Рішення № 54255946, 08.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1405/14-ц 08.12.2015 08.12.2015 08.12.2015

Справа № 481/1405/14-ц Головуюча в першій інстанції Уманська О.В.

Провадження № 22ц/784/2901/15 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

Категорія 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю представника позивачки ОСОБА_3,

представників відповідача Коваленка Ю.М., Шелудченко Н.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_3

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_6

до

фермерського господарства «Агро - 2006»

(далі - ФГ «Агро - 2006»)

про стягнення заборгованості по орендній платі, пені та розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

15 липня 2015 року ОСОБА_6, діючи через свого представника ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ФГ «Агро - 2006» про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1 000 грн., 6 953 грн. пені за невиплату орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка, площею 3,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новобузької міської ради (за межами населеного пункту) Новобузького району Миколаївської області, що підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

05 січня 2011 року між нею та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Реєстрацію вказаного договору було здійснено відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області 15 грудня 2011 року за НОМЕР_2. Між тим, в порушення п. п. 9, 11 вказаного договору відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати у строки зазначені в договорі. Згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків їй нарахована орендна плата в сумі 8 529 грн. 41 коп., проте 4 125 грн. з порушенням строків передбачених договором оренди. Орендна плата за 2011 рік в сумі 1 000 грн. взагалі відповідачем не сплачена. Вказане свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Крім того, пунктом 14 спірного договору, у разі не внесення орендної плати, у строки, визначені договором, передбачена пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Посилаючись на порушення відповідачем п. п. 9, 11 спірного договору оренди та Закону України «Про оренду землі» позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Пунктом 37 договору передбачено право сторони договору на дострокове його розірвання у судовому порядку у випадку систематичного невиконання іншою стороною обов'язку, передбаченого цим договором (а.с. 6).

Аналогічні положення викладено у ст. 32 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 15 липня 2010 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3,76 га, яка розташована на території Новобузької міської ради (за межами населеного пункту) Новобузького району Миколаївської області (а.с. 5).

05 січня 2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до пунктів 9, 11 договору, орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року у розмірі 850 грн. (а.с. 6-7).

Даний договір зареєстрований відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області 15 грудня 2011 року за НОМЕР_2 (а.с. 7).

За умовами цього договору сторони узгодили строк дії договору, розмір орендної плати за землю і порядок припинення дії договору.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тобто, розірвання договору оренди вимагає систематичність невиконання користувачем обов'язку щодо сплати орендної плати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка своєчасно отримала орендну плату у 2011 році, що підтверджується списком пайовиків (а.с. 64-66). За 2012 рік орендна плата розміром 2000 грн. 27 грудня 2012 року була надіслана ОСОБА_6 поштовим переказом (а.с. 69), але 01 лютого 2013 року кошти були повернуті відповідачу поштою в зв'язку з відмовою від їх отримання (а.с. 67). За 2013 рік та 2014 рік орендна плата була надіслана ОСОБА_6, відповідно, 15 липня 2014 року та 26 грудня 2014 року (а.с. 71, 73, 75).

Тобто, докази, які б підтверджували систематичну несплату відповідачем орендної плати, позивачкою суду не надано, а тому і доводи ОСОБА_6 про наявність вини відповідача у невиплаті орендної плати є безпідставними.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що ФГ «Агро - 2006» протягом дії договору оренди належно виконувало договірні зобов'язання та не встановивши умов, передбачених статтею 32 Закону та пунктом 39 договору, правильно відмовив у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення строків виплати орендної плати за 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата за 2013 рік була надіслана відповідачем поштовим переказом тільки 15 липня 2014 року, а не до 31 грудня кожного року, як це передбачено умовами договору оренди землі.

Згідно п. 14 вказаного договору, у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0,2 % не сплаченої суми за кожний день прострочення.

Тобто, строк прострочення виплати орендної плати з 01 січня 2014 року по 15 липня 2014 року складає 196 днів.

Належних та допустимих доказів направлення орендної плати позивачці за 2013 рік в строки встановлені договором оренди землі, ФГ «Агро - 2006» суду не надані.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 833 грн. пені за прострочення строку внесення орендної плати (196 днів), а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що за 2011 рік ОСОБА_6 не отримала орендної плати, а «список пайовиків у 2011 році» не є належним доказом сплати орендної плати в 2011 року не заслуговують на увагу.

Так, дійсно, згідно пунктів 3.1 та 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку від 15.12.2004 року № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Таким чином, оскільки нормативно правовими актами передбачено форму документа на виплату готівки чи видачу товарів, продукції, які є документами бухгалтерської звітності орендаря, а тому обов'язок обліку сплаченої орендної плати лежить на ФГ «Агро - 2006», а з врахуванням положень ст. 59 ЦПК України саме такі документи і можуть бути належними доказами в підтвердження виплати орендної плати.

Зазначені норми узгоджуються і з вимогами Податкового кодексу України, нормами якого на орендаря покладено обов'язок ведення звітності по нарахованій та виплаченій орендній платі та стягнення податків при вчиненні зазначених дій.

Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар - ст. 170 Податкового кодексу України.

Дохід від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення оподатковується податковим агентом під час виплати за його рахунок; особою відповідальною за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є податковий агент, тобто відповідач у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно перераховував до бюджету передбачений діючим законодавством податок.

При цьому, відповідачем в судовому засіданні апеляційної інстанції, в якості заперечення на доводи апеляційної скарги, були надані речові докази - копії носіїв інформації судового засідання Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ФГ «Агро-2006» про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки (судове засідання від 20 лютого 2014 року - 11.52. 48с) та судового засідання Апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2014 року про перегляд вказаного рішення суду першої інстанції (9.42.37с), з яких вбачається, що ОСОБА_6 визнала факт отримання нею орендної плати за 2011 рік за договором оренди землі, який є предметом за теперішнім позовом. Вказані речові докази приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково зазначив позивачем по справі представника ОСОБА_3, тоді як, відповідно до норм процесуального законодавства, позивачем по справі є ОСОБА_6

В силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою при подачі позову до суду було сплачено 243 грн. 60 коп. судового збору за вимоги майнового характеру. Вказані позовні вимоги задовольняються частково, а саме на 10,5%, а тому і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_6 складає 25 грн. 58 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині вказане рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до фермерського господарства «Агро-2006» про стягнення пені за несвоєчасну виплачену орендну плату задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Агро-2006» на користь ОСОБА_6 833 грн. (вісімсот тридцять три грн.) пені за несвоєчасну виплату орендної плати у 2013 році.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Стягнути з фермерського господарства «Агро-2006» на користь ОСОБА_6 25 грн. 58 коп. судового збору.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді З.Л. Шолох

В.В. Коломієць