Постанова № 54330921, 20.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року справа № 814/1293/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної Фіскальної служби України у Миколаївській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 27.03.2015 року №000016/03-21, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної Фіскальної служби України у Миколаївській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 27.03.2015 року №000016/03-21. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що ГУ ДФС України у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ресторану "Винегрет" де здійснює підприємницьку діяльність позивач, за результатами якої було складено акт від 20.02.2015 року №16/14-29-21-12/НОМЕР_1, яким встановлено порушення , а саме: під час перевірки в реалізації знаходилась 1 пляшка лікеру "Baileys" без марки акцизного податку. На підставі вищевказаного акту перевірки , відповідачем було прийняте рішення від 27.03.2015 року №000016/03-21 про застосування фінансових санкцій на суму 17000,00 грн. Позивач зазначає, що з винесеним рішенням не згоден, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому звернувся до суду із цим позовом. Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про те, що рішення про застосування фінансових санкцій на суму 17000,00 грн. прийнято у відповідності до податкового законодавства , у спосіб передбачений Конституцією України та іншими законами, а тому є обґрунтованим, законним та таким, що скасуванню не підлягає. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини не прибуття не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі не надав. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у запереченнях до позовної заяви, а також, зважаючи на надані до суду докази, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на перевірку від 11.02.2015 року №71/14-29-03-01-36 та направлення від 11.02.2015 року №72/14-29-03-01-36 на підставі п.80.2.3 пункту 80.2 ст.80 ПК України та наказу №47 від 11.02.2015 року ГУ Міндоходів у Миколаївській області проводилась з 11.02.2015 року фактична перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 тривалістю в 10 діб з метою перевірки - дотримання вимог Податкового кодексу України , ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР, ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР та інших нормативно -правових актів які регламентують порядок здійснення розрахункових операцій, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 20.02.2015 року №16/14-29-21-12/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог п.20 постанови КМУ від 27.12.2010 року №1251 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж, марок акцизного податку та маркування марками акцизного податку алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме на момент перевірки в реалізації знаходилась 1 пляшка лікеру "Baileys" без марки акцизного податку (а.с.14-15). На підставі вищевказаного акту перевірки від 20.02.2015 року №16/14-29-21-12/НОМЕР_1, відповідачем було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 27.03.2015 року №000016/03-21 на суму 17000,00 грн. (а.с.7). Не погодившись із вказаним рішенням від 27.03.2015 року №000016/03-21 позивач оскаржив його в судовому порядку. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного. Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке: основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюється Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Крім того, спірні правовідносини врегульовані Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 та Податковим кодексом України. В ході перевірки позивача податковим органом було встановлено факт зберігання платником податків з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, у зв'язку з чим дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України 19.12.1995 № 481/95-ВР. Статтею 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що контроль за дотриманням його норм здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. За нормами абз.3 ч.4 ст.11 зазначеного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Згідно п.п. 14.1.107 п. 14.1 ст.14 ПКУ марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Відповідно до пп.14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. Згідно п.226.2 ст.226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Відповідно до п.226.6 ст.226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Відповідно до п.12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854 зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством. Отже, діючим законодавством чітко визначений обов'язок суб'єктів господарювання зберігати та реалізовувати алкогольні напої тільки за наявності марки акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством. Постановою КМУ від 27 грудня 2010 року №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення №1251). Пунктом 19 зазначеного Положення передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів. Відповідно до пункту 20 цього ж Положення №1251 у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Вважаються такими, що немарковані:- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. За приписами абз.2-4 ст.20 Положення контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Наявність на вже відкритій пляшці алкогольного напою пошкодженої марки акцизного податку буде підтвердженням дотримання вимог ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та ст.226 ПК України щодо зберігання алкогольного напою за наявності на пляшці марки акцизного податку. Матеріали справи не містять доказів того факту, що зазначена в акті перевірки пляшка лікеру «Baileys» зберігалась позивачем із наклеєною на горловині цієї пляшки маркою акцизного податку встановленого зразка у цілому або пошкодженому вигляді. Таким чином, суд вважає що до позивача була правомірно застосована фінансова санкція у розмірі 17 000,00 грн., тому вимога про скасування рішення №000016/03-21 від 27.03.15 р. не підлягає задоволенню. Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.. 58 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Частиною четвертою статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. При цьому частиною п'ятою статті 17 Закону передбачено, що в разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Приписи статті 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України. У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган. Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій. Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи. Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи. Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України. При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення. При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи. Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною. З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України. Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України. Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу. Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання. Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, судам варто виходити з такого. Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо. Наведена правова позиція відповідає правовій позиції, яка міститься у листі Вищого адміністративного суду від 28.03.2014 року №375/11/14-14. Доводи ж позивача, що відповідачем порушено термін для винесення податкових повідомлень-рішень не беруться судом до уваги, оскільки порушення податковим органом п. 86.8 ст. 86 ПК України не призводять до порушень чи обмежень прав позивача та не спростовують наявність вищезазначених порушень позивачем, за які законом передбачена відповідальність. Крім того, законом не встановлено звільнення порушника від такої відповідальності у даному випадку. Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого обґрунтування у судовому засіданні та не спростовують наявність порушень позивачем Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління державної Фіскальної служби України у Миколаївській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 27.03.2015 року №000016/03-21 задоволенню не підлягають. Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління державної Фіскальної служби України у Миколаївській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 27.03.2015 року №000016/03-21- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у м. Миколаєві (місто 22030001), код отримувача - 37992781, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, рах№31217206784002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва