Рішення № 54324552, 04.12.2015, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2771/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Грабовського В.В.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 18.11.2015 року, просив стягнути з відповідача на його користь 3482,38 грн. - 3% річних; 50547,00 грн. інфляційних витрат, 19923,62 грн. упущеної вигоди за період з 03.07.2014 року по 02.11.2015 року. Вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 10.04.2014 року у справі № 459/4892/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення коштів по договору завдатку частково задоволено його позовні вимоги та стягнуто з відповідача 87000, 00 грн. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2014 року вказане рішення залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 03.07.2014 року, однак відповідач даних коштів не сплатила. На виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист, відділом ДВС Червоноградського МУЮ відкрито виконавче провадження, яке незавершене, борг не погашено. Зазначає, що на підставі ст. 625 УК України відповідач повинна сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних. Крім того, вказує, що кошти, отримані від розподілу майна подружжя мав намір використати та отримати від них дохід, а саме покласти на депозитний рахунок та отримати відсотки по депозиту, через неповернення коштів йому було завдано шкоду упущену вигоду.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилася.

Представники відповідача під час розгляду справи позовні вимоги заперечили, посилаючись на те, що грошові зобовязання не виникають з рішення суду, а термін повернення авансу становить 3 роки. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі та зявилися у судове засідання, зясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Установлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 10.04.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2014 року у справі № 459/4892/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення коштів по договору завдатку, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема, стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 5000,00 ОСОБА_7, що еквівалентно 87000,00 грн., згідно з курсом НБУ станом на 10.04.2014 року. Цим рішенням суду встановлено, що 20.05.2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір про завдаток, який завірений ПП «ЛІД». За умовами цього договору ОСОБА_5 продає належний їй на праві власності будинок на вул. Драгоманова, 12 в смт. Гірник, а ОСОБА_2 купляє його за 7250 ОСОБА_7, яку він повинен сплатити до 30.12.2003 р. З метою забезпечення зобов'язання ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 5000 ОСОБА_7 завдатку, решту суми він зобов'язався сплатити частинами, а саме 1000 ОСОБА_7 до 30.08.2003 року та 1250 ОСОБА_7 до 30.12.2003 року. Факт передачі коштів був підтвердженийрозписками обох сторін, що були долучені до договору про завдаток та не заперечується самими сторонами. Договору купівлі-продажу будинку сторони не уклали, був укладений попередній договір, а тому кошти, що були передані, є авансом, а не завдатком.

Постановою державного виконавця ВДВС Червоноградського МУЮ від 15.08.2014 року відкрито виконавче провадження № 44418779 з виконання цього рішення суду.

Згідно зі ст. 526 ЦК України (далі ЦК) зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).

Як свідчать матеріали цивільної справи № 459/4892/13-ц (а.с. 15), ОСОБА_8, як представник ОСОБА_5 за довіреністю у цій справі, вимогу про повернення коштів від 23.09.2013 року отримав 18.11.2013 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою (а.с. 23). Отже, ураховуючи, що обов'язок з негайного повернення авансу не випливає із договору або актів цивільного законодавства, відповідач повинен був виконати вимогу про сплату коштів у семиденний строк з дня її отримання, тобто до 25.11.2013 року. У звязку з невиконанням зазначеного обовязку з 26.11.2013 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобовязання з повернення авансу, що є підставою для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 625 ЦК.

Розрахунок 3% річних слід здійснювати за формулою: С х 3 х Д : 365 :100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення;

ОСОБА_7 станом на дату ухвалення судом рішення становить 24,64 грн. за 1 ОСОБА_7.

Отже, 3% річних за період з 03.07.2014 року по 02.11.2015 року складає 4931,37 грн. ((24,64 грн.*5000 Євро=123200,00 грн.) х 3 х 487:365:100).

Оскільки згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову у частині стягнення 3% річних за спірний період у сумі 3482,38 грн., як про це просить позивач.

Індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Визначення в договорі грошових зобовязань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, повязаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Наведене є підставою для відмови у позові в частині стягнення 50547,00 грн. інфляційних втрат.

При цьому необхідно зазначити, що позивач помилково вважає, що грошове зобовязання, яке виникло між ним та відповідачем, є гривневим, оскільки ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 5000 ОСОБА_7 авансу й саме цю суму було стягнуто за рішенням суду, а зазначення у цьому ж рішенні еквівалента у сумі 87000,00 грн. не змінює правової природи цього грошового зобовязання, яке є в іноземній валюті ОСОБА_7.

Крім того, необхідно зазначити, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є лише судові рішення про зміну правовідносин, заснованих на цивільно-правових договорах, а тому позивач помилково посилається на дату набрання законної сили рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 10.04.2014 року, яким не змінено правовідносин сторін, а лише внесено у них ясність,як на підставу виникнення між сторонами цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Усупереч наведеному позивачем не подано суду жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у звязку із цією вимогою: розподілу майна подружжя та якого саме подружжя, наміру позивача покласти спірні кошти на депозитний рахунок, даних, з яких він виходив, при визначенні збитків у сумі 19923,62 грн., чим не доведено наявності підстав для стягнення цієї суми. Тому у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.

Судові витрати між сторонами підлягають розподілу, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду сплачено 713,60 грн. судового збору. При подачі заяви з уточненими вимогами позивачем не сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн., який підлягає стягненню з позивача в користь держави. Загальна сума судового збору, яку повинен був сплатити позивач становить, 1200,80 грн.

Відповідно до другого речення ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ураховуючи часткове задоволення позову, сума сплаченого судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 56,43 грн. (3482, 38 х 100%/73953 = 4,7%; 4,7% від суми судового збору, яку повинен був сплатити позивач 1200,80 грн. х 4,7%/100% = 56,43 грн).

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 3482 (три тисячі чотириста вісімдесят два), 38 грн. 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 56 (пятдесят шість),43 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 487 (чотириста вісімдесят сім), 20 грн. недоплаченого судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий В. В. Грабовський