Вирок № 54324507, 11.12.2015, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа №459/3333/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Грабовського В.В.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Марчука С.П..,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Червонограді кримінальне провадження № 12015140150001333 стосовно обвинувачення ОСОБА_2: ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з освітою середньою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого: вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 21.02.2013 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296, ст.ст. 70, 75, ст. 104 КК України до покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі із застосуванням іспитового строку у 2 роки; вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22.07.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком у 4 роки 4 місяці, звільненого умовно-достроково з невідбутою частиною покарання у 8 місяців 8 днів, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, в учиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 11.07.2015 року, близько 15:00 год., перебуваючи навпроти автобусної зупинки «Шахтарська» на вул. Б. Хмельницького у м. Червонограді Львівської області, біля торгового комплексу «Омега Плюс», діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_4 золотий ланцюжок жовтого кольору, довжиною 56 см, вагою 8 грамів, плетіння «Мона Ліза», 585-ї проби, із золотою підвіскою білого кольору, форми півкруглої арки, середина якої квадратна із зображенням «Матері ОСОБА_8 з Ісусом на руках», вагою 3,2 грама, після чого з викраденим з місця злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми злочинними діями ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 12800,00 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 заперечив вчинення ним цього злочину, посилаючись на те, що 11.07.2015 року він упродовж дня перебував у себе вдома й вперше вийшов на вулицю приблизно о 21:00 год.

Ці показання обвинуваченого критично оцінені судом, вважаючи, що вони дані з метою уникнення ним від відповідальності за вчинене, оскільки потерпіла ОСОБА_4 під час своїх показань у судовому засіданні вказала на ОСОБА_2 як на особу, яка 11.07.2015 року, близько 15:00 год., навпроти зупинки «Шахтарська» на вул. Б. Хмельницького у м. Червонограді зірвала з її шиї золотий ланцюжок, вартістю 8000,00 грн., на якому був золотий кулон, вартістю 4800,00 грн., та втекла. При цьому потерпіла відзначила, що впізнала обвинуваченого саме по очах, оскільки добре запамятала його погляд.

Показання потерпілої ОСОБА_4 суд вважає правдивими, оскільки підстав для обмови нею обвинуваченого не встановлено.

У звязку з цим суд відхиляє як неправдиві, дані з метою виправдання обвинуваченого показання свідків ОСОБА_9, яка є матірю обвинуваченого, та ОСОБА_10 співмешканця останньої, тобто осіб, які є заінтересованими у кримінальному провадженні, та які у судовому засіданні дали показання, аналогічні показанням обвинуваченого про те, що 11.07.2015 року обвинувачений раніше 21:00 год. з дому на вулицю взагалі не виходив.

Стороною обвинувачення не подано суду доказів, що злочинні дії обвинуваченого стосовно потерпілої ОСОБА_4 були поєднані з насильством, яке не було небезпечним для її життя чи здоровя (умисного заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоровя або незначної втрати працездатності, вчинення стосовно неї інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконного позбавленя волі), як про це зазначено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року, а тому зазначена кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення.

За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, й кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, судом ураховано тяжкість учиненого злочину, що є тяжким, особу обвинуваченого, який є людиною молодого віку, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, зокрема, за корисливі злочини.

Обставин, що помякшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження учинення нових злочинів можливі з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням правил, передбачених ст.ст. 71, 72 КК України.

Суд не бере до уваги протокол предявлення особи для впізнання від 02.09.2015 року (а.с. 95-97), згідно з яким потерпіла ОСОБА_4 вказала на ОСОБА_2 як викрадача свого майна 11.07.2015 року, оскільки, як видно з цього протоколу, перед предявленням для впізнання ОСОБА_11 пояснила слідчому, що вона може впізнати хлопця, який викрав у неї золоті вироби, зокрема, по темних очах. Водночас при дослідженні відеозвукозапису проведення вказаної слідчої дії було зясовано, що всупереч вимоги ч. 2 ст. 228 КПК Україниз чотирьох осіб, предявлених для впізнання, двоє були з очима не темного кольору і стосовно них потерпіла ОСОБА_11 відразу заявила, що серед них немає особи, яка підлягала впізнанню.

Тому суд не враховує й показання свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні, який брав участь у цій слідчій дії як понятий.

Вирішуючи предявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов, ураховуючи подані докази на підтвердження вартості викраденого (зокрема, а.с. 139, 140), на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_4 12800,00 грн. завданої їй злочином майнової шкоди.

Суд вважає доведеним й спричинення злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди, яка, згідно з її поясненнями у цивільному позові (а.с. 85) та показаннями під час судового розгляду, полягає у виникненні у неї переживань, підвищеного тиску, постійного переляку, а тому, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_4 2000,00 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

Отже, цивільний позов ОСОБА_4 задовольняється.

Речові докази: спортивну куртку з капюшоном, спортивні штани, кросівки, два мобільні телефони, вилучені при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили необхідно повернути законним володільцям.

Процесуальні витрати, які підлягають стягненню з обвинуваченого, відсутні.

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 предявлене обвинувачення й у тому, що він в період часу з 01:00 год. по 06:30 год. 07.08.2015 року, знаходячись поблизу вікна квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5, яка розташована на другому поверсі вищевказаного будинку, з метою власного збагачення вирішив заволодіти майном, яке знаходилось в приміщенні квартири. Реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 шляхом пошкодження москітної сітки на вікні спальної кімнати проник усередину вище вказаної квартири. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 з корисливих мотивів, діючи повторно, таємно викрав із гаманця потерпілої ОСОБА_5, який знаходився в жіночій сумочці в приміщенні кухні квартири, грошові кошти в сумі 800 грн., після чого із викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 800 грн.

У звязку з цим дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Така позиція сторони обвинувачення грунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_5, яка у судовому засіданні підтвердила лише факт викрадення з її квартири невідомою особою за вищевказаних обставин 800,00 грн., протоколі огляду місця події від 07.08.2015 року, згідно з яким з зовнішньої сторони рами металопластикового вікна з належної потерпілій квартири № 41 на вул. Сокальській, 22 у м. Червонограді було вилучено два сліди пальців рук (а.с. 100-103), та висновку експерта від 26.08.2015 року № 447, відповідно до якого один з цих слідів залишений ОСОБА_2 (а.с. 106-109).

Проте з таким висновком сторони обвинуваченння погодитися не можна, оскільки огляд квартири потерпілої ОСОБА_5 був проведений без попереднього дозволу згідно з ухвалою слідчого судді, як того вимагає ч. 2 ст. 237, ч.ч. 2, 3 ст. 234 КПК України, що є грубим порушенням вимог цього Кодексу та свідчить про недопустимість протоколу огляду місця події від 07.08.2015 року відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням того, що стороною обвинувачення не подано доказів виконання вимоги другого речення ч. 3 ст. 233 КПК України щодо невідкладного після проведення огляду квартири потерпілої ОСОБА_5 зверенння прокурора чи слідчого за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про проведення огляду цієї квартири, чим унеможливлено здійснення наступного судового контролю за правомірністю проведення цієї слідчої дії та врахування її результатів. При цьому суд звертає увагу на те, що такий порядок встановлено для підтвердження правомірності лише входження слідчого до житла чи іншого володіння особи та лише у невідкладних випадках, повязаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім перслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, що вказує на необхідність наявності спеціальної мети такого входження (перше речення ч. 3 ст. 233 КПК України).

Тому як похідний доказ не враховується судом висновок експерта від 26.08.2015 року № 447.

При цьому письмовий дозвіл потерпілої ОСОБА_5 на огляд своєї квартири, даний працівникам міліції (а.с. 99), беручи до уваги вимоги процесуального закону для проведення такої слідчої дії, є недостатнім та не може свідчити про правомірність її проведення.

Ураховуючи, що потерпіла ОСОБА_5 не вказала на особу викрадача, обвинувачений заперечив свою причетність до цього злочину, визнання недопустимими поданих обвинувальних доказів, вичерпання можливості отримати інші докази для доведення винуватостіОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження у цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Тому суд не вважає за доцільне вдаватися до аналізу показань свідків ОСОБА_13,ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які дали показання, що виключають вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Керуючись ст.ст. 284, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком у 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22.07.2013 року, визначивши ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком у 4 (чотири) роки 9 (девять) місяців.

Строк відбування покарання рахувати з 02.09.2015 року дня його затримання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази: спортивну куртку з капюшоном, спортивні штани, кросівки, два мобільні телефони повернути законним володільцямпісля набрання вироком законної сили.

Цивільний позов задовольнити: стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 12800 (дванадцять тисяч вісімсот),00 грн. на відшкодування майнової шкоди та 2000 (дві тисячі),00 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

Кримінальне провадження № 12015140150001333 за ч. 3 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На вирок суду учасниками судового провадження може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом цього ж строку з моменту вручення копії вироку.

Вручити копію вироку обвинуваченому та прокуророві.

Головуючий:ОСОБА_14