зазначалося вище, воно відбулося вже після вирішення судом спору та винесення відповідного рішення.

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач обґрунтовує свої вимоги обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р., яке на час подання позову у справі №911/3600/15 не набрало законної сили. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р. було переглянуто в апеляційному порядку в листопаді 2015 року, про що Київським апеляційним господарським судом винесено постанову у справі №911/5525/14 від 03.11.2015р., і відповідно вказане судове рішення набрало законної сили 03.11.2015р. Водночас судом було з'ясовано, що відповідачу протягом травня-серпня 2015 року тричі повертали апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р. без розгляду з підстав, передбачених ст. 97 ГПК України. Лише 01.10.2015р. четверту апеляційну скаргу відповідача на вищезгадане рішення у справі №911/5525/14 було прийнято до провадження Київським апеляційним господарським судом.

З матеріалів справи №911/3600/15 вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду Київської області 18.08.2015р. і провадження у вказаній справі було порушено відповідною ухвалою суду від 20.08.2015р.

Тобто, на час звернення позивача до Господарського суду Київської області з позовом і порушення провадження у справі №911/3600/15, апеляційне провадження з перегляду рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р. не існувало.

Окрім того, колегією суддів враховано норми ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено 10-денний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду. Натомість, з наведеного вище вбачається, що відповідач звертався з апеляційними скаргами на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р. протягом п'яти місяців поспіль. При цьому назване судове рішення ним не виконувалося.

З позовної заяви у справі №911/3600/15 вбачається, що позивач дійсно зазначав про рішення у справі №911/5525/14, але посилався на нього, як на додаткове обґрунтування факту існування боргу та періодів нарахувань інфляційних втрат і 3% річних, які були перевірені під час розгляду справи №911/5525/14. Позивач посилався й на інше судове рішення, а саме у справі №12/117-12/4, предметом дослідження в якому були інша сума боргу, яка виникла за інший період, ані ж той, що переглядався у справі №911/5525/14.

Водночас, позивач надав до позову документи на підтвердження власних вимог, зокрема, Договір, укладений з відповідачем, Акти приймання-передачі природного газу за спірний період, відомості про надходження коштів від відповідача та детальний розрахунок позовних вимог.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав жодних доказів на підтвердження власної позиції по суті заявлених до нього вимог.

При цьому колегією суддів враховано, що рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5525/14 від 20.04.2015р. було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р., тобто в апеляційному порядку було підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі, про який зазначено в позові, що розглядається у справі №911/3600/15.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів передачі відповідачу природного газу в грудні 2012 року не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний підписаний Акт прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами №УК0006279 від 31.12.2012р. за договором № ТУГ-34534П/01-25 (том справи - 1, аркуш справи - 27), згідно з яким ПАТ «Київгаз» протранспортовано, а відповідачем прийнято 333,388 тис. куб. м природного газу, належного позивачу. Названий Акт містить підписи представників ПАТ «Київгаз» та відповідача, як споживача газу.

В той же час, за умовами укладеного між сторонами Договору (п.3.4) саме на відповідача було покладено обов'язок складання та належного оформлення актів приймання-передачі природного газу, поставленого позивачем, проте відповідач цього обов'язку у грудні 2012р. не виконав та відповідний акт позивачу не направив. Аналогічні обставини були встановлені під час розгляду справи №911/5525/14.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 631 284,26 грн. інфляційних втрат та 38 985,26 грн. 3% річних.

В ст. 4-2 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 102-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща - Водиця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2015р. у справі №911/3600/15 - без змін.

2. Матеріали справи №911/3600/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.А. Іоннікова