Постанова № 54123882, 30.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 910/9536/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Тищенко А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників (за зустрічним позовом):

від позивача: Черей О.В.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.08.2014р.

у справі №910/9536/14 (суддя Отрош І.М.)

за первісним позовом Українського консорціуму "Екосорб"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про стягнення 20 277 063,45 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Українського консорціуму "Екосорб"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю

"Ферді Україна ЛТД"

про стягнення 14 340 909,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Український консорціум "Екосорб" (далі - позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - відповідач за первісним позовом) заборгованості за договором про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додатковим договором від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. у загальному розмірі 5 243 661,07 грн. (з них: 4 984 418,92 грн. - основний борг, 185 090,38 грн. - інфляційні втрати, 74 151,77 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додатковий договір від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. були визнані недійсними в судовому порядку, у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом повинен був повернути грошові кошти у розмірі 4 984 418,92 грн., сплачені позивачем на виконання вказаних договорів, але не зробив цього.

В процесі судового розгляду позивач за первісним позовом збільшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 17 944 483,92 грн. основного боргу, 2 011 053,71 грн. інфляційних втрат, 321 525,82 грн. 3% річних та 786 853,32 грн. штрафних санкцій.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- відповідно до платіжного доручення №546628 від 30.11.2009р. позивач за первісним позовом повернув відповідачу транш у розмірі 12 960 064,69 грн., отриманий на підставі додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.;

- норми ст. 216 Цивільного кодексу України не передбачають можливість відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зарахування однорідних вимог, а навпаки - в імперативній формі зобов'язують повернути другій стороні у натурі все одержане за недійсним правочином;

- чинним законодавством не передбачено можливість застосування до правовідносин щодо повернення виконаного за недійсним правочином положень про позику, при цьому правовідносини щодо повернення виконаного за недійсним правочином і позики є абсолютно різними за своєю правовою природою, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Окрім того, відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про стягнення з позивача за первісним позовом 14 340 909,84 грн. (з них: 11 738 815,77 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 1 145 811,77 грн. - проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами, 1 456 282,30 грн. - інфляційні втрати). Вимоги зустрічного позову обґрунтовані наступним:

- на виконання додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. відповідач за первісним позовом надав позивачу, як позичальнику, транш у сумі 12 960 065,00 грн.;

- до визнання недійсним договору про переведення боргу банком у відповідності до умов договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. було списано з поточного рахунку позивача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 1 221 249,23 грн. відповідно до наявних у справі меморіальних ордерів, які були направлені на виконання грошових зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.;

- 13.06.2014р. відповідач за первісним позовом направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№51271-11-б/б, згідно якої зараховуються зобов'язання відповідача за первісним позовом по сплаті 1 221 249,23 грн., отриманих від позивача за первісним позовом на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. як процентів;

- заборгованість позивача за первісним позовом перед відповідачем щодо повернення безпідставно набутих коштів (коштів сплачених на виконання недійсного правочину), складає 11 738 815,77 грн.;

- окрім суми основного боргу, позивач за первісним позовом повинен сплатити на користь відповідача 1 145 811,77 грн. процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та 1 456 282,30 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2014р., на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом заперечував проти доводів зустрічної позовної заяви, зазначаючи, зокрема, про те, що грошові кошти в розмірі 12 960 064,69 грн. були перераховані на користь відповідача за первісним позовом за платіжним дорученням №546628 від 30.11.2009р. з призначенням платежу: "списання простроченої заборгованості згідно договору №150/08 від 05.05.2009р. Без ПДВ" та були зараховані банком відповідно до меморіального ордеру №608848 від 30.11.2009р. в рахунок погашення заборгованості по простроченим процентам за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008, який є чинним.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті спору не надала, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі №910/9536/14 первісний позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 4 984 418,92 грн., 3% річних у розмірі 89 719,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 560 083,69 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 306,14 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі №910/9536/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач за первісним позовом звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- первісне зобов'язання, у відповідності до якого позивач за первісним позовом сплачував грошові кошти, а саме договір про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., дійсне, а тому і вимоги мають пред'являтися до особи, зобов'язаної за вказаним правочином;

- у зв'язку з визнанням недійсним договору про переведення боргу та додаткової угоди до кредитного договору, сторони правочину повинні повернутися у стан, який існував до його укладення;

- відповідач за первісним позовом направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині безпідставно списаних грошових коштів з поточного рахунку позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2014р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: 16.09.2014р. - відзив позивача за первісним позовом на апеляційну скаргу; 03.10.2014р. - пояснення по справі від відповідача за первісним позовом; 06.10.2014р. - клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

В судове засідання 06.10.2014р. з'явився лише представник відповідача за первісним позовом. Представники позивача за первісним позовом та третьої особи не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу, клопотання позивача за первісним позовом було задоволено, розгляд справи відкладено на 21.10.2014р.

В судове засідання 21.10.2014р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Окрім того, в судовому засіданні 21.10.2014р. представник відповідача за зустрічним позовом заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що між керівництвом сторін тривають переговори щодо можливості врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу, клопотання відповідача за зустрічним позовом було задоволено, розгляд справи відкладено на 10.11.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Новікова М.М.

10.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9536/14 до вирішення справи №910/5559/13 за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсними договорів.

В судове засідання 10.11.2014р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу, розгляд справи було відкладено на 08.12.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судове засідання 08.12.2014р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу, розгляд справи було відкладено на 18.12.2014р.

11.12.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.12.2014р. представник відповідача за первісним позовом надав суду пояснення, в яких зазначив про те, що у зв'язку зі скасуванням Вищим господарським судом України рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13 спір у справі №910/9536/14 відсутній. З урахуванням наведеного, відповідач за первісним позовом просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі №910/9536/14 та припинити провадження у справі.

В судовому засіданні 18.12.2014р. представник позивача за первісним позовом підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі №910/9536/14 до вирішення справи №910/5559/13 за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсними договорів. При цьому представник позивача за первісним позовом зазначив, що він звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2014р. у справі №910/5559/13.

Представник відповідача за первісним позовом залишив вирішення клопотання позивача на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання 18.12.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 18.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу, було оголошено перерву до 24.12.2014р.

22.12.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9536/14 до вирішення справи №910/5559/13 за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсними договорів.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 24.12.2014р. представник позивача за первісним позовом підтримав подані ним клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 24.12.2014р. представник відповідача за первісним позовом залишив вирішення клопотань позивача на розсуд суду.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотань позивача за первісним позовом, оскільки згідно з даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2014р. заяву позивача за первісним позовом про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2014р. у справі №910/5559/13 було повернуто без розгляду.

В судовому засіданні 24.12.2014р. представник відповідача за первісним позовом підтримав раніше надані пояснення, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі №910/9536/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.

В судовому засіданні 24.12.2014р. представник позивача за первісним позовом заперечував проти апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання 24.12.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.01.2015р.

21.01.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №5011-57/9894-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Українського консорціуму "Екосорб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" про стягнення 27 824 318,91 грн. та 12 950 235,35 доларів США.

В судове засідання 21.01.2015р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.02.2015р.

В судове засідання 03.02.2015р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 03.02.2015р. представник позивача за первісним позовом зазначив про те, що він не підтримує клопотання про зупинення провадження у справі №910/9536/14 до вирішення справи №910/5559/13 за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсними договорів, подані до Київського апеляційного господарського суду 10.11.2014р. та 24.12.2014р., тобто відкликає вказані клопотання. Натомість представник позивача за первісним позовом підтримує клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №5011-57/9894-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Українського консорціуму "Екосорб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" про стягнення 27 824 318,91 грн. та 12 950 235,35 доларів США.

Представник відповідача за первісним позовом не заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №5011-57/9894-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача за первісним позовом було задоволено, провадження у справі №910/9536/14 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5011-57/9894-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Українського консорціуму "Екосорб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" про стягнення 27 824 318,91 грн. та 12 950 235,35 доларів США.

14.08.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/9536/14, обґрунтоване тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі вже усунуто.

Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача за первісним позовом було задоволено, поновлено провадження у справі №910/9536/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2015р.

Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2015р.

В судове засідання 29.09.2015р. з'явився лише представник відповідача за первісним позовом. Представники позивача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.11.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Тищенко А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2015р.

В судове засідання 16.11.2015р. з'явився лише представник позивача за зустрічним позовом. Представники відповідача та третьої особи за зустрічним позовом не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.11.2015р.

В судовому засіданні 30.11.2015р. представник позивача за зустрічним позовом заперечував проти апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити.

Представники відповідача та третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання 30.11.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача та третьої особи за зустрічним позовом за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.11.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

05.05.2008р. між відповідачем за первісним позовом, як банком, та третьою особою, як позичальником, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №150/08, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується використати кредит з метою фінансування придбання інвестиційних сертифікатів пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Чайка" та поповнення обігових коштів позичальника в сумі не більше 23 000 000,00 грн., своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у терміни, встановлені договором.

У період з травня 2008 року по січень 2009 року включно між відповідачем за первісним позовом та третьою особою було укладено низку додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., а також угод про внесення змін до названого договору.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. відповідач за первісним позовом надав третій особі кредит на загальну суму 8 000 000,00 грн. та 8 842 437,00 доларів CША.

05.02.2009р. між відповідачем за первісним позовом, як банком, третьою особою, як первісним позичальником, та позивачем за первісним позовом, як новим боржником, було укладено договір про переведення боргу №1, за умовами якого первісний боржник за згодою банку передає новому боржнику всі свої боргові зобов'язання первісного позичальника за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., за яким первісний боржник є позичальником, а банк є кредитором. На дату укладення цього договору розмір основного боргу за договором про відкриття кредитної лінії становить 8 842 437,00 доларів США та 8 000 000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 05.02.2009р., становить 519 711,70 доларів США та 410 970,04 грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів становить: 12 473,40 доларів США та 9 411,95 грн. Загальний розмір заборгованості первісного боржника за договором про відкриття кредитної лінії згідно курсу НБУ, встановленого на дату підписання даного договору, становить 80 604 972,16 грн.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. на дату укладення цього договору розмір основного боргу за договором про відкриття кредитної лінії становить 8 842 437,00 доларів США та 8 000 000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 05.02.2009р. становить 519 711,70 доларів США та 410 970,04 грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів становить: 12 473,40 доларів США та 9 411,95 грн. Загальний розмір заборгованості первісного боржника за договором про відкриття кредитної лінії згідно курсу НБУ, встановленого на дату підписання даного договору, становить 80 604 972,16 грн. Боргові зобов'язання первісного боржника передаються новому боржнику у повному обсязі та, зокрема, включають: зобов'язання повернути кредит у сумі 8 842 437,00 доларів США та 8 000 000,00 грн.; зобов'язання сплатити проценти за користування кредитом, нараховані на дату укладення цього договору у сумі 519 711,70 доларів США та 410 970,04 грн.; зобов'язання сплатити неустойки (пені, штрафи), нараховані на дату укладення цього договору у сумі 12 473,40 доларів США та 9 411,95 грн.; зобов'язання сплачувати неустойки (пені, штрафи), передбачені основним договором; зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом за період з 05.02.2009р. до дати фактичного повернення кредиту у повному обсязі, в розмірі і на умовах, передбачених основним договором; зобов'язання у випадках, передбачених основним договором та/або законодавством України у строк не пізніше 10 календарних днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених в основному договорі), повернути кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору.

05.02.2009р. між відповідачем за первісним позовом, третьою особою та позивачем за первісним позовом було укладено додатковий договір до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., в якому сторони домовилися про те, що у зв'язку з укладенням між банком, первісним боржником та новим боржником договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р., позичальником за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. визначено позивача за первісним позовом.

Відповідно до додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. відповідач за первісним позовом надав позивачу, як позичальнику, транш у сумі 12 960 065,00 грн. та встановив строк повернення траншу - 01.06.2010р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом зазначав про те, що він на підставі платіжного доручення №546628 від 30.11.2009р. повернув транш у сумі 12 960 065,00 грн. з призначенням платежу "списання простроченої заборгованості згідно договору №150/08 від 05.05.2009р. Без ПДВ".

Окрім того, за період з 05.03.2009р. по 30.03.2010р. на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. позивач за первісним позовом перерахував грошові кошти у розмірі 4 984 418,92 грн.

Однак договір про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додатковий договір від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. були визнані недійсними рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/1, внаслідок чого, на думку позивача за первісним позовом, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти, отримані від позивача на виконання вищезгаданих договорів.

Однак звернення позивача за первісним позовом з цього приводу до відповідача було залишене останнім без належного реагування.

За розрахунками позивача за первісним позовом (з урахуванням збільшення позовних вимог) заборгованість відповідача за первісним позовом становить 17 944 483,92 грн.

Зважаючи на відмову відповідача за первісним позовом в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 2 011 053,71 грн. інфляційних втрат, 321 525,82 грн. 3% річних та 786 853,32 грн. штрафних санкцій.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти вимог позивача та звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначав про те, що з урахуванням наданого на виконання додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. траншу у розмірі 12 960 065,00 грн., а також списання з рахунку позивача за первісним позовом 1 221 249,23 грн., які були направлені на виконання грошових зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., позивач за первісним позовом безпідставно отримав від відповідача 11 738 815,77 грн.

Вказані кошти були отримані на виконання правочину, визнаного недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13, а тому вони мають бути повернуті відповідачу за первісним позовом.

Окрім суми основного боргу в розмірі 11 738 815,77 грн., відповідач за первісним позовом просив суд стягнути з позивача 1 145 811,77 грн. процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та 1 456 282,30 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд задовольнив первісний позов в частині вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основного боргу у розмірі 4 984 418,92 грн., 3% річних у розмірі 89 719,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 560 083,69 грн. В іншій частині первісного позову було відмовлено. В зустрічному позові відмовлено повністю. При цьому суд зазначав наступне:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13 за позовом Українського консорціуму «Екосорб» до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна ЛТД» про визнання недійсними договорів, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р., було визнано недійсними договір про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додатковий договір від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.;

- у відповідача за первісним позовом виникло грошове зобов'язання з повернення коштів, сплачених на виконання недійсного правочину, на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, у зв'язку з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13, яке у встановленому порядку набрало законної сили;

- у відповідача за первісним позовом виник обов'язок з повернення грошових коштів, отриманих від позивача за первісним позовом на виконання договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. за період з моменту укладення договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. та до моменту визнання їх недійсними з 05.11.2013р.;

- позивачем за первісним позовом відповідно до платіжного доручення №546628 від 30.11.2009р. було повернуто отриманий від відповідача на підставі додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. транш у сумі 12 960 065,00 грн., вимоги первісного позову про стягнення з відповідача коштів сплачених на виконання недійсних правочинів у розмірі 12 960 065,00 грн. не підлягають задоволенню;

- враховуючи те, що судом встановлено факт перерахування позивачем на користь відповідача за первісним позовом грошових коштів у розмірі 4 984 418,92 грн. на виконання договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. за період з моменту укладення договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. та до моменту визнання їх недійсними, та у зв'язку з відсутністю доказів повернення позивачу виконаного за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., вимоги первісного позову в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 4 984 418,92 грн.;

- посилання відповідача за первісним позовом на те, що грошові кошти в розмірі 12 960 064,69 грн. були перераховані на виконання чинного договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. в рахунок погашення простроченої заборгованості по процентам, а тому відсутні підстави для їх повернення позивачу за первісним позовом, є безпідставними, оскільки відповідні грошові кошти були сплачені на користь відповідача за первісним позовом саме у період дії та саме на виконання договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., визнаних у наступному недійсними;

- зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем за зустрічним позовом (в період дії договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.), як позичальником, за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., відповідно до платіжного доручення №546628 від 30.11.2009р. було повернуто банку транш у сумі 12 960 065,00 грн., отриманий на підставі додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом відсутні зобов'язання перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.;

- з моменту укладення та до моменту визнання недійсними договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., інших грошових коштів відповідачем позивачу за первісним позовом не надавалось.

Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги як первісного, так і зустрічного позову обґрунтовані наявністю рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13 за позовом Українського консорціуму «Екосорб» до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна ЛТД» про визнання недійсними договорів, яким було визнано недійсними договір про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додатковий договір від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір у справі №910/9536/14, виходив з того, що вищевказане судове рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р., а відтак, набрало законної сили.

Однак постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2014р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13, прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові Українському консорціуму "Екосорб".

При чому, в своїй постанові Вищий господарський суд України зазначав наступне:

- підставою для визнання недійсними договору про переведення боргу від 05.02.2009р. і додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. стало не доведення ЗАТ "Альфа-Банк" до відома Українського консорціуму "Екосорб" при укладанні договорів інформації про відсутність консорціуму в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", що призвело до позбавлення позивача можливості використання кредитних коштів за цільовим призначенням;

- сторони при укладенні договору про переведення боргу від 05.02.2009р. і додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. визначилися з умовами договорів на власний розсуд і на момент укладення зазначених договорів Український консорціум "Екосорб" мав визначитися, як він буде реалізовувати намір придбати інвестиційні сертифікати пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Чайка";

- Український консорціум "Екосорб" на момент укладення договору про переведення боргу від 05.02.2009р. і додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. не був позбавлений права перевірити обставини щодо його наявності у переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", оскільки сторони вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх правовідносин, що не суперечать законодавству України;

- судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності умислу в діях банку при укладенні оскаржуваних правочинів та умисне введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо відсутності консорціуму в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", а тому суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору №1 про переведення боргу від 05.02.2009р. і додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.

Згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вищевказані обставини не підлягають доведенню у справі №910/9536/13, оскільки в ній приймають участь ті самі сторони, а предметом розгляду у названій справі є вимоги первісного та зустрічного позовів про стягнення грошових коштів, отриманих на виконання договору про переведення боргу від 05.02.2009р. і додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.

Позивач за первісним позовом обґрунтовував свої вимоги до відповідача наявністю рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/5559/13 і саме з урахуванням визнання недійсними в судовому порядку договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. він просив суд стягнути з відповідача кошти, сплачені позивачем за первісним позовом на виконання вказаних договорів.

Оскільки вищезгадані договори не були визнані недійсними в судовому порядку, тобто є чинними, у відповідача за первісним позовом відсутній обов'язок повертати отримані від позивача на виконання цих договорів кошти і вимога первісного позову про стягнення з відповідача основного боргу не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю у відповідача заборгованості перед позивачем.

Інших підстав на підтвердження правомірності своїх вимог позивач за первісним позовом не навів.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки передумовою для здійснення відповідних нарахувань є наявність прострочення виконання грошового зобов'язання.

Натомість, як уже зазначалося вище, відповідач за первісним позовом не допускав такого прострочення, а тому правові підстави для нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивач за первісним позовом не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження наявності порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача за первісним позовом.

З урахуванням наведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні первісного позову має бути відмовлено у повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю та непідтвердженістю належними доказами.

Відносно вимог зустрічного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що на виконання додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. відповідач за первісним позовом надав позивачу транш у загальній сумі 12 960 065,00 грн.

Також відповідач за первісним позовом зазначав про те, що до визнання недійсним договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. у відповідності до умов договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008р. відповідачем за первісним позовом було списано з поточного рахунку позивача 1 221 249,23 грн. і направлено вказані грошові кошти на виконання грошових зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та банківськими виписками.

У червні 2014 року відповідач за первісним позовом надіслав на адресу позивача заяву вих.№51271-11-б/б, в якій повідомив про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов'язання відповідача за первісним позовом по сплаті 1 221 249,23 грн., отриманих від позивача на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. зараховувалися, як проценти.

З урахуванням визнання недійсними в судовому порядку договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додаткового договору від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., відповідач за первісним позовом вважає, що позивач за первісним позовом безпідставно отримав від відповідача на виконання умов додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. грошові кошти у загальній сумі 11 738 815,77 грн. Тобто, відповідач за первісним позовом надав позивачу кошти на виконання недійсного правочину і ці кошти мають бути повернуті.

Також відповідач за первісним позовом вважає, що позивач, окрім 11 738 815,77 грн., повинен сплатити 1 145 811,77 грн. процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та 1 456 282,30 грн. інфляційних втрат.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивач за первісним позовом, як позичальник за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р., на підставі платіжного доручення №546628 від 30.11.2009р. повернув відповідачу за первісним позовом транш у сумі 12 960 065,00 грн., отриманий на виконання додаткової угоди №17 від 27.11.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.

Інші грошові кошти відповідач за первісним позовом не надавав позивачу.

Наведені обставини свідчать про відсутність зобов'язань позивача за первісним позовом перед відповідачем за договором про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р.

Окрім того, як уже зазначалося вище, договір про переведення боргу №1 від 05.02.2009р. та додатковий договір від 05.02.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008р. не були визнані недійсними в судовому порядку, тобто є чинними.

Зважаючи на відсутність прострочення позивача за первісним позовом, правові підстави для нарахування йому процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги частково підтвердилися, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи щодо вимог первісного позову і, як наслідок, невірного застосування в цій частині норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі №910/9536/14 - скасуванню в частині задоволення вимог первісного позову з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в первісному позові в повному обсязі. В іншій частині назване судове рішення має бути залишене без змін.

Оскільки в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за їх подання покладаються на позивачів.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, судові витрати за її подання покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі №910/9536/14 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю».

3. Стягнути з Українського консорціуму "Екосорб" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 10 153,07 грн. (десять тисяч сто п'ятдесят три гривні 07 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/9536/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

А.І. Тищенко