Ухвала суду № 54340440, 10.12.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 201/11978/13-к

Номер провадження 1-кп/201/31/2015

УХВАЛА

10 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Ополинської І.Г.,

суддів Антонюка О.А., Ткаченко Н.В.,

при секретарі Геліч Н.В.,

за участю прокурора Суховетрук Т.І.,

представника потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, обраного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_4 заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що по-перше, зазначений запобіжний захід відносно обвинуваченого був обраний незаконно з метою рейдерського захвату підприємств ОСОБА_5, наявна не обґрунтована підозра відносно останнього і його вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень до теперішнього часу не доведена, відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України і підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою не має, а також з урахуванням погіршення стану здоровя останнього, необхідності оперативного втручання та надання кваліфікованої медичної допомоги, які ОСОБА_5 не може отримати в умовах слідчого ізолятора, просили суд задовольнити їх клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання свого підзахисного та колеги адвоката ОСОБА_4 у повному обсязі, звернув увагу суду на той факт, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому вважав, що підстав для тримання його підзахисного під вартою не має, при цьому відзначив, що в умовах слідчого ізолятора обвинувачений не отримує необхідної медичної допомоги та просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобовязання.

Прокурор Суховетрук Т.І. заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а інше, повязане із обвинуваченням останнього у вчиненні дій, спрямованих на втечу з-під варти, а тому є всі підстави вважати, що останній може переховуватися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, звернула увагу суду на той факт, що по даному кримінальному провадженню під час досудового розслідування ОСОБА_5 вже було не дотримано умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави та з урахуванням всіх перелічених обставин просила суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора у повному обсязі, вважаючи заявлені обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_4 клопотання про зміну запобіжного заходу необґрунтованими і просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані до клопотання матеріали та відповідь Дніпропетровського слідчого ізолятора, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, колегія суддів приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватися від суду і незаконно впливати на свідків сторони обвинувачення, які ще не допитані у суді.

На підтвердження цих ризиків вказує той факт, що обвинувачений вже переховувався від органів досудового розслідування, у звязку із чим, оголошувався у розшук, а отже є схильним до можливості переховуватися від суду.

Крім того, при встановленні наведених ризиків, колегія суддів, насамперед виходить з таких обставин, як вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_5 та тяжкості покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим за вчинення інкримінованих правопорушень, а також недотримання обвинуваченим умов застосування запобіжного заходу, який до нього застосовувався раніше.

Зокрема, під час досудового розслідування у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ухвали слідчого судді обирався такий запобіжний захід, як тримання під вартою із можливістю внесення застави, право на яку підозрюваним було використано у подальшому. Проте, підозрюваним ОСОБА_5 умови перебування під заставою були не дотримані, у звязку із чим, органом досудового розслідування ініціювалося питання щодо звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш того, після обрання зазначеного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5, останній вчинив дії, які органом досудового розслідування інкримінуються ОСОБА_5 у обвинуваченні за ч. 2 ст. 393 КК України, що у свою чергу, колегія суддів, не може не врахувати, як вагому обставину, яка вказує на існування наведених вище ризиків.

Разом із цим, колегія суддів враховує, що на існування перелічених ризиків, вказує розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується ОСОБА_5, яка становить більш ніж 26000000 гривень.

При цьому, доводи сторони захисту щодо наявності необґрунтованої підозри та недоведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, як на підставу для зміни запобіжного заходу, колегія суддів вважає непереконливими та розцінює їх, як обраний спосіб захисту, оскільки суд вирішує питання щодо доведеності вини у висунутому обвинуваченні на відповідній стадії за результатами судового розгляду, а тому не сприймає їх до уваги.

Посилання сторони захисту на необхідність оперативного втручання і проведення відповідного лікування обвинуваченого поза умовами слідчого ізолятора, у звязку із погіршенням його стану здоровя, що на їх думку, є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, не мають обєктивного підтвердження, зокрема суду не надано висновок медичного обстеження ОСОБА_5 відповідно до положень Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоровя України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» № 239\5\104 від 10 лютого 2012 року, а тому колегія суддів не може врахувати такі доводи.

Таким чином, обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_4 не наведено переконливих підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, а тому з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання сторони захисту є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: О.А. Антонюк

Суддя: Н.В. Ткаченко