Постанова № 54296094, 03.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/4587/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Карасенко О.О.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" (надалі - позивач, ТОВ "Агротех-Гарантія") звернулось до суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Миргородська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0001292200, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 259 898,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства, які призвели до завищення податкового кредиту. Зазначив, що право ТОВ "Агротех-Гарантія" на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агротех-Гарантія" повністю. При цьому посилався на відомості, встановлені документальною плановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, викладені у акті Миргородської ОДПІ від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Миргородської ОДПІ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Агротех-Гарантія" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31622816, з 28.09.2001 перебуває на обліку в якості платника податків в Миргородській ОДПІ /а.с. 67-70/.

Позивач є платником податку на додану вартість /а.с. 178/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /а.с. 69 - зворот/.

Фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області та Миргородської ОДПІ у період з 28.08.2015 по 08.10.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агротех-Гарантія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оскаржує.

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків, окрім іншого, вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження ТОВ "Агротех-Гарантія" податку на додану вартість загалом в розмірі 839 932,00 грн /а.с. 178-190/.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Миргородською ОДПІ 06.11.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення №0001292200, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 259 898,00 грн (в т.ч., основний платіж - 839 932,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 419 966,00 грн) /а.с. 8-9/.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту Акта перевірки та пояснень представника відповідача суд встановив, що стверджуючи про завищення позивачем податкового кредиту загалом в розмірі 839932,00 грн контролюючий орган спирається на такі обставини.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Агротех-Гарантія" не провело коригування податкового кредиту в бік зменшення суми податку на додану вартість /надалі також ПДВ/ в розмірі 27516,00 грн щодо господарських правовідносин з ТОВ "Торговий дім "Насіння" у січні 2014 року, тоді як останнім подано до податкової інспекції розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.04.2014 №9021759785. Наведене, на переконання відповідача, призвело до завищення позивачем податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 27516,00 грн.

Також позивачем безпідставно враховано до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 752,50 грн щодо господарських правовідносин з ТОВ "ТД "Агроальянс", оскільки реальність господарської операції не підтверджено документально. Крім того, позивачем помилково двічі проведено коригування на суму ПДВ в розмірі 252,33 грн до податкової накладної від 18.03.2015 №39, виписаної ТОВ "Агро Інвест".

До податкового кредиту за листопад 2014 року ТОВ "Агротех-Гарантія" зараховано суму ПДВ в розмірі 2507,90 грн щодо господарських правовідносин з ТОВ "ТПК "Промімпекс". Однак, на перевірку не надано податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б правомірність декларування зазначеної суми податку. Аналогічне порушення встановлено щодо господарських правовідносин з ТОВ "Компанія "АГРО-СОЮЗ" на суму ПДВ в розмірі 830,00 грн.

У лютому 2014 року ТОВ "Агротех-Гарантія" включило до складу податкового кредиту суму ПДВ щодо попередньої оплати ПП "Бодрум-С" за запасні частини загалом в розмірі 40972,86 грн, в т.ч. ПДВ - 6828,81 грн. На дату проведення перевірки поставка запасних частин не відбулась, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про відсутність ПП "Бодрум-С" за місцезнаходженням.

Так само, перевіркою встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит зза вересень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 202 950,61 грн щодо господарських операцій з надання послуг по збиранню урожаю сої СФГ "Верест", СФГ "Петровське" та ТОВ "Тайтен Машинері Україна".

Окрім того, посилаючись на складення податкових накладних з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення ТОВ "Агротех-Гарантія" до складу податкового кредиту за квітень 2014 року суми ПДВ загалом в розмірі 598 293,09 грн щодо господарських правовідносин з ТОВ "Полтава-2007".

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Щодо господарських правовідносин з ТОВ "ТД "Агроальянс" представник позивача в судовому засіданні пояснила, що у грудні 2014 року ТОВ "Агротех-Гарантія" при подачі податкової декларації з ПДВ до податкового кредиту включено податкову накладну виписану Миргородською філією УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого від 16.04.2014 №2/001 на загальну суму 4515,00 грн, в т.ч. ПДВ - 725,50 грн /а.с. 205/, про що свідчить запис в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних /а.с. 199/, однак в додатку до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (Д5) допущено помилку - контрагентом зазначено ТОВ "ТД "Агроальянс" (код ЄДРПОУ 37303065) /а.с. 207/.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Позивачем уточнення до додатку №5 податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" не вносились.

Щодо коригування податкового кредиту на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18.03.2015 №39, виписаної ТОВ "Агро Інвест", суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами правомірність проведення таких коригувань.

Суд також зазначає, що позивач визнав безпідставність зарахування у листопаді 2014 року до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2507,90 грн щодо господарських правовідносин з ТОВ "ТПК Промімпекс" /а.с. 191/.

Крім того, позивач визнав, що податкову накладну від 22.09.2014 №51/8, виписану ТОВ "Компанія "Агро-Союз", на перевірку не надано у зв'язку з її відсутністю.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

На вимогу суду позивач не надав жодних первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 830,00 грн за результатами здійснення господарської операції з ТОВ "Компанія "Агро-Союз".

Окрім того, представник позивача визнала, що ПП "Бодрум-С" не здійснило поставку запчастин, за які ТОВ "Агротех-Гарантія" у лютому 2014 року проведено попередню оплату. Як підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 08.06.2015 до Реєстру внесено запис про відсутність ПП "Бодрум-С" за місцезнаходженням /а.с. 240-242/.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач не виконав вимог суду щодо надання первинних документів, які підтверджували б правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "ТД "Агроальянс", ТОВ "Агро Інвест", ТОВ "ТПК Промімпекс", ТОВ "Компанія "Агро-Союз", ПП "Бодрум-С", суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 11171,54 грн.

Щодо посилань відповідача на завищення позивачем податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 27516,00 грн, суд встановив такі обставини.

ТОВ "Торговий дім "Насіння" 23.01.2014 виписано податкову накладну №146 про поставку позивачу товару - еместо квантум, загальною вартістю 773 874,00 грн, в т.ч. ПДВ - 128 979,00 грн /а.с. 48/.

17.03.2014 ТОВ "Торговий дім "Насіння" складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №687 до податкової накладної від 23.01.2014 №146, на підставі якого зменшено суму ПДВ на 27 516,00 грн /а.с. 47/.

18.04.2014 ТОВ "Торговий дім "Насіння" подано до податкової інспекції розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року, на підставі якого зменшено суму податкових зобов'язань за вказаний звітний (податковий) період на 27 516,00 грн /а.с. 155/.

Разом з цим, позивач своєчасно не здійснив коригування суми податкового кредиту за січень 2014 року на підставі складеного ТОВ "Торговий дім "Насіння" розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 17.03.2014 №687 до податкової накладної від 23.01.2014 №146 та не подав у квітні 2014 року разом з податковою декларацією з ПДВ за березень 2014 року розрахунок коригування сум податку на додану вартість.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 27 516,00 грн.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту у квітні 2014 року на суму ПДВ в розмірі 598 293,09 грн та у вересні 2014 року на суму ПДВ в розмірі 202 950,61 грн, суд з'ясував такі обставини.

ТОВ "Агротех-Гарантія" у квітні 2014 року укладено договір купівлі-продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва від 10.04.2014 №1 з ТОВ "Полтава-2007", за змістом якого останнє мало передати у власність позивача належне ТОВ "Полтава-2007" незавершене сільськогосподарське виробництво (роботи з передпосівної підготовки ґрунту з наданням власної сільськогосподарської техніки разом з персоналом на площі 1934 га та 224 га), а ТОВ "Агротех-Гарантія" - прийняти вказане виробництво та сплатити за нього кошти в розмірі 1 629 542,62 грн /а.с. 59/.

Крім того, між ТОВ "Полтава-2007" та ТОВ "Агротех-Гарантія" 10.04.2014 укладено договір суборенди землі, за змістом якого ТОВ "Полтава-2007" мало передати позивачу в оренду земельні ділянки загальною площею 1934 га та 224 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 62/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

11.04.2014 ТОВ "Полтава-2007" виписано податкову накладну №3/2 на суму вартості поставки незавершеного сільськогосподарського виробництва в розмірі 1 629 542,62 грн, в т.ч. ПДВ - 271 590,44 грн /а.с. 61/ та податкову накладну №2 на суму вартості послуг з суборенди землі в розмірі 1 960 215,93 грн, в т.ч. ПДВ - 326 702,65 грн /а.с. 66/.

Відповідально до абзацу другого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних від 11.04.2014 №2, №3/2, суд зазначає, що вказані в них опис (номенклатура) товарів/послуг відповідають умовам наданих позивачем договорів від 10.04.2014, а відтак, формально відповідають вимогам підпункту "е" абзацу другого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи контролюючого органу щодо невідповідності податкових накладних вимогам підпункту "е" абзацу другого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з цим, суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Стверджуючи про реальність (товарність) спірних господарських операцій, позивач посилався на долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі від 10.04.2014 /а.с. 60, 63/.

Надаючи оцінку наведеним доводам платника податків, суд звертає увагу на те, що спірні господарські операції фактично мали стосуватись відчуження земельних ділянок, що належали ТОВ "Полтава-2007" на праві оренди.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами частини першої статті 8 названого Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

При цьому частиною п'ятою вказаної статті визначено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Надана позивачем копія договору суборенди землі від 10.04.2014 не містить відмітки про проведення його державної реєстрації /а.с. 62/. Представник позивача в судовому засіданні пояснень щодо проведення державної реєстрації договору суборенди землі не надала.

Крім того, суду не надано доказів погодження передачі земельних ділянок в суборенду з орендодавцями. Натомість залученими до матеріалів справи копіями листів Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 06.10.2015 вих. №02-26/351 та Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 06.10.2015 вих. №02-22/342 підтверджено, що ТОВ "Полтава-2007" не погоджувало передачу земельних ділянок у суборенду /а.с. 83, 84/.

Жодних доказів фактичного виконання сторонами умов описаних вище договорів суду не надано. Так само, у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем ТОВ "Полтава-2007" коштів за даними договорами.

Суд враховує, що за умовами додаткової угоди №2 до договору суборенди землі від 10.04.2014 зазначений договір розірвано за ініціативою суборендаря з 02.06.2014 /а.с. 65/, у зв'язку з чим економічна доцільність укладення означеного договору менш ніж на два місяці є доволі сумнівною та не доведена позивачем в ході розгляду справи судом.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що позивачем не надано жодних доказів безпосереднього виконання умов зазначених вище договорів, укладених з ТОВ "Полтава-2007", та настання обумовлених ними юридично значимих наслідків, суд дійшов висновку про безтоварність спірних господарських операцій, у зв'язку з чим погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного віднесення ТОВ "Агротех-Гарантія" до податкового кредиту у квітні 2014 року суми ПДВ в розмірі 598 293,09 грн.

Також до матеріалів справи залучено копії договорів про надання послуг:

- від 12.06.2014 №TMU-020У-14, укладеного між ТОВ "Тайтен Машинері Україна" (виконавець) та ТОВ "Агротех-Гарантія" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги з виконання сільськогосподарських робіт зернозбиральними комбайнами виконавця на полях замовника, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість /а.с. 27-28/;

- від 27.06.2014 №27-06/14 АТГ, укладеного між СФГ "Верест" (виконавець) та ТОВ "Агротех-Гарантія" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги з виконання сільськогосподарських робіт зернозбиральними комбайнами виконавця на полях замовника, розташованих на території Миргородського та Лубенського районів Полтавської області, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість /а.с. 18-19/;

- від 27.06.2014 №27-06/14 АТГ, укладеного між ФГ "Петровське" (виконавець) та ТОВ "Агротех-Гарантія" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги з виконання сільськогосподарських робіт зернозбиральними комбайнами виконавця на полях замовника, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість /а.с. 36-37/.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, на підставі зазначених договорів виконавці у вересні 2014 року надали ТОВ "Агротех-Гарантія" послуги зі збирання урожаю сої.

На підтвердження даних доводів позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) /а.с. 21-26, 33-35, 41-46/.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки конкретної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

На вимогу суду позивачем не надано доказів проведення оплати послуг зі збирання сої та фактичного виконання умов договорів про надання послуг (допуск зернозбиральної техніки та персоналу виконавців до збирання урожаю сої, кількість зібраної сої, її облік, завезення на склади ТОВ "Агротех-Гарантія", оприбуткування, внутрішнє переміщення та використання). У судовому засіданні представник позивача жодних пояснень з даних питань суду не надала.

Доводи позивача щодо відсутності у ТОВ "Агротех-Гарантія" власної зернозбиральної техніки, призначеної для збирання сої, та відомості про загальну кількість зібраної сої не є достатнім підтвердженням виконання ТОВ "Тайтен Машинері Україна", СФГ "Верест" та ФГ "Петровське" умов зазначених вище договорів про надання послуг.

За вищевикладених обставин, саме лише оформлення договірними сторонами податкових накладних та актів приймання наданих послуг не є належним та достатнім підтвердженням реальності здійснення спірних господарських операцій.

Так само, не є беззаперечними доказами виконання умов зазначених договорів надані позивачем копії свідоцтв про реєстрацію машини /а.с. 20, 29-32, 38/, хоча ними і спростовуються доводи контролюючого органу про відсутність у виконавців власної зернозбиральної техніки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій щодо придбання послуг зі збирання сої. Відтак, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2014 року суми податку на додану вартість в розмірі 202 950,61 грн.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, суд констатує правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого є завищення позивачем податкового кредиту загалом в розмірі 839 932,00 грн.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0001292200. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення спірних господарських операцій. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ загалом в розмірі 839 932,00 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення Миргородська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

А тому, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агротех-Гарантія" необхідно відмовити повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір в розмірі 18898,48 грн належить залишити у Державному бюджеті України.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко