Ухвала суду № 54157259, 30.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 р.Справа № 820/7650/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. по справі № 820/7650/15

за позовом ОСОБА_1

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області третя особа Харківська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2015 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Індустріальної обєднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати неправомірними дії податкового органу та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001671702 від 28.05.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, та прийняти нове яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем укладений договір від 13.07.2012 року про припинення зобовязань за кредитними договором №014/0465/82/0008763 від 23.10.2008 року.

У відповідності до п.1.5 укладеної угоди з підписання цього Договору позичальник вважається належним чином повідомленим про анулювання йому суми боргових зобовязань та про те, що інформація про суму боргу позичальника, анульованого банком до закінчення строків позовної давності відповідно до вимог податкового законодавства буде включена банком до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб.

Позичальник зі змістом підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 ст.164 ПК України ознайомлений.

26.07.2012 року позивача повідомлено про відсутність до неї претензій банку.

Працівниками відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складений акт №1596/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 16.04.2014 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.164.2.17п.164.2 ст.164 ПК України в частині невиконання обовязку включення до сукупного оподаткованого доходу доходів у вигляді додаткового блага від юридичної особи, та несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 41528,96 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001671702 від 28.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 51911, 20 грн, із них за основним платежем 41528,96 грн, та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10382,24 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, позивачем було отримано додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, але не виконані зобовязання щодо сплати податку з доходів фізичних осіб з вказаних сум.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп. «д» пп.164.2.17, п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного ) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній податковій декларації.

На підставі п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» був укладений договір про припинення зобовязань від 13.07.2012 року за кредитними договором №014/0465/82/0008763 від 23.10.2008 року відповідно до умов якого позивачу анулювано суму боргового зобовязання за кредитним договором №014/0465/82/0008763 від 23.10.2008 року у розмірі 245 550,38 грн.

Згідно до умов укладеної угоди позивач попереджений про те, що інформація про суму боргу буде включено ПАТ «Райффайзен Банк» до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, та позивач зобовязаний самостійно подати до податкового органу декларацію про отриманий дохід та сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Позивачем не були виконані вимоги Податкового кодексу щодо подання декларації про отримані доходи та не сплачений податок з доходів фізичних осіб у 2012 році.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивачем не заперечувалось того, що вона була повідомлена про проведення перевірки, мала можливість надати пояснення до податкового органу.

Крім цього, до проведення перевірки позивачем 19.12.2013 року було подано до відповідача пояснення з цього приводу та надані копії наступних документів, а саме: договір про припинення зобовязання перед банком від 13.07.2012 року, довідка банку про виконання зобовязань та закриття договору, квитанція про сплату кредиту; довідку про інвалідність, пенсійне посвідчення.

Під час проведення перевірки працівниками податкового органу було використано, зокрема, інформація що міститься в договорі про припинення зобовязань перед банком від 13.07.2012 року (а.с. 50 зворотня сторона).

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про позбавлення позивача можливості давати пояснення під час перевірки.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення. а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. по справі № 820/7650/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2015 р.