Ухвала суду № 54283840, 09.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №638/15008/14-ц Головуючий суддя І інстанції Аркатова К.В.

Провадження № 22-ц/790/5313/15 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів надання послуг

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцина В.Б.

Суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі : Ковган С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

ВСТАНОВИЛА:

04.09.2014 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 9421,52 грн. за період з 01.09.2010 р. по 30.06.2013 р.

В обґрунтування позову було зазначено, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем послуг позивача з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. За період з 01.09.2010 р. по 30.06.2013 р. він заборгував позивачу за надані послуги 9421 грн. 52 коп., що є порушенням положень п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630. На підставі викладеного позивач просив задовольнити його заяву, а судові витрати - покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про застосування позовної давності до вимог, заявлених за період з 01.09.2010 року по 03.09.2011 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.09.2011 року по 30.06.2013 року у розмірі 6294 грн. 51 коп., судовий збір у розмірі 162.58 гри. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки йому не було відомо про судове засідання 30.03.2015 року, внаслідок чого він не міг вчасно подати заперечення проти позову, який вважає незаконним та необґрунтованим, а також відповідач не мав можливості відстояти свої докази під час судового засідання, внаслідок стягнення заборгованості з 01 а не з 03 вересня, як просив відповідач у своїй заяві про застосування строків позовної давності, суд всупереч нормам ст. 257 ЦК України збільшив строк позовної давності. Під час апеляційного розгляду відповідач пояснив, що в опалювальний сезон в його квартирі було холодно, внаслідок чого він разом зі своїм приятелем склали відповідний акт, однак позивач відмовився його прийняти, доказів на підтвердження своїх пояснень не надав.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обовязків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 закону України «Про теплопостачання» передбачено обовязок відповідачки, як споживача послуг позивача, своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за статтею 25 вказаного Закону України у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Судом безспірно встановлено, що відповідач є власником і мешканцем квартири АДРЕСА_2, який підключений до централізованої мережі теплопостачання. У заявлений у позові період часу позивач цією мережею надавав послуги з централізованого теплопостачання, опалення та підігріву води для потреб водопостачання. Згідно до відомості нарахування і оплат за вказані послуги, які надавали абоненту ОСОБА_3 за період з 01.09.2010р. по 30.06.2013р., - заборгованість за надані послуги, з урахуванням їх часткової оплати відповідачем, складає 9431,52 грн. (а.с. 4).

Під час розгляду справи у районному суді відповідач після ознайомлення з матеріалами справи 23.02.2015 року подав письмову заяву, в якій зазначив, що позивач звернувся до суду 04 вересня 2014 року, тому усі його вимоги, які стосуються розрахункових періодів з 01 вересня 2010 року по 03 вересня 2011 року є безпідставними, тому відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України просив застосувати позовну давність та відмовити позивачеві у задоволенні вимог, що стосуються розрахованих періодів до 03 вересня 2011 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. N 630, передбачено внесення плати за надані послуги у разі відсутності засобів обліку води і теплової енергії споживачем не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим місяцем. Тому, із застосуванням строку позовної давності зазначена заборгованість підлягає стягненню за період з 01.09.2011 року по 30.06.2014 року в розмірі 6294,51 грн.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заявлені позивачем вимоги виходять за межі встановленої ст. 257 ЦК України позовної давності.

Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. ОСОБА_3 була подана заява про застосування судом до вимог позивача строку позовної давності і проти цього позивач не заперечує.

Позивач погодився із рішенням суду і його не оскаржив, а розрахунок застосованої судом заборгованості, на підставі якого відбулося стягнення, містить нарахування за повний місяць, що й врахував районний суд при визначенні розміру стягнення в межах трирічного строку позовної давності. Помилка районного суду у даті початку визначення періоду стягнення в бік його зменшення, з 03 на 01 вересня 2011 року, не вплинула на розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тому доводи скарги з цього приводу не мають правового значення.

Доводи відповідача про низьку якість послуг позивача належними і допустимим доказами не підтверджені і тому колегія суддів їх також не бере до уваги. Позивач надав Акти підключення і відключення будинку, в якому розташована квартири позивача, до централізованої мережі теплопостачання у заявлений у позові період часу (а.с. 75-80). В Актах відсутні відомості про номер пломби, якою була опломбовано обмежувальний пристрій і запорна арматура, а також показники необхідного для будинку тепла, яке витрачається для гарячого водоспоживання і на вентиляцію. При цьому ніяких зауважень чи заперечень з боку представника балансоутримувача будинку в цих актах не міститься. Оскільки відсутність вказаних даних не впливає на достовірність Актів про підключення до централізованого теплопостачання і не містить даних про якість наданих послуг, колегія суддів бере їх до уваги і вважає доведеним факт споживання відповідачем вищевказаних послуг позивача.

За таких обставин, виходячи з наведеного правового обґрунтування, районний суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» підлягають задоволенню частково в межах позовної давності, у розмірі 6294,51 грн.

Реальних порушень правил застосування районним судом положень ст. 257, ч. 3 ст. 267 ЦК України щодо наслідків спливу трирічної позовної давності судова колегія також не встановила.

Таким чином, районний суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 315, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: