Ухвала суду № 54255963, 10.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4361/15-к 10.12.2015 10.12.2015 10.12.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11кп/793/840/15 Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.263 КК України Головуючий апеляційного суду: Значок І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої судді Значок І.С.

суддів Куценко О.В., Олещук Т.Л.

за участі секретаря Алексишинця М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2015р. по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2, 1971 року січня місяця 01 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

- за ч.1 ст.263 КК України

Учасники судового провадження.

прокурор Зайков О.В.

обвинувачений ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, направити кримінальне провадження до суду 1 інстанції на новий судовий розгляд.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання у виді 4-х років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2012 р. та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Узагальнені доводи апелянта.

Обвинувачений ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним, оскільки суд неправильно зазначив у вироку, що невідбута частина покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2012 р. складає 2 роки 23 дні. Крім того, стверджує, що відсутні підстави для застосування положень ст.71 КК України при призначенні покаркання.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що приблизно у 2010 році при невстановлених обставинах, маючи намір на незаконне, без передбаченого законом дозволу зберігання, придбання бойових припасів, без мети збуту, придбав у неустановленої особи спортивно-мисливські гвинтівкові патрони кільцевого запалення для нарізної зброї в кількості 9 штук, калібру 5,6 мм, які переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, а з кінця квітня 2015 року, в салоні орендованого автомобіля "Форд Сієра" номерний знак BE 3514 АЦ, до 05.05.2015 року до проведення огляду вказаного автомобіля.

Також, взимку 2013 року, у невстановлений час ОСОБА_2

в районі магазину "Бакалея" по вул. Горького, 2 в м. Миколаєві, незаконно придбав у неустановленої особи саморобний одноствольний гладкоствольний пістолет, який переніс та в подальшому зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем своєї реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2. до 05.05.2015 року до проведення обшуку вказаного приміщення.

В грудні 2013 року у невстановлений час ОСОБА_2, за допомогою мережі Інтернет, у невстановленої особи незаконно придбав пістолет моделі "Stalker-mod/914-S", №2 95278, калібру 9 mm Р.А., виробництва фірми "Atak Silah" (Турецька республіка), який переніс із офісу транспортної компанії "Нова пошта" та в подальшому зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем своєї реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2., а з кінця квітня 2015 року, у приміщенні гаражу № 113 в АГК "Політ" за адресою: м. Миколаїв, вул. Горького, 1, до 05.05.2015 року до проведення огляду вказаного гаражу.

Наприкінці грудня 2013 року, у невстановлений час, ОСОБА_2, за допомогою мережі Інтернет, у невстановленої особи незаконно придбав пістолет моделі "EKOL Jackal Dual Compact", серії "EJC", J4s7100453. калібру 9 mm P.A.. виробництва фірми "ЕКО" (Турецька республіка), який переніс із офісу транспортної компанії "Нова пошта" та в подальшому зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, а з кінця квітня 2015 року, у приміщенні гаражу № 113 в АГК "Політ" за адресою: м. Миколаїв, вул. Горького, 1, до 05.05.2015 року до проведення огляду вказаного гаражу.

Влітку 2014 року, у невстановлений час, ОСОБА_2, знаходячись на алеї поблизу гіпермаркету "Велмарт" за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 1/1, незаконно придбав в неустановленої особи боєприпаси - пістолетні патрони калібру 8 мм Р.А. в кількості 3 штук, які переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем своєї реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2, до 05.05.2015 року до проведення обшуку вказаного приміщення.

Крім того, ОСОБА_2, діючи умисно, маючи намір, направлений на придбання, зберігання без передбаченого законом дозволу з метою подальшого збуту бойових припасів і вибухових пристроїв, наприкінці березня на початку квітня 2015 р., досяг домовленостей з невстановленою особою на придбання бойових припасів - гранат та запалів до них, та цього ж дня о 22:00 год., знаходячись по вулиці Червоних Майовщиків, в районі Миколаївської обласної лікарні, за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1, у невстановленої особи, придбав бойові припаси, вибухові пристрої промислового виробництва - осколочні ручні гранати типу Ф-1 в кількості 5 шт. та вибуховий пристрій промислового виготовлення: наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 в кількості 1 шт., з запалами до них, з метою подальшого їх збуту.

Після цього, ОСОБА_2, переніс вказані гранати до автомобіля "Форд Сієра" номерний знак BE 3514АН, яким керував, та перевіз їх до вул. Горького, 4 в м. Миколаєві, де став їх зберігати до 07.04.2015 р. в схованці в підвалі будинку, з метою подальшого збуту.

07.04.2015 року близько 17.00 год., ОСОБА_2, маючи намір на збут бойових припасів та вибухових пристроїв, вилучив бойові гранати із схованки підвалу будинку № 4 по вул. Горького в м. Миколаєві, після чого бойову гранату РГД-5 із запалом переніс до АДРЕСА_3, де продовжив її зберігати без передбаченого законом дозволу, з метою подальшого збуту до моменту їх вилучення працівниками у ході обшуку - 05.05.2015р.

Інші 5 бойових гранат Ф-1 із запалами до них, на автомобілі марки "Форд Сієра" номерний знак BE 3514АН перевіз до міжміського автовокзалу, за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 21, де шляхом продажу збув ОСОБА_3, якого раніше підшукав як покупця вказаних гранат.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги в частині відсутності підстав для застосування ст.71 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація скоєного апелянтом не оспорюються. Тому, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевірялись.

Покарання обвинуваченому за ч.1 ст. 263 КК України призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинення злочину, даних про особу обвинуваченого, обтяжуючих та помякшуючих покарання обставин.

Призначаючи ОСОБА_2 вид і міру покарання, суд вірно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку як наркозалежна особа, за місцем проживання характеризується задовільно. Як правильно зазначив суд, обставиною, яка помякшує покарання є щире каяття обвинуваченого, а обставиною, що обтяжує - рецидив злочинів.

Призначене за даний злочин покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи апелянта про те, що він вчинив злочин з огляду на тяжке матеріальне становище у звязку із хворобою його дружини, є неприйнятними з огляду на характер та ступінь тяжкості злочину, який відноситься до категорії тяжких.

Разом з тим, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю вироків, суд порушив вимоги кримінального закону.

Відповідно вимог ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Призначаючи ОСОБА_2 остаточне покарання, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, суд виходив із даних довідки про наявність судимостей, згідно якої невідбута частина покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2012 р. складає 2 роки 23 дні та, застосувавши принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання, до покарання, призначеного за даним вироком приєднав 6 місяців позбавлення волі за попереднім вироком.

Проте, суд не звернув увагу на суперечності даних довідки інформаційного центру із даними про призначення покарання відповідно копії вище вказаного вироку, що є у матеріалах справи.

Так, згідно вироку Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2012 р. ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, який обчислюється з 05.06.2010 року.

Відповідно наданої апеляційному суду ухвали Казанківського районного суду від 13.05.2013 року про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання ОСОБА_2, невідбута частина покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2012 р. складає 2 місяці 23 дні.

Таким чином, призначаючи остаточне покарання суд вийшов за межі максимально строку покарання, який можливо призначити ОСОБА_2 за сукупністю вироків.

З урахуванням наведеного вирок суду в частині призначення покарання за ст.71 КК України підлягає зміні.

Неспроможними є доводи апелянта про те, що на момент вчинення злочину закінчився строк умовно дострокового звільнення.

Оскільки, новий злочин, за який ОСОБА_2 засуджений за даним вироком, є триваючим злочином, протиправна дія якого розпочалася у 2010 році та тривала після звільнення з місць позбавлення волі, тобто упродовж строку умовно-дострокового звільнення у тому числі, що є підставою для застосування положень ст.71 КК України при призначенні остаточного покарання.

Відсутні також підстави, передбачені ст.415 КПК України для призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2015р. у відношенні ОСОБА_2, в частині призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1ст.263 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_2 вважати засудженим за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2012р. до призначеного покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2015р. до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 7 місяців.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

Головуюча

Судді: