Ухвала суду № 54226514, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/1929/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представника відповідача Борисова І.І.,

прокурора Чубенка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 по справі №2а-4818/10/1070 за позовом Приватного підприємства «Янус» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, за участю прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «Янус» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, за участю прокуратури Київської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.05.2007 №0000412340/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області 26.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.03.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Янус» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за операціями з Приватним підприємством «Світанок» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій між контрагентами.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області складено акт від 17.05.2007 №746/23-1-12/31826725 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2007 №0000412340/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12837726,00грн., в тому числі 8558484,00грн. - основний платіж та 4279242,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Світанок», судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідним контрагентом, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Окрім того, судами не перевірено надані позивачем первинні документи на відповідність вимогам законодавства, а також не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо виписування контрагентом позивача податкових накладних з 14.05.2005 за відсутності реєстрації платником податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій також не з'ясовано обставин справи щодо стану кримінальної справи за фактом придбання Приватного підприємства «Світанок», порушеної за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконав та обмежився формальною перевіркою наявності у товариства первинних документів, не перевіривши реальності спірних господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 по справі №2а-4818/10/1070 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв