Постанова № 54330916, 25.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2015 р. № 814/1555/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання бездіяльності посадових осіб Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, щодо неможливості взяття на облік як кандидатів у батьки-вихователі громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов'язання Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді взяти на облік як кандидатів у батьки-вихователі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, направити на безоплатний медичний огляд та проходження навчання для батьків-вихователів,- В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання бездіяльності посадових осіб Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, щодо неможливості взяття на облік як кандидатів у батьки-вихователі громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов'язання Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді взяти на облік як кандидатів у батьки-вихователі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, направити на безоплатний медичний огляд та проходження навчання для батьків-вихователів. Ухвалою суду від 18.06.2015 року, суд керуючись ч.2 ст.53 КАС України залучив до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Врадіївську районну державну адміністрацію Миколаївської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 28.04.2015 року вони звернулись до Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді с письмовими заявами з проханням взяти їх облік як кандидатів у батьки-вихователі, але посадові особи Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді повідомили про неможливість взяття на облік позивачів як батьків -вихователів. З вищевказаною відмовою позивачі не згодні на підставі чого звернулись до суду з вказаним позовом.

17.06.2015 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.07.2012 року№310-р «Про створення дитячого будинку сімейного типу та влаштування на спільне проживання та виховання дітей-сиріт» було створено дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_1 та з 01.08.2012 року влаштовано на спільне проживання та виховання п'ятьох дітей. 10.06.2014 року розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області було видано розпорядження №155-р «Про вилучення дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з дитячого будинку сімейного типу та припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та припинення дії угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 01.08.2012 року укладеної на підставі розпорядження голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.07.2012 року №310-р «Про створення дитячого будинку сімейного типу та влаштування на спільне проживання та виховання дітей-сиріт»» на підставі того, що батьки створювали для дітей несприятливі умови для проживання, не могли знайти спільної мови з дітьми, не виконували батьківські обов'язки, на підставі чого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову. Позивач ОСОБА_1 у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Судом встановлено, що 28.04.2015 року позивачі звернулися до Врадіївського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Врадіївської районної державної адміністрації з проханням взяти їх на облік як кандидатів у батьки-вихователі. 12.05.2015 р. провідним спеціалістом-психологом Врадіївського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Врадіївської районної державної адміністрації була надана відповідь про неможливість постановки на облік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як кандидатів у батьки-вихователі, так як згідно п.17.3 Положення про дитячий будинок сімейного типу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. №564 батьками-вихователями можуть бути повнолітні особи, за винятком осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователям іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини. Не погоджуючись з відмовою відповідача у взятті позивачів на облік як кандидатів у батьки-вихователі, позивачі звернулись до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне. У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю покладається на: республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; спеціалізовані формування, що створюються районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, належать до сфери їх управління і підпорядковуються відповідно органу виконавчої влади чи виконавчому органу міської, селищної, сільської ради. Штатна чисельність працівників республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді встановлюється згідно з державними соціальними стандартами і нормативами.

Загальне положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді затверджує Кабінет Міністрів України.

У відповідності до п.п. 7, 8 Загального положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 573, регіональний центр відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, підготовку кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, за результатами якої готує рекомендацію службі у справах дітей, у тому числі психологічної мотивації та готовності щодо можливості взяти дитину; проводить навчання для прийомних батьків, батьків-вихователів з метою підвищення їх виховного потенціалу, підтримки сприятливого психологічного стану батьків.

Місцевий центр відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи щодо, зокрема, виявлення та обліку сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги; соціальної та/або психологічної підтримки учасників антитерористичної операції та внутрішньо переміщених осіб, організації надання їм допомоги з урахуванням визначених потреб; соціальної та психологічної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа з метою підготовки до самостійного життя; соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу; інформування населення про соціальні послуги, які надаються відповідно до законодавства.

Згідно п. 2 Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. N 564, батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

У відповідності до п. 17 Положення батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком: осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; осіб, позбавлених батьківських прав; осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини; осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства); осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами; осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

У відповідності до п. 18 Положення кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: довідку про склад сім'ї (форма 3); копію свідоцтва про шлюб (для подружжя); довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; копії паспортів; довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку; довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними; письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Судом встановлено, що розпорядженням Врадіївської РДА № 310-р від 25 липня 2012 року на базі сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створено дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ), до якого на виховання та спільне проживання влаштовано дітей-сиріт: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5

1 серпня 2012 року між Врадіївською РДА та позивачами укладено угоду про організацію діяльності ДБСТ.

6 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до органу опіки та піклування письмові заяви про звільнення їх від обов'язків батьків-вихователів, посилаючись на недосягнення взаєморозуміння зі старшими дітьми.

Того ж дня, 6 червня 2014 року, комісією з питань захисту прав дитини Врадіївської РДА розглянуто заяву позивачів та вирішено розірвати угоду про організацію ДБСТ сім'ї ОСОБА_1 у зв'язку з виникненням несприятливих умов для проживання, утримання, виховання, навчання дітей та невиконанням батьками-вихователями своїх обов'язків.

10 червня 2014 року Врадіївською РДА прийнято розпорядження № 155-р, яким вирішено вилучити дітей з ДБСТ ОСОБА_1, припинити дію угоди про організацію діяльності ДБСТ ОСОБА_1 від 1 серпня 2012 року та визнати таким, що втратило чинність розпорядження від 25 липня 2012 року № 310-р «Про створення дитячого будинку сімейного типу та влаштування на спільне проживання та виховання дітей - сиріт».

Позивачі звернулись до Врадіївського районного суду Миколаївської області з позовом про визнання незаконним рішення (протоколу) комісії від 6 червня 2014 року та розпорядження райдержадміністрації №155-р від 10.06.2014 року, скасування розпорядження, за результатами розгляду якого судом було прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд виходив з того, що відповідно до Положення про комісію з питань захисту прав дитини Врадіївської РДА ця комісія є консультативно-дорадчим органом, повноваження якого обмежуються підготовкою та подачею пропозицій для вирішення органом виконавчої влади тих питань, які покладені на неї цим Положенням (пункти 1, 4, 5), тому рішення комісії з питань захисту прав дитини, будучи лише пропозицією, не порушує цивільні права позивачів та не може бути предметом оскарження до суду.

При цьому, суд, встановивши невідповідність змісту виступу провідного спеціаліста-психолога на засіданні комісії її дійсним поясненням, постановив окрему ухвалу для проведення службової перевірки та вжиття відповідних заходів.

28.04.2015 року позивачі звернулися до Врадіївського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Врадіївської районної державної адміністрації з проханням взяти їх на облік як кандидатів у батьки-вихователі.

Проте, 12.05.2015 р. провідним спеціалістом-психологом Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Врадіївської районної державної адміністрації була надана відповідь про неможливість постановки на облік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як кандидатів у батьки-вихователі, так як згідно п.17.3 Положення про дитячий будинок сімейного типу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. №564 батьками-вихователями можуть бути повнолітні особи, за винятком осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователям іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

У відповідності до п. 3.2 Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і служб у справах дітей у процесі встановлення опіки, піклування, створення та забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, затвердженого Наказом Міністерства у справах сім'ї молоді та спорту України №3385 від 25.09.2009 року, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри забезпечують збір інформації щодо кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, співбесіду, підготовку документів, зокрема:

приймають звернення кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі; проводять співбесіди з кандидатами у прийомні батьки, батьки-вихователі; ведуть облік звернень цих кандидатів у журналі обліку звернень кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі (додаток 4); приймають за актом приймання-передавання документів кандидатів у прийомні батьки, батьки вихователі (додаток 5) документи, що подаються кандидатами, та надають їм допомогу у підготовці необхідних документів; спільно з районними, міськими, районними у містах службами у справах дітей з метою ознайомлення з умовами проживання, визначення характеру сімейних стосунків, прийняття рішення щодо участі кандидата у навчанні відвідують кандидатів за місцем проживання.

Пунктом 2.2 Порядку обласні центри: планують та забезпечують підготовку фахівців регіональних, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів з питань встановлення опіки, піклування над дітьми, створення прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу та здійснення їх соціального супроводу ( не рідше одного разу на п'ять років); за поданням районних, міських, районних у містах служб у справах дітей формують групи, організовують та проводять навчання для кандидатів в опікуни, піклувальники, у прийомні батьки, батьки-вихователі із залученням фахівців служб у справах дітей, планують та забезпечують навчання прийомних батьків, батьків - вихователів з метою підвищення їх виховного потенціалу ( один раз на два роки); надають протягом двох тижнів з моменту закінчення навчання службам у справах дітей рекомендацію про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів і довідку про проходження навчання (курсу підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та їх копію відповідному центру.

Згідно п. 3.3 Порядку районні, міські, районні у містах служби у справах дітей: приймають звернення кандидатів в опікуни, піклувальники; проводять співбесіди з кандидатами в опікуни, піклувальники; перевіряють інформацію про сім'ю цих кандидатів, достовірність відомостей поданих документів; за потреби залучають центри для перевірки інформації про сім'ю цих кандидатів, зокрема до відвідування кандидатів в опікуни, піклувальники з метою ознайомлення з умовами проживання, визначення характеру сімейних стосунків, прийняття рішення щодо участі кандидата у навчанні. За результатами відвідування оформлюється акт обстеження житлово-побутових умов проживання кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі; направляють до регіональних центрів подання щодо проведення навчання кандидата в опікуни, піклувальники та копії документів кандидата в опікуни, піклувальники, які додаються до подання; приймають звернення кандидатів прийомні батьки, батьки-вихователі у випадках відсутності центру за місцем проживання кандидата та готують запит до регіонального центру щодо проведення навчання; спільно з районними, міськими, районними у містах, селищними та сільськими центрами перевіряють інформацію про сім'ї кандидатів, достовірність відомостей поданих документів та готують відповідний висновок; формують Єдиний електронний банк даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів за результатами навчання та рекомендації регіонального центру.

У відповідності до п. 4.1 Порядку районні, міські, районні у містах центри здійснюють підготовку документів прийомних батьків, батьків-вихователів, зокрема: передають документи за актом приймання-передавання документів потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів (додаток 7) до районних, міських, районних у містах служб у справах дітей; готують пропозиції, за потреби, щодо договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання і угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу з урахуванням вивчення сім'ї та результатів навчання.

Пунктом 4.2 Порядку передбачено, що районні, міські, районні у містах служби у справах дітей: приймають документи потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів та реєструють їх у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (додаток 6 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866);забезпечують за участю фахівця центру здійснення взаємодобору сім'ї до дитини; готують проекти угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу та договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання з урахуванням пропозицій центрів; готують висновок про можливість встановлення опіки, піклування над дитиною для розгляду на комісії з питань захисту прав дитини; готують висновок про можливість утворення прийомної сім'ї або про наявність умов для створення дитячого будинку сімейного типу з урахуванням рекомендації центрів; готують проект рішення (розпорядження) про встановлення опіки, піклування над дитиною, створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу.

Таким чином, враховуючи вищевикладені законодавчі норми, суд доходить висновку, що центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснюють підготовку документів батьків-вихователів, зокрема: приймають звернення кандидатів у батьки-вихователі; проводять співбесіди з кандидатами у батьки-вихователі; ведуть облік звернень цих кандидатів у журналі обліку звернень кандидатів у батьки-вихователі; приймають за актом приймання-передавання документів кандидатів у батьки вихователі документи, що подаються кандидатами, та в подальшому передають документи за актом приймання-передавання до служб у справах дітей, які, в свою чергу, вже перевіряють інформацію про сім'ї кандидатів, достовірність відомостей поданих документів та готують відповідний висновок.

З огляду на вищевикладене, відповідач не мав права відмовляти позивачам у прийнятті документів та поставленні на облік їх звернень у журналі обліку звернень кандидатів у батьки-вихователі, з огляду на відсутність повноважень у центру, передбачених законом, для відмови у прийнятті документів та поставленні на облік звернень у журналі обліку звернень кандидатів у батьки-вихователі.

Рішення про включення або відмову у включені потенційних батьків-вихователів до Єдиного електронного банку даних про батьків-вихователів приймається службою у справах дітей за результатами навчання та рекомендації регіонального центру, та на підставі документів, зібраних центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Поданим до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді документам, службою у справах дітей надається оцінка поряд з іншими документами та обставинами, наявність яких є обов'язковим для розгляду питання про створення дитячого будинку сімейного типу та прийняття відповідного рішення, зокрема, готують висновок про можливість та наявність умов для створення дитячого будинку сімейного типу з урахуванням рекомендації центрів та вирішують чи є підстави для включення особи, яка виявила бажання створити дитячий будинок сімейного типу, до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків - вихователів.

Таким чином позивачами було доведено факт бездіяльності Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з огляду на те, що у центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не має повноважень щодо відмови у прийнятті документів від потенційних батьків вихователів та поставленню на облік цих звернень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних, вичерпних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності своєї відмови у взятті на облік як кандидатів у батьки-вихователі громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності посадових осіб Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, щодо неможливості взяття на облік як кандидатів у батьки-вихователі громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Суд вважає необхідним зобов'язати Врадіївський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо взяття їх на облік як кандидатів у батьки-вихователі, оскільки відповідно до чинного законодавства компетенція щодо прийняття документів та поставлення на облік звернень у журналі обліку звернень кандидатів у батьки-вихователі належить саме Врадіївському районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання бездіяльності посадових осіб Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, щодо неможливості взяття на облік як кандидатів у батьки-вихователі громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов'язання Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді взяти на облік як кандидатів у батьки-вихователі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, направити на безоплатний медичний огляд та проходження навчання для батьків - вихователів задовольнити частково.

Визнати бездіяльність посадових осіб Врадіївського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо не взяття на облік як кандидатів у батьки-вихователі громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобов'язати Врадіївський районний центр соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо взяття їх на облік як кандидатів у батьки-вихователі.

В задоволені іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути позивачам судовий збір сплачений ОСОБА_1 за квитанцією від 12.05.2015 року №0.0.383692418.1 в сумі 38,46 грн. (тридцять вісім гривень сорок шість копійок). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного. Постанова набирає законної вили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва