Ухвала суду № 54226513, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/65893/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 по справі №2-а-5332/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000162330, від 20.04.2011 №0000722330, від 20.04.2011 №0000732330.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 скасовано в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 №0000722330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 28000,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7000,00грн.; від 20.04.2011 №0000732330 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22401,00грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5600,25грн. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби 21.10.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.10.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, статей 7, 9, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.07.09 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 29.07.09 по 31.12.10.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова складено акт від 29.03.2011 №455/23-304/36458780 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.04.11 №0000722330, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 35000,00грн., в тому числі за основним платежем 28000,00грн. та за штрафними санкціями 7000,00грн.; та від 20.04.2011 №0000732330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28001,25грн., в тому числі за основним платежем 22401,00грн. та за штрафними санкціями 5600,25грн.

Окрім того, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Висновок податкового органу ґрунтуються на неможливості реального здійснення фінансового господарських операцій контрагентами позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт», оскільки за даними перевірок підприємства за юридичними адресами не знаходяться, кореспонденцію не отримують, за даними статистичного та бухгалтерського обліку на підприємствах відсутній рух активів, відсутні фізичні, технічні і технологічні можливості для вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, транспортні засоби та інші основні фонди.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова складено акт від 02.12.2011 №2299/23304/36458780 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000162330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 676431,25грн., в тому числі за основним платежем 624716,00грн. та за штрафними санкціями 51715,25грн.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами купівлі-продажу від 04.01.2010 №108СБ та від 04.01.2011 №040101, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними .

Поставка товару (підшипників, резино-технічних виробів, електрообладнання) здійснювалася самовивозом за рахунок покупця, товар був отриманий особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД».

Також судами встановлено, що придбані у контрагентів товари були використані у власній господарській діяльності позивача, а саме в подальшому реалізовані іншим товариства.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт».

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт».

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000162330 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 по справі №2-а-5332/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв