Ухвала суду № 54255961, 07.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2892/15-ц 07.12.2015 07.12.2015 07.12.2015

Провадження №22-ц/784/2872/15

Справа №489/2892/15-ц Суддя суду першої інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/2872/15 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія 27

Ухвала

Іменем України

07 грудня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання Тищенка Л.С.,

за участі: відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2015 року, ухвалене за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 14 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі кредитний договір №05005558992 (далі договір), за умовами якого товариство передало відповідачу кредит у розмірі 18 800 грн., зі сплатою 8 % річних та щомісячної комісії за управління кредитом 2 %.

18 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі ТОВ «ПростоФінанс») та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, за яким відбулася заміна кредитора та позивач набув права вимоги за кредитним договором №05005558992 від 14 травня 2008 року, позичальником в якому є відповідач.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_3 виконувала свої зобовязання за договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 10 березня 2015 року становить 41 337 грн. 70 коп. і складається із: заборгованості за кредитом 15 126 грн. 67 коп., заборгованості за процентами 4 356 грн. 18 коп., а також комісії 19 552 грн. 00 коп., штрафу 2 302 грн. 85 коп. (станом на 10 липня 2014 року), позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі в розмірі 413 грн. 38 коп.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2015 року в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на помилковість висновків суду щодо пропуску строку для звернення з вимогами про стягнення кредитної заборгованості, невідповідність їх обставинам справи, а тому просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції керувався тим, що позивачем порушено встановлений ст.257 ЦК України строк звернення до суду з позовом.

Із таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

За вимогами ст.ст.213,214,316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги місцевим судом дотримано.

За ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобовязанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобовязання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобовязання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобовязання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобовязань, які не виконані належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обовязку виконання зобовязання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 (позичальник) укладено у простій письмовій формі кредитний договір №05005558992, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 18 800 грн. 00 коп. на 24 місяця, які позичальник зобовязувався повертати частинами згідно умов договору та графіку до 14 травня 2010 року, а також сплатити 8% річних за користування кредитом та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 2%.

ОСОБА_3 виконувала свої зобовязання за договором неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10 березня 2015 року становить 41 337 грн.70 коп. і складається із: заборгованості за кредитом 15 126 грн. 67 коп., заборгованості за процентами 4 356 грн. 18 коп., а також комісії 19 552 грн. 00 коп., штрафу (розрахунок зроблений станом на 10 липня 2014 року) 2 302 грн. 85 коп.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі продажу кредитного портфелю, за яким відбулася заміна кредитора та позивач набув права вимоги за кредитним договором №05005558992 від 14 травня 2008 року, позичальником в якому є відповідач.

Пунктом 4.3 цього договору передбачено, що право власності на кредитний портфель переходить від продавця до покупця в дату відступлення відразу після укладення Акту приймання передачі кредитного портфелю.

В переліку кредитних договорів, переданих за актом приймання передачі кредитного портфелю до договору купівлі продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року, складеному 25 червня 2012 року та за яким позивач набув право вимоги, значиться кредитний договір, укладений з ОСОБА_3

При розгляді даної справи в суді першої інстанції відповідач заявила заяву про застосування позовної давності.

Вирішуючи справу таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, місцевий суд виходив з того, що позивачем пропущено строк, у межах якого він мав права звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

При цьому, як встановлено, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору до повного повернення позичальником заборгованості та до повного виконання позичальником будь - яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов договору (п.6.1 кредитного договору), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеному розмірі 1 226 грн. 27 коп. підлягав виконанню у строк до 10 травня 2010 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст.262 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року №6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, які згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обовязковими для судів.

Як встановлено, кредитні кошти надано відповідачу до 10 травня 2010 року, погашення заборгованості повинно було здійснюватися у наступному порядку: щомісяця не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді останній повинен надавати кредитодавцю грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 226 грн. 27 коп., починаючи з липня 2008 році позичальник припинив оплату чергових платежів, а кредитор звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом 30 квітня 2015 року. Тобто після спливу позовної давності.

Укладаючи договір купівлі - продажу кредитного портфелю 18 травня 2012 року позивач знав про те, що відповідач не виконував обовязки щодо повернення кредиту частинами до 10 травня 2010 року.

Вимог про поновлення позовної давності позивач не предявляв.

За такого, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач пропустив позовну давність, встановлену ст.ст.257,258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з дати відступлення права вимоги згідно договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року, щонайменше з 30 червня 2012 року, не спростовують правильність висновку місцевого суду.

Укладаючи договір купівлі - продажу кредитного портфелю (п.3.3 цього договору) (ст.ст.513,514,516,517), ТОВ «ПростоФінанс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обовязків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тому до останнього перейшли права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором строки повернення кредиту (п.3.3 договору).

Тобто, належним виконанням зобовязання з боку боржника є повернення кредиту у строки та у розмірі, визначеними кредитним договором, що також узгоджується з положеннями ст.262 ЦК України.

Тому укладення договору купівлі - продажу кредитного портфелю між ТОВ «ПростоФінанс» та позивачем, до якого перейшли права первісного кредитора за вказаним кредитним договором, не є початком перебігу позовної давності.

За такого, оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інтонації, то судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_5