Рішення № 54310094, 10.12.2015, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Cправа № 274/400/15-ц

Провадження № 2/0274/591/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2015 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Зайцева А.В., з участю секретаря Берестюк О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного, іпотечного договору та договору поруки, та за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 просить визнати кредитний договір № ZRSWGA00000142 від 12.04.2007 року укладений між третьою особою ОСОБА_2 та відповідачем щодо надання йому грошових коштів у розмірі 20000 дол. США, договір про іпотечний кредит від 12.04.2007 року укладений між ним та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до якого він надав в іпотеку нерухоме майно а саме, двокімнатну квартиру № 98 по вул.Леніна в м.Бердичеві, а також договір поруки від 12.04.2007 року недійсними посилаючись на те, що вказані договора були укладені під впливом обману зі сторони засудженного ОСОБА_3 який в подальшому заволодів наданими банком коштами, і при цьому вважав що правочин вчиняється для отримання коштів засудженними, які і будуть нести правові наслідки правочину.

При цьому він, будучи введеним в оману, на підставі поданих ОСОБА_3 та іншими засудженними документів уклав договір про іпотечний кредит від 12.04.2007 року, згідно з яким відповідач надав кредит ОСОБА_2 в суммі 20000 дол. США., які останній після отримання їх в банку передав ОСОБА_3 який шляхом обману, зловживаючи довірою не маючи наміру виконувати фінансові зобов'язання, заволодів грошовими коштами в розмірі 20000 дол. США.

Під час розгляду справи третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір № ZRSWGA00000142 від 12.04.2007 року посилаючись на те, що вироком Бердичівського міськрайонного суду від 05.11.2013 року встановлено, що ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном шляхом отримання та неповернення кредитних коштів в банківській установі, шляхом зловживання довірою та введення його в оману обіцянками щодо подальшого особистого виконання фінансових зобов'язань перед банківською установою, вмовив його вчинити правочин щодо укладення кредитного договору з банківською установою з подальшою передачею йому кредитних коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, оскільки недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Третя особа ОСОБА_2, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Встановлено, що відповідно до укладенного кредитного договору № ZRSWGA00000142 від 12.04.2007 року ОСОБА_2 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 20000 дол. США зі слатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік, з кінцевим терміном повернення 11.04.2017 року.

Виконання зобов'язань за вказаним договором забезпечується іпотечним договором та договором поруки від 12.04.2007 року укладених між відповідачем та ОСОБА_1 позивачем по справі.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.11.2013 року, згідно якого підсудні у цій кримінальній справі застосували у відношенні до потерпілих, в тому числі позивачів по справі обман, а саме вчинили дії, внаслідок яких потерпілі були введені в оману відносно суті угод, вважаючи, що при отриманні кредитних коштів і передачі їх ОСОБА_3, в подальшому ці кошти банкам будуть повертатись саме ОСОБА_3 Кожен з потерпілих, укладаючи договір, неправильно сприймав суб'єктів правочину, правові наслідки, що обумовлені цим правочином, оскільки вважали, що правочин вчиняється для отримання коштів підсудними, які і будуть нести правові наслідки правочину. Таке неправильне сприйняття потерпілими стало наслідком злочинних дій підсудних і вплинуло на їх волевиявлення, яке таким чином не було ні вільним, ні таким, що відповідало намірам суб'єктів правочину. За відсутності такої помилки, правочини з банками не були б укладенними.

Проте, такі доводи позивачів не можуть бути визнані судом, як обставини які обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою, та як такі що не доказуються при розгляді інших справ відповідно до ст.61 ЦПК України, оскільки ці обставини на які посилаються позивачі, згідно ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2014 року, були виключені з мотивувальної частини вироку від 05.11.2013 року.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.230 ЦК України, неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину, є встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони, ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину.

Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним.

Спонукати потерпілого до вчинення правочину повинні не будь-які треті особи, а саме друга сторона правочину. Друга сторона правочину може спонукати потерпілого до вчинення правочину як безпосередньо, так і через третіх осіб, при цьому такий вплив на потерпілого має чинитися з відома або на прохання другої сторони правочину.

Як убачається з матеріалів справи та доводів позивачів , обман позивача було здійснено третьою стороною за власною ініціативою, третя особа якою є засуджений ОСОБА_3 та інші засуджені за вироком Бердичівського міськрайонного суду від 05.11.2013 року, не були представниками сторони правочину при його вчиненні, і не діяли на прохання другої сторони правочину, а тому суд вважає, що підстав для визнання правочинів недійсними немає.

При цьому, суд також вважає безпідставними доводи позивача щодо визнання правочину недійсним як укладенного під впливом помилки, оскільки помилка допущена стороною внаслідок власного недбальства, незнання закону, чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, на що посилається позивач, не є підставою для визнання правочину недійсним.

А тому, на підставі наведенного та керуючись ст.209-215 ЦПК України, ст.203, 215, 220, 230 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк"третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного, іпотечного договору та договору поруки - відмовити за безпідставністю.

В позові ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: