Рішення № 54296934, 07.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

07 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Барановська Л.В., Саліхов В.В.

секретар: Архіпова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Іванової Світлани Олександрівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «ПриватБанк», за участі третіх осіб: ТОВ «Тіссані Груп», приватного нотаріуса КМНО Мироник Оксани Вікторівни про визнання недійсним договору іпотеки, -

встановила:

У серпні 2013 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.01.2015 зазначені позиви об'єднано в одне провадження.

Справа 756/12336/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8428/2015Головуючий у суді першої інстанції: Шумейко О.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено. Встановлено нікчемність договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15.05.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк». Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15.05.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк», а саме: - скасовано заборону відчуження № 4013, накладену 15.05.2008, об'єктом обтяження за якою є квартира, що складається із трьох кімнат, загальною площею 146,60 кв.м., житловою площею - 59,10 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1; - скасовано реєстраційний запис, внесений 15.05.2008 до Державного реєстру іпотек; іпотекодавець - ОСОБА_2, іпотеко держатель - ПАТ «КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Іванова С.О. просить суд скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Іванової С.О. та ОСОБА_2 - ОСОБА_7, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2008 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Тіссані Груп» був укладений договір комісії про відкриття акредитиву № 0805/4547/ІМРА, за умовами якого ТОВ «Тіссані Груп» доручає, а ПАТ «КБ «ПриватБанк» приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок ТОВ «Тіссані Груп» відкрити на користь бенефіціара - Petroncini Impianti Spa безвідкличний документарний акредитив, а також доручити підтверджуючому банку UniCredit, Italy, добавити своє безвідкличне підтвердження до акредитиву.

15.05.2008 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавцем ОСОБА_2 передано в іпотеку нерухоме майно в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ «Тіссані Груп» перед іпотекодержателем, в силу чого ПАТ «КБ «ПриватБанк» має право в разі невиконання ТОВ «Тіссані Груп» зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання ПАТ «КБ «ПриватБанк» зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника або іпотекодавця. Іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника ТОВ «Тіссані Груп» за договором комісії про відкриття акредитиву № 0805/4547/ІМРА від 15.05.2008.

Зі змісту договору іпотеки вбачається, що ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 146,60 кв. м., житловою площею - 59,10 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору іпотеки приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В. була накладена заборона на відчуження предмету іпотеки до припинення дії договору іпотеки та внесено реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08.12.2011 за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність правочину одночасно застосовує наслідки нікчемності правочину.

Разом з тим, посилаючись на Висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в м. Києві № 309 від 18.02.2015, судом першої інстанції було встановлено, що договір іпотеки від 15.05.2008, укладений між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був посвідчений не приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В., що тягне за собою недодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, як на підставу для визнання договору іпотеки нікчемним та застосування наслідків його нікчемності, суд першої інстанції посилався на Висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в м. Києві № 309 від 18.02.2015, яким встановлено, що підписи від імені приватного нотаріуса Мироник О.В. на договорі іпотеки від 15.05.2008 та підпис в картці із зразком підпису приватного нотаріуса КМНО Мироник О.В. виконані не однією особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Аналізуючи зазначене положення ст. 61 ЦПК України та висновок експертизи, на який посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, колегією суддів встановлено, що підставою звільнення від доказування є вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, а сама лише наявність порушеної кримінальної справи не може вважатися належним доказом у розумінні ст. 61 ЦПК України, оскільки вирок у кримінальній справі з даного питання відсутній, тому до винесення вироку по кримінальній справі зазначений висновок експертизи № 309 від 18.02.2015 не може вважатися належним доказом у справі, а викладені в ньому обставини підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції питання про призначення судової почеркознавчої експертизи не вирішувалося, відповідне клопотання сторонами не заявлялося.

Разом з тим, оскаржуване рішення, окрім зазначеного висновку експертизи, обґрунтовано показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи зазначене положення цивільного процесуального законодавства, рішення суду не може ґрунтуватися лише на зазначених показах свідків, як на належному, допустимому та достатньому доказі у справі, оскільки суд повинен оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, керувався положенням ст. 220 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Із аналізу зазначеної норми вбачається, що для її застосування необхідним є недодержання нотаріального посвідчення договору саме сторонами, а не нотаріусом, який не є стороною договору іпотеки.

Тому, застосування ст. 220 ЦК України до даних правовідносин є помилковим, оскільки сторонами договору іпотеки є ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8, які у виконання вимог про нотаріальне посвідчення, при укладенні договору звернулися до нотаріуса та здійснили його державну реєстрацію.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене та обставини справи, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_8 шляхом визнання оспорюваного договору іпотеки нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, оскільки оскаржуване рішення в цій частині не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами, не встановлено обставин, які б ґрунтувалися на достовірних та достатніх доказах у справі, застосовано норми цивільного законодавства, які застосуванню не підлягали в даному випадку. При цьому, наданий висновок експертизи та пояснення ОСОБА_8 в якості свідка не є належними, допустимими та достовірними доказами у справі із тих підстав, що експертиза була проведена в рамках кримінального провадження, досудове розслідування по якому, відповідно до листа Оболонського районного управління МВС України № 699 від 26.01.2015, ще триває, вирок по кримінальній справі відсутній, а тому викладені у висновку експертизи обставини підлягали доказуванню, однак не були доведені належними, достовірними та достатніми доказами ОСОБА_8

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_8 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки недійсним задоволенню не підлягають.

При цьому, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки саме з підстав встановлення нікчемності договору іпотеки, на підставі якого позивач просить звернути стягнення на спірну квартиру в рахунок погашення заборгованості за договором комісії про відкриття акредитиву від 15.05.2008.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 23.05.2011, яке набрало законної сили, з-поміж іншого, стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Тіссані Груп» та ОСОБА_8 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за договором комісії № 0805/4547/ІМРА про відкриття акредитиву від 15.05.2008 в сумі 9 484 109,32 грн. та 345 721,00 грн.

Із заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» про збільшення позовних вимог вбачається, що станом на 20.09.2014 зобов'язання ТОВ «Тіссані Груп» та ОСОБА_8 щодо стягнення заборгованості рішенням суду на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» не виконані, про що також свідчить інформація про виконавче провадження № 32625205 від 05.11.2014 та № 32625812 від 06.11.2014, з якої вбачається, що виконавчий документ повернуто стягувачу.

Із розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «КБ «ПриватБанк» вбачається, що заборгованість за договором комісії № 0805/4547/ІМРА про відкриття акредитиву від 15.05.2008 у зв'язку із простроченням сплати відповідно до графіку платежів, становить 35 688 610,95 грн. та складається із прострочених платежів за акредитивом, суми простроченої комісії за проведення платежів за акредитивом, пені, простроченої комісії за зобов'язанням.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на

предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. п. 9, 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи умови спірного договору щодо повернення коштів ТОВ «Тіссані Груп» та ОСОБА_8 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» належним чином не виконуються, у зв'язку із чим і утворилась заборгованість.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності по Ѕ частці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за договором комісії про відкриття акредитиву № 0805/4547/ІМРА від 15.05.2008 в сумі 35 688 610,95 грн., шляхом продажу ПАТ «КБ «ПриватБанк» будь-якій особі з правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх інших прав та повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки, оскільки умови спірного договору щодо виконання зобов'язання належним чином не виконуються, при цьому, не виконано і рішення суду про стягнення суми заборгованості на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк», яке набрало законної сили, що не звільняє боржника від виконання грошового зобов'язання.

При цьому, колегією суддів враховано, що квартира АДРЕСА_1 була передана іпотекодавцем ОСОБА_2 в іпотеку ПАТ «КБ «ПриватБанк» за договором іпотеки від 15.05.2008 в період спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08.12.2011.

Тому, відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, ст. 65 якої передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з позовом про визнання договору іпотеки від 15.05.2008, укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, недійсним до суду не звертався.

Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_2 при укладанні договору іпотеки діяла за згодою ОСОБА_3

Таким чином, зверненню стягнення за договором іпотеки підлягає трикімнатна квартира АДРЕСА_1 з урахуванням обох часток у праві спільної сумісної власності, що належить на праві власності по Ѕ частці ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Разом з тим, відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Із п. 12 договору іпотеки від 15.05.2008 вбачається, що сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 1 833 150,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, як іпотеко держатель та іпотекодавець, дійшли згоди щодо ціни предмету іпотеки шляхом визначення її в п. 12 договору іпотеки в сумі 1 833 150,00 грн., тому колегія суддів дійшла висновку про те, що початкова ціна продажу предмета іпотеки, а саме, квартири АДРЕСА_1 встановлена за згодою між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, становить 1 833 150,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Отже, зазначеним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

При цьому, мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

Тому, з урахуванням зазначених вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегія суддів вважає за необхідне виконання даного рішення зупинити до припинення дії вказаного Закону.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_8 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

За таких обставин, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за об'єднаним позовом.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Іванової Світлани Олександрівни задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 146,00 кв. м., житловою площею 59,10 кв. м., що належить на праві власності по Ѕ частці ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2), що є предметом іпотеки за Договором іпотеки від 15.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Мироник ОксаноюВікторівною і зареєстрованим в реєстрі за № 4012, в рахунок погашення заборгованості за договором комісії про відкриття акредитиву № 0805/4547/ІМРА від 15.05.2008 в сумі 35 688 610,95 грн., шляхом продажу ПАТ «КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) будь-якій особі з правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням ПАТ «КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) всіх інших прав та повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «ПриватБанк», за участі третіх осіб: ТОВ «Тіссані Груп», приватного нотаріуса КМНО МироникОксани Вікторівни про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Виконання рішення зупинити до припинення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір в сумі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: