Ухвала суду № 54254554, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/39352/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

розглянувши касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби )

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012

у справі № 2а-6686/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної науково-виробничої фірми (ПНВФ) «Анкор-Теплоенерго»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 11.05.2011 № 0000842330.

У касаційній скарзі Західна МДПІ м. Харкова просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.04.2011 № 569/23-304/32762338. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 96948,00 грн. у податковому обліку за січень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки позивачу від ПП «Транс Строй», ТОВ «Євротранспорт-Од» товарів, у результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на 96948,00 грн. Висновок про нікчемність правочинів позивача із вказаними постачальниками обґрунтовано відсутністю у них трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для здійснення господарської діяльності; розбіжностями податкової звітності податку на додану вартість згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення 11.05.2011 № 0000842330 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 121185,00 грн., у т.ч.: 96948,00 грн. за основним платежем та 24237,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу від ПП «Транс Строй», ТОВ «Євротранспорт-Од» товарів (матеріали та металоконструкції: кожух для теплоізоляції, рами металеві, пластини для теплообмінника тощо) (а.с. 86-96) ці постачальники виписали позивачу податкові накладні (ПП «Транс Стро» 14.09.2010 № 285 та від 15.09.2010 № 307; ТОВ «Євротранспорт-Од» від 06.09.2010 № 88 та від 21.09.2010 № 423) (а.с. 35, 36, 39,40), на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року. Придбані позивачем товари відповідають напрямкам його господарської діяльності, зокрема такому, як виготовлення теплообмінного обладнання (а.с. 111-117).

Розрахунки за поставками здійснені шляхом заміни первісного кредитора на нового - ТОВ «АРДЕЯ-ТЕХ» за договором від 10.12.2010 № 1012.1 та поставки позивачем на адресу останнього в погашення заборгованості обладнання за переліком згідно із специфікаціями до договорів від 14.12.2010 № 1412-1п та № 1412-2п, що підтверджується видатковими накладними № РН-1001.1, № РН-1001.2, виписаними з 10.01. 2011 по 14.01.2011, актами передачі-приймання обладнання (а.с. 183-198).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті)

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суд апеляційної інстанції на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, складський прибуткових ордерів, актів списання матеріалів, - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановив факт поставки позивачу від ПП «Транс Строй», ТОВ «Євротранспорт-Од» товарів (кожухи, рами, металоконструкції, пластини, прокладки тощо) та відповідно до встановлених обставин зробив юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими постачальниками сум податкового кредиту.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний та юридично обґрунтований висновок, що певні недоліки окремих документів, складених за наслідками господарської операції з поставки, за встановлення фактичного виконання такої поставки, не позбавляють ці документи значення доказів, які підтверджують правомірність здійснення змін у податковому обліку та не можуть бути підставою для зменшення сум податкового кредиту у податковому обліку платника податку.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати суми податку до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товару по ланцюгу поставок ДПІ не наводить. Разом з тим, відповідно до норми частини другої ст. 71 КАС України на ДПІ як на суб'єкта владних повноважень покладено процесуальний обов'язок довести правомірність прийнятого стосовно позивача податкового повідомлення-рішення

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.В. Вербицька

І.Я. Олендер