Рішення № 54227391, 10.12.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2015 р. Справа № 906/1600/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 13.05.2014

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 14.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунальне підприємство "Малинтеплоенерго" (м.Малин Житомирської області)

про стягнення 1 270 403,60 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 1 270 403,60 грн боргу згідно договору купівлі-продажу природного газу №520/14-ТЕ-10 від 27.11.2013, з яких: 739 764,53 грн основного боргу, 177 976,15 грн пені, 16 861,14 грн грн 3% річних та 335 801,78 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що внаслідок прострочення оплати за поставлений газ згідно договору №520/14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013 у січні, жовтні-грудні 2014.

26.11.2015 до суду надійшов відзив на позовну заяву №268, у якому відповідач просить відмовити у стягненні 53485,80 грн інфляційних, посилаючись на їх подвійне нарахування. Також, надійшло клопотання №267, в якому відповідач просить зменшити розмір пені на 50% враховуючи те, що КП "Малинтеплоенерго" є збитковим підприємством та являється надавачем послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг для населення та організацій; основний борг сплачено; наразі існує заборгованість державного бюджету з відшкодування різниці в тарифах; органами виконавчої служби накладено арешт на рахунки підприємства; існує спеціальний режим розподілу коштів, які надходять на рахунки теплопостачальних організацій; заборгованість виникла не з вини відповідача.

На підтвердження вищевказаного, відповідачем подано розрахунок різниці в тарифах, звіт про фінансовий результат за 2014 рік, баланс за 2014 рік, постанови виконавчої служби про арешт коштів боржника від 18.05.15, від 02.07.14, лист територіального відділення Ощадбанку №55 від 01.07.15 щодо розподілу коштів боржника.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечив щодо зменшення розміру пені, згідно поданих письмових заперечень щодо зменшення неустойки.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив зменшити розмір пені на 50%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (покупець/відповідач) укладений договір № 520-14 -ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу /а.с.13 -18/ (надалі - договір)

За умовами п.1.1 договору позивач зобов'язаний передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2012 по 31.12.2014 газ обсягом до 2900 тис. куб.м.

Згідно з цим договором позивач передав у власність покупцю протягом січня, жовтня - грудня 2014 імпортований природний газ на загальну суму 749613,37 грн, що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, а саме: за січень 2014 на суму 656 783,74 грн, за жовтень 2014 на суму 86024,90 грн, за листопад 2014 на суму 242370,88 грн та за грудень 2014 на суму 371801,02 грн, всього на суму 1356980,54 грн (а.с.23,27-29).

Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено, що підставою для остаточних розрахунків є акт приймання-передачі газу у відповідному місяці продажу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п.11).

На виконання умов договору позивач за період з січня - квітень, жовтня 2014 по грудень 2014 передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 5491963,22 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2014 на суму 656783,74 грн, від 28.02.2014 на суму 527179,49 грн, від 31.03.2014 на суму 424726,74 грн, від 30.04.2014 на суму 40726,60 грн, від 31.10.2014 на суму 86024,90 грн, від 30.11.2014 на суму 242 370,88 грн та від 31.12.2014 на суму 371 801,02 грн.

31.10.2014 між позивачем, відповідачем та ТОВ "Малин Енергоінвест" був укладений договір про переведення боргу №2563/14.За цим договором на нового боржника ТОВ "Малин Енергоінвест" переводитьсся 1600000,00 грн боргу за природний газ по місяцях, у яких використовувався природний газ: січень 2014 на суму 607367,17 грн, лютий 2014 суму 527179,49 грн, березень 2014 на суму 424726,74 грн, квітень 2014 на суму 40726,60 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити поставлений йому газ у 2014 році за договором № 520-14-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013 в розмірі 749613,37 грн.

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за природній газ, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 739764,53 грн, що не заперечується відповідачем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 739764,53 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 739764,53 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за переданий природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено договором №520/14-ТЕ-10.

Як вбачається з розрахунку позивача, за спожитий газ за актом приймання - передачі від 31.01.2014 пеню заявлено з 15.02.2014 по 14.08.2014; за актом від 31.10.2014 пеню заявлено з 15.11.2014 по 14.05.2015; за актом від 30.11.2014 пеню заявлено з 15.12.2014 по 14.06.2015, за актом від 31.12.2014 пеню заявлено з 15.01.2015 по 14.07.2015.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 177976,15 грн. Господарський суд вважає його арифметично вірним.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 177976,15 грн пені, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2015 №918/1579/14, від 28.01.2015 №918/1406/14, від 14.04.2015 №922/3971/14.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку, господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, враховує, що відповідач є комунальним підприємством та не є кінцевим споживачем природного газу. Також, наданими до справи документами підтверджено збитковість діяльності підприємства, що вбачається зі звіту про фінансові результати КП "Малинтеплоенерго" за 2014 рік, де збиток підприємства складає 4286000,00грн за 2013 рік, 2050000,00грн за 2014 рік; постановою від 18.05.2015 виконавчої служби накладено арешт на кошти підприємства в розмірі 9992929,97грн; листом банку №55 підтверджено встановлення спеціального режиму розподілу коштів, які надходять на рахунки відповідача від усіх категорій споживачів послуг, що надаються відповідачем; на підтвердження існування заборгованості державного бюджету перед відповідачем у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням різниці в тарифах наданих відповідачем споживачам; відповідачем надано довідку № 266 від 24.11.2015, яка свідчить про заборгованість населення за надані послуги з централізованого теплопостачання станом на 01.11.2015 складає 1 430 276,12 грн.

Зменшуючи розмір пені, суд врахував фінансове становище сторін, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни. Також, враховує те, що з відповідача стягуються інфляційні в сумі 288041,99 грн та 3% річних в сумі 16838,67 грн, що вже є частковою компенсацією позивачу втрат від несвоєчасної сплати заборгованості відповідачем.

Вищевикладені обставини суд визнає винятковими та такими, що є підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, та зменшує їх розмір до 60% і стягує з відповідача 106785,69 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 16861,14 грн 3% річних за період з 15.02.2014 по 08.09.2015 та 335801,78 грн інфляційних нарахувань за період з лютого 2014 по червень 2015, суд зауважує наступне.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунками, а саме з зазначеними позивачем періодами нарахування річних, оскільки ним за січень 2014 нараховувались річні по день часткових проплат включно. Також, невірно нараховані інфляційні втрати.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат. Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять:

- по заборгованості за січень 2014: на суму боргу 49416,57 грн - за березень 2014 в сумі 1087,16 грн, за квітень 2014 в сумі 1630,75 грн, за травень 2014 в сумі 1877,83 грн, за червень 2014 в сумі 494,17 грн, за липень 2014 в сумі 197,67 грн, за серпень 2014 в сумі 395,33 грн, за вересень 2014 в сумі 1433,08 грн, за жовтень 2014 в сумі 1186,00 грн, за листопад 2014 в сумі 938,91 грн; на суму боргу 44195,23 грн - за грудень 2014 в сумі 1325,86 грн, за січень 2015 в сумі 1370,05 грн, за лютий 2015 в сумі 2342,35 грн; на суму боргу 42357,76 грн - за березень 2015 в сумі 4574,64 грн, за квітень 2015 в сумі 5930,09 грн, за травень 2015 в сумі 931,87 грн, за червень 2015 в сумі 169,43 грн;

- по заборгованості за жовтень 2014 на суму боргу 86024,90 грн - за листопад 2014 в сумі 1634,47 грн, за грудень 2014 в сумі 2580,75 грн, за січень 2015 в сумі 2666,77 грн, за лютий 2015 в сумі 4559,32 грн, за березень 2015 в сумі 9290,69 грн, за квітень 2015 в сумі 12043,49 грн, за травень 2015 в сумі 1892,55 грн, за червень 2015 в сумі 344,10 грн;

- по заборгованості за листопад 2014 на суму боргу 242370,88 грн - за грудень 2014 в сумі 7271,13 грн, за січень 2015 в сумі 7513,50 грн, за лютий 2015 в сумі 12845,66 грн, за березень 2015 в сумі 26176,06 грн, за квітень 2015 в сумі 33931,92 грн, за травень 2015 в сумі 5332,16 грн, за червень 2015 в сумі 969,48 грн;

- по заборгованості за грудень 2014 на суму боргу 371801,02 грн - за січень 2015 в сумі 11525,83 грн, за лютий 2015 в сумі 19705,45 грн, за березень 2015 в сумі 40154,51 грн, за квітень 2015 в сумі 52052,14 грн, за травень 2015 в сумі 8179,62 грн, за червень 2015 в сумі 1487,20 грн.

Отже, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню становить 288041,99 грн.

Також, відповідно розрахунку, проведеного судом, загальний розмір річних, який підлягає стягненню, становить 16838,67 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 22,47 грн 3% річних та 47759,79 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 177976,15 грн пені, 16838,67 грн 3% річних, 288041,99 грн інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягали б задоволенню. Однак, суд зменшує розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню, на 40% до 106785,69 грн. Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 71190,46 грн пені, 22,47 грн 3% річних та 47759,79 грн інфляційних втрат.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до 106785,69 грн (60 %).

3. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. В.Стуса, 23, код 32277167) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720):

- 739764,53 грн основного боргу;

- 106785,69 грн пені;

- 16838,67 грн 3% річних;

- 288041,99 грн інфляційних нарахувань,

- 18339,32 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.15

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: ОСОБА_3

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)