Ухвала суду № 54272134, 14.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/9991/36716/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі №2270/14602/11

за позовом Приватного підприємства «Ірга-Фарм»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ірга-Фарм» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 12.04.2011 № 0000412342 та № 0000402342.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Чернівці проведено документальну планову виїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 № 430/234/36744930. Цим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2011 № 0000412342 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 186215 грн., в т.ч.: 148972 грн. основного платежу та 37243 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/97-ВР, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2011 № 0000402342 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 861724 грн., в т.ч.: 689379 грн. основного платежу та 172345 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган вважає, що позивач позбавлений права на включення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за господарськими операціями з ТОВ «Артінвесторг», ТОВ «Торгова група «Алькор», ТОВ «Авістапромторг», ПП «Дніпродонсервіс» щодо придбання дитячих товарів, які не мали реального характеру.

В обґрунтування вказаної позиції податковий орган вказує на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували фактичне придбання у ТОВ «Артінвесторг», ТОВ «Торгова група «Алькор», ТОВ «Авістапромторг», ПП «Дніпродонсервіс» товарів, їх транспортування. Крім того, податковий орган посилається на відсутність у вказаних контрагентів власних виробничих потужностей, трудових ресурсів та складських приміщень та інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідач також посилається на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова група «Алькор», оскільки вказана юридична особа визнана банкрутом, а також на те. що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено факт укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Артінвесторг», ТОВ «Торгова група «Алькор», ТОВ «Авістапромторг», ПП «Дніпродонсервіс» з огляду на таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - контрагента або визнання такої особи банкрутом, відомості щодо реєстрації якого містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який перебував на обліку в податковому органі платником податку на додану вартість, після вчинення господарських операцій не є підставою для позбавлення первинних документів правового значення.

Платник податків (покупець товарів (послуг) не має обов'язку здійснювати контроль щодо подальшої фінансово-господарської діяльності, з якими мав господарські відносини, і зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит через порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутами таких контрагентів.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання дитячих товарів судом апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають дійсності. Зокрема, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив договори поставки товарів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Закони не ставлять право на формування податкового кредиту та валових витрат залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів та підтвердження такими перевірками відображення податкових зобов'язань за відповідними операціями.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун