Ухвала суду № 54157168, 30.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 р.Справа № 537/3101/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.10.2015р. по справі № 537/3101/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просив визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 250 від 10.06.2015 року щодо відмови поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 08.06.2012 року, в розмірах відповідно чинного законодавства.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.10.2015 р. позовні вимоги задоволено частково.

Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 250 від 10.06.2015 року щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті йому раніше призначеної пенсії за віком визнано протиправним.

Зобовязано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 30.05.2015 року, та виплачувати її відповідно до чинного законодавства.

Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.10.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, перебуває на консульському обліку в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, станом на 2015 рік постійним місцем проживання ОСОБА_1 є держава Ізраїль, про що є відповідна відмітка у паспорті позивача ( а.с. 9).

ОСОБА_1 проживав у м. Кременчуці за адресою: АДРЕСА_1, перебував на пенсійному обліку в органах соціального захисту населення та отримував пенсію за віком. З лютого 1999 року у звязку із виїздом його на постійне місце проживання за кордон виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена.

Представник позивача 30.05.2015 року звернувся до УПФ України в м. Кременчуці із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії в Україні.

УПФ України в м. Кременчуці розглянуто заяву та 10.06.2015 року винесено рішення, відповідно до якого позивачу відмовлено у поновленні раніше призначеної пенсії за віком, у звязку з тим, що угода між Урядом України та Урядом Ізраїлю не укладалася, а також тим, що документи не засвідченні у визначеному законодавством порядку.

Не погодившись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача позивачу у поновленні раніше призначеної пенсії за віком, з посиланням на те, що угода між Урядом України та Урядом Ізраїлю не укладалася, а також тим, що документи не засвідченні у визначеному законодавством порядку, є необґрунтованою та такою, що порушує права, свободи та законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування загальнообовязкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обовязків стосовно сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, позивачка проживаючи в державі Ізраїль, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України не допускає обмеження права на соціальний захист за ознакою місця проживання громадянина України.

У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення виплата пенсій за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, за весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором країни, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначена пенсія з 17.04.1998 року (а.с. 5).

Згідно ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду від 07.10.2009 року у справі № 1- 32/2009 (25-рп/2009) за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення, зазначені положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визнані неконституційними.

В п. 3 та п. 4 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009р. № 1-32/2009 (25-рп/2009) суд звертає увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07 жовтня 2009 року положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування втратили чинність та саме з цієї дати громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, мають право на отримання пенсії в Україні, окрім пенсіонерів - громадян України, які виїхали на постійне місце проживання до держав, з якими Україною укладені відповідні міжнародні договори.

З аналізу наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у звязку з наявністю рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р. по справі № 1-32/2009 (25- рп/2009), яким було визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1, 49 та другого речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу є підставою для відновлення виплати пенсії, відповідачем неправомірно відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

Порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії, визначений Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (далі по тексту - Порядок).

В ч. 2 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 15 Порядку, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

При поновленні виплати раніше призначеної пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа додає:

а) документи про страховий стаж, який не врахований у пенсійній справі, після призначення пенсії за період роботи до 01.01.2004 (за період роботи, починаючи з 01.01.2004, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних системи персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3);

б) довідку про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000 року, а починаючи з 01.07.2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3;

в) документи про виникнення обставин, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміни кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Таким чином, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

Надання документів про місце проживання, реєстрації особи вказаним пунктом не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що відповідач безпідставно обгрунтував відмову в поновленні пенсії невиконанням позивачем вимог пп.4 п. 2.1 розд. ІІ Порядку, оскільки приписи вказаної норми містять перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії, а позивач звернувся з заявою про поновлення виплати пенсії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 7, 20, 28 Закону України Про громадянство проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його українського громадянства. Останнє втрачається, якщо громадянин добровільно набув громадянство іншої держави, однак його належність до іноземної громадянства не визнається до прийняття рішення про втрату громадянства України, що входить до компетенції Президента України.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.10.2015р. по справі № 537/3101/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2015 р.