Ухвала суду № 54226525, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/19265/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 по справі №2а-4671/12/1070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 25.09.2012 №0001132301.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби 04.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пункту 198.3 статті 198, статей 200, 201 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг» за листопад 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.18, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 198, статей 200, 201 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, статей 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 499479,86грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на результатах даних АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України та висновках акта перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10.04.2012 №109/22-4037080153 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок товариством сформовано податковий кредит за листопад 2011 року. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

За результатами перевірки Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби складено акт від 10.09.2012 №149/22-011/00951770 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0001132301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 499480,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249740,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим на підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг» підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договором поставки товару, товарно-транспортними накладними, витягом із журналу реєстрації зважування вантажу, рахунками на оплату товару, видатковими накладними, податковими накладними, накладними, виробничим звітом; оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалося в складських приміщеннях Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»; оплата за придбаний товар була проведена у безготівковій формі шляхом перерахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача.

Досліджені в процесі розгляду справи документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та не ставлять під сумнів фактичне виконання умов договору.

Судами також встановлено, що товар придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг» було використано позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

До того ж, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг» було зареєстровано у встановленому законом порядку та мало статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг».

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозерноторг».

Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0001132301 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 по справі №2а-4671/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв