Ухвала суду № 54254560, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/55146/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 822/2331/13-а Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Фізичної особи - підприємця (СПД) ОСОБА_4

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької МДПІ від 15.03.2013 № 0000151700.

У касаційній скарзі Городоцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.02.2013 № 71/17-2/НОМЕР_2. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 та 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 310896,00 грн. у податковому обліку за період з липня по жовтень 2011 року за господарськими операціями з поставки позивачу від ТОВ «ТБК «Оріон», ТОВ «УА РЕАЛТІ», ТОВ «ВІП Союз», ПП «Алюпак» товару (чорнова заготовка дубової фризи, дошка дубова обрізна), які не мали реального характеру з огляду на відсутність у цих постачальників трудових ресурсів, основних фондів (транспортних засобів, складських приміщень), виробничого обладнання, та недоліками наданими позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних (в останніх не зазначено пункт навантаження), у результаті чого занижено податок на додану вартість.

За результатами перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0000151700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 310896,00 грн. за основним платежем та 155448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ «ТБК «Оріон», ТОВ «УА РЕАЛТІ», ТОВ «ВІП Союз», ПП «Алюпак» товару (чорнової заготовки дубової фризи, дошки дубової обрізної) ці постачальники виписали на адресу СПД ОСОБА_4 податкові накладні, на підставі яких він задекларував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень - жовтень 2011 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК (у редакції чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на податковий кредит обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, специфікацій до договорів, укладених позивачем із ТОВ «ТБК «Оріон», ТОВ «УА РЕАЛТІ», ТОВ «ВІП Союз», ПП «Алюпак», товарно-транспортних накладних, - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від вказаних постачальників вище зазначеного товару та відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими постачальниками сум податкового кредиту. Суд, оцінюючи докази в сукупності, обґрунтовано виходив з того, що певні недоліки окремих документів (контролюючий орган посилається на такий недолік товарно-транспортних накладних, наданих СПД ОСОБА_4 під час перевірки, як відсутність відомостей про пункт відвантаження деревини (в товарно-транспортних накладних у відповідній графі вказано лише назву населеного пункту)) за відсутності достатніх доказів, які спростовують достовірність інформації, викладеній в цих документах, не позбавляють ці документи значення доказів, які підтверджують правомірність здійснення змін у податковому обліку та не можуть бути підставою для зменшення сум податкового кредиту у податковому обліку платника податку.

Такий висновок відповідає положенням частини другої ст. 71 КАС України щодо покладення в адміністративному процесі у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягаря доведення правомірності таких рішень, дій чи бездіяльності на зазначеного суб'єкта, якщо він заперечує проти позову.

Доводи ОДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписІ.Я. Олендер