Ухвала суду № 542048, 13.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2007 р.                                                                              № К-35490/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                 Рибченка А.О.

суддів:                                                          Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

                                                              Карася О.В.

                                                              Федорова М.О.                                                      

при секретарі судового засідання:         Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:                  Сердюк В.А., дов. № 22/1973 від 26.12.2006 р.

                                   Петренко Г.В., дов. № 22/365 від 06.03.2006 р.

відповідача:             Стеблівський Т.В., дов. № 140/9/10-110 від 01.02.2007 р.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 02.08.2006 р.

у справі № 25/73-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча Компанія «Укр-Кан Пауер»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось ЗАТ «Енергогенеруюча Компанія «Укр-Кан Пауер» з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000761604/2 від 20.02.2006 р., яким позивачу було визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4961974 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2480987 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно застосовано нульову ставку оподаткування податком на додану вартість в результаті здійснення експортного продажу товару, а також віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену у складі ціни придбаного товару.

Постановою господарського суду м. Києва від 02.08.2006 р. позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000761604/2 від 20.02.2006 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.               

Судові рішення мотивовані тим, що позивач правомірно застосував 0% ставку з ПДВ у березні 2003 року при визначенні податкових зобов’язань з експортних операцій, в яких поставка товару на експорт була здійснена на підставі договорів комісії № 29-200 від 29.01.2003 р., № 26-02-03 від 26.02.2003 р., № 27к від 27.03.2003 р., укладених позивачем з ТОВ «Агротон»  про продаж скла оптичного БК-10 від імені комісіонера (ТОВ «Агротон») за рахунок комітента (позивача).  

На підставі наданих позивачем вантажних митних декларацій № 12500/3/360336, № 12500/3/360337, № 12500/3/360338, № 12500/3/360339, № 12500/3/360340, № 12500/3/360341, № 12500/3/360342, № 12500/3/360343, № 12500/3/360344, № 12500/3/360345 від 04.03.2003 р., оформлених відповідно до вимог Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби № 307 від 09.07.1997 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247 (із змінами та доповненнями), судами встановлено факт вивезення (експорту) позивачем товару за межі митної території України.

Судові рішення в частині правомірності включення позивачем до податкового кредиту в першому кварталі 2003 р. суми ПДВ в розмірі 7100002, 80 грн. мотивовані тим, що вказана сума включена до податкового кредиту на підставі податкових накладних № 1 від 29.01.2003 р., № 10 від 31.01.2003 р., № 12 від 26.02.2003 р., № 21 від 27.03.2003 р., що видані в порядку передбаченому чинним законодавством та сплачена ним у ціні придбаного товару за укладеними з ТОВ «Агроконтракт» договорами купівлі-продажу № 29/01/03 від 29.01.2003 р., № 26/02 від 26.02.2003 р., № 27/03 від 27.03.2003 р., що підтверджується платіжними дорученнями та відповідною випискою з банківського рахунку.

         Не погоджуючись з постановою та ухвалою судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вищевказані судові рішення з мотивів порушення при їх винесенні норм матеріального права, а саме, п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що скло оптичне, відвантажене позивачем в межах укладених договорів комісії з ТОВ «Агротон», не може вважатись вивезеним за межі митної території України, оскільки вантажні митні декларації, що підтверджують такий експорт не оформлені належним чином, а відтак товар вважається реалізованим на митній території України. Скаржник вказує, що згідно Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації» № 307 від 09.07.1997 р., до графи 8 ВМД вносяться відомості про «Одержувача/Імпортера». Позивачем же в порушення вимог даної Інструкції, до графи 8 ВМД внесено реквізити неіснуючого підприємства – нерезидента «CasсadeBusinessCompanyLLC».

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

         Заперечуючи проти касаційної скарги, представники позивача просили залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування податкових зобов’язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій до позивача слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки № 464/16-4/21661022 від 23.08.2005 р. про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок застосування 0% ставки при визначенні податкових зобов’язань з експортної операції з продажу скла оптичного компанії «CasсadeBusinessCompanyLLC» (США) на умовах договорів комісії № 29-200 від 29.01.2003 р., № 26-02-03 від 26.02.2003 р., № 27к від 27.03.2003 р.

При цьому, контролюючий орган, посилаючись на те, що покупець товару за зовнішньоекономічним контрактом № 38 від 14.02.2003 р. («CasсadeBusinessCompanyLLC») за адресою реєстраційної агенції не знаходиться, згідно податкових обліків штату Орегон Служби внутрішніх доходів США компанія не має федерального ідентифікаційного номеру платника податків, у податковій службі штату Делаварі відсутня будь-яка інформація щодо контрактів, інвойсів, банківських рахунків або діяльності компанії, вважав, що позивач повинен був визначити свої податкові зобов’язання за ставкою 20 %, оскільки вантажні митні декларації, якими позивач підтверджує експортування товару за межі митної території України, оформлені не належним чином (в графу 8 відомості про «Одержувача/Імпортера» внесено реквізити неіснуючого підприємства).

Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час виникнення спірного правовідношення, податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

На підставі наданих позивачем вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби № 307 від 09.07.1997 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247 (із змінами та доповненнями), судами встановлено факт вивезення (експорту) позивачем товару за межі митної території України, а відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність дій позивача щодо застосування нульової ставки при визначенні податкових зобов’язань із зазначених операцій.

При цьому, слід зазначити, що не перебування покупця товару на податковому обліку в країні місцезнаходження та його не знаходження за адресою, що вказана у вантажних митних деклараціях, нівелюються встановленим фактом вивезення товару за межі митної території України, що і є єдиною необхідною і достатньою умовою для застосування нульової ставки податку на додану вартість при визначенні податкових зобов’язань з вартості такої операції.

Доводи СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про те, що підтвердити фактичне переміщення товару через митний кордон України неможливо через відсутність нерезидента «CasсadeBusinessCompanyLLC» судом касаційної інстанції не враховуються з огляду на те, що вантажні митні декларації мають особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні. Крім того, листом Північної регіональної митниці від 10.04.2006 р. № 1-38/04-2394 підтверджено, що задекларований у експортних вантажних митних деклараціях № 12500/3/360336, № 12500/3/360337, № 12500/3/360338, № 12500/3/360339, № 12500/3/360340, № 12500/3/360341, № 12500/3/360342, № 12500/3/360343, № 12500/3/360344, № 12500/3/360345 від 04.03.2003 р. товар вивезено в повному обсязі за межі митної території України 17.03.2003 р.

У зв’язку з викладеним, є підстави вважати висновок судів першої та апеляційної інстанцій таким, що відповідає нормам матеріального права, оскільки за наявності вантажних митних декларацій № 12500/3/360336, № 12500/3/360337, № 12500/3/360338, № 12500/3/360339, № 12500/3/360340, № 12500/3/360341, № 12500/3/360342, № 12500/3/360343, № 12500/3/360344, № 12500/3/360345 від 04.03.2003 р. як таких, в які внесені дані відповідають фактичним обставинам справи, позивач мав право на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ за операціями з експорту скла оптичного.  

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту в першому кварталі 2003 р. суму податку на додану вартість в розмірі 7100002,80 грн., яка сплачена ним у ціні придбаного товару за укладеними з ТОВ «Агроконтракт» договорами купівлі-продажу № 29/01/03 від 29.01.2003 р., № 26/02 від 26.02.2003 р., № 27/03 від 27.03.2003 р., що підтверджується податковими накладними № 1 від 29.01.2003 р., № 10 від 31.01.2003 р., № 12 від 26.02.2003р., № 21 від 27.03.2003 р., виданими у встановленому законодавством порядку, та платіжними дорученнями.

Враховуючи наведене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Києва від 02.08.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                       (підпис)                      Рибченко А.О.

Судді                                                    (підпис)                      Брайко А.І.

                                                              (підпис)                      Голубєва Г.К.

                                                              (підпис)                      Карась О.В.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                       Рибченко А.О.