Постанова № 54167382, 08.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 922/4295/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не зявився;

відповідача - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Приватбанк, м. Дніпропетровськ (вх. №5249Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015р.

у справі № 922/4295/15

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку Приватбанк, м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_2 особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 29816,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4295/15 (суддя Яризько В.О. ) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Приватбанк" заборгованість за процентами в сумі 11876,80 грн.; заборгованість по комісії в сумі 2527,20 грн.; пеню в сумі 4916,88 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1183,90 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк Приватбанк, м. Дніпропетровськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4295/15 в частині часткового стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в розмірі 15412,63 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт з посиланням на постанову Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 23.09.2015 року у справі №6-1206цс15 зазначає, що позивач має право нараховувати пеню не лише по період 30.06.2014 року, оскільки попереднє рішення суду не виконано, то позивач має право нараховувати пеню за весь період з моменту винесення рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2012 року по дату фактичного виконання.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2015р.

Представник позивача в судове засідання 08.12.2015р. не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102216741659, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні. (а.с. 137).

08.12.2015 року на адресу суду електроною поштою від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою представника та неможливістю направити для участі у справі іншого представника. (вх.№16511).

Дане клопотання відхиляється колегією суддів апеляційної інстанції у звязку з недоведеністю заявником наявності поважної причини щодо неможливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2015р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

До апеляційного господарського суду повернулась копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. у справі №922/4295/15 про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була направлена ОСОБА_2 особі підприємцю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, 61170, з довідкою працівників Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Як встановлено в п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмови від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без їх участі, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

У судовому засіданні місцевого господарського суду відповідач підтвердив, що на заяві від 01.03.2011р. стоїть саме його підпис.

Згідно Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), ОСОБА_5, що розмішені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із вказаною заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003060384113 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідач кредитні кошти отримав та користувався ними, однак умови щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії не виконував, що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2012р. у справі № 5023/2407/12, яке набрало законної сили.

Зазначеним рішенням суду встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, комісії.

Рішенням суду позовні вимоги банку задоволені, стягнуто з ФО П ОСОБА_3 суму заборгованості по договору банківського обслуговування від 01.03.2011 р. у розмірі 28200,55 грн.

З вказаного рішення вбачається, що заборгованість у загальній сумі 28200,55 грн. складається з: суми кредиту - 15600,00 грн., суми процентів - 6920,80 грн., суми комісії - 993,60 грн., пені - 2906,15 грн., штрафу - 1000,00 грн., штрафу (процентна складова) - 780,00 грн.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідачем рішення суду не виконано до теперішнього часу, отримані кредитні кошти не повернуті, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, станом на 10.06.2015 р. у відповідача існує заборгованість у загальній сумі 56237,18 грн., в т.ч. 15600,00 грн. - основна заборгованість, 18797,60 грн. - заборгованість по процентам, 18318,78 грн. - пеня, 3520,80 грн. - заборгованість по комісії.

Зазначені суми були зменшені на суми, що стягнуті за рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2012р. у справі № 5023/2407/12, а різниця заявлена до стягнення в даній справі.

На момент підписання відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг "Умов та правил надання банківських послуг" містили, зокрема, наступні положення.

Розділом 3.18. "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) передбачено умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. ОСОБА_5 здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_5. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_5 на протязі одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисками печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", ОСОБА_1 на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і Правилами надання банківських послуг", проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено ОСОБА_5 на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11., 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку). Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. В разі коли дебетове сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, не обнуляється, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує ОСОБА_5 за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує ОСОБА_5 відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до п. 3.18.4.4. Умов, клієнт сплачує ОСОБА_5 винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає ОСОБА_5 здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно розрахунку заборгованості позивачем здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами станом на 29.11.2013р. у загальній суми 18797,60 грн., комісії - 3520,80 грн.

За вирахуванням відповідних сум відсотків та комісії, що стягнуті рішенням суду, а саме 6920,80 грн. та 993,60 грн., до стягнення в даній справі заявлено 11876,80 грн. відсотків та 2527,20 грн. комісії, тобто за період, який не увійшов до складу заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2012р. у справі № 5023/2407/12.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази також відсутні, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Приватбанк" в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 11876,80 грн.; заборгованості по комісії в сумі 2527,20 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, відсотків та комісії, просить стягнути з нього пеню в сумі 15412,63 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3.18.5.1. Умов (в редакції на час підписання заяв про приєднання) при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) клієнт сплачує ОСОБА_5 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_5 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує ОСОБА_5 пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Згідно п. 3.18.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Умов строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що Умови, з якими погодився відповідач, містять положення про збільшення строку нарахування пені до 3-х років, колегія суддів вважає, що у позивача є право на нарахування пені за 3 роки з моменту виникнення заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 53) заборгованість у сумі 15600,00 грн. була визнана простроченою з 30.06.2011р., отже позивач мав право нарахувати пеню по 30.06.2014р., однак позивач здійснив таке нарахування по 10.06.2015р.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про нарахування пені на прострочену суму основної заборгованості 15600,00 грн. за період з 08.05.2012р. по 30.06.2014р. у сумі 4916,88 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно нарахування пені на прострочення сплати відсотків та комісії, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що періоди нарахування пені на прострочені відсотки та комісію здійснено за межами трирічного строку, з огляду на наступне.

Як зазначено в постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 23.09.2015 року у справі №6-1206цс15, згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивач має право нараховувати пеню за весь період з моменту винесення рішення господарським судом Харківської області від 10.07.2012 року по дату фактичного виконання.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, нарахування пені передбачено протягом трьох років, а отже, відлік 3- х років повинен бути розпочатий з 10.07.2012 року та останній строк повинен закінчитись 10.07.2015р., оскільки саме 10.07.2015р. є датою визнання суми заборгованості по рішенню господарського суду Харківської області, яке набрало законної сили.

А отже, посилання місцевого господарського суду на необґрунтований розрахунок пені є недоречними.

Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015 року у справі №922/4295/15 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині часткового задоволення позовних вимог та відмови в задоволенні решти позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги в тому числі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10495,75 грн. пені слід задовольнити повністю.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015 року у справі №922/4295/15 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 99, 101, ч.2 ст. 103, п.1,3 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Приватбанк, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі № 922/4295/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог частково та відмови в задоволенні решти позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків (АДРЕСА_1, 61170, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код 14360570, МФО 305299) 10 495,75 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків (АДРЕСА_1, 61170, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код 14360570, МФО 305299) судовий збір у сумі 1945,39 грн.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі № 922/4295/15 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 09.12.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.