Постанова № 54123883, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/21717/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_8 - представник за довіреністю № 11 від 12.01.2015

від відповідача за первісним позовом: Гриценко В. В. - представник за довіреністю НАО №316389 від 21.07.2015

від третьої особи: Шумінська Ю. Ю. - представник за довіреністю № 062/02/07-11626 від 29.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015

у справі № 910/21717/15 (суддя Демидов В. О.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

третя особа Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення з орендованого майна та зобов'язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Комунального підприємства «Київський метрополітен»

про визнання договору поновленим та продовженим

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з частини вестибюлю загальною площею 26,2 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Героїв Дніпра», та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро «Героїв Дніпра».

Зустрічний позов заявлено про визнання укладеного між сторонами та третьою особою договору про передачу майна територіальної громади місті Києва в оренду № 370 від 01.06.2012 таким, що є поновленим та продовженим на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені цим договором, а саме до 13.10.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015, повний текст якого підписаний 16.10.2015, у справі № 910/21717/15 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між сторонами та третьою особою договір про передачу майна територіальної громади місті Києва в оренду № 370 від 01.06.2012 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем за первісним позовом комунальним майном, що є підставою для задоволення позовних вимог за первісним позовом про виселення відповідача за первісним позовом з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що йому належать.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом неправильно обрав спосіб захисту порушеного права або оспорюваного інтересу, що унеможливлює задоволення позовних вимог і тягне за собою відмову в позові, та з того, що матеріалами справи підтверджується факт закінчення строку дії спірного договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 по справі № 910/21717/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не взяв до уваги те, що позивач за первісним позовом відповідно до умов спірного договору є орендодавцем, проте не уповноважений самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна, а відтак, звертаючись до суду з первісним позовом та вимагаючи виселити та демонтувати торгівельні конструкції, позивач зобов'язаний був довести порушення відповідачем саме своїх прав власника, а суд, в свою чергу, мав вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту права позивача, чого вказані особи не зробили. За таких обставин, суд першої інстанції мав прийти до єдино правильного висновку про те, що законні права та інтереси позивача не порушені, та, відповідно, відмовити у задоволенні первісного позову.

Також апелянт послався на те, що наданий позивачем за первісним позовом на підтвердження факту повідомлення орендаря про припинення дії договору лист (повідомлення заступника начальника ОСОБА_6 за № 655-НЗК від 01.08.2013) не є належним доказом волевиявлення саме уповноваженої на вказані дії особи щодо заперечення проти продовження користування апелянтом орендованим майном, оскільки з вказаного листа незрозуміло, заступником якого начальника є ОСОБА_6

Крім того, апелянт зазначив, що вказаний лист має лише інформаційний характер щодо строку дії договору, та не містить заперечень проти продовження користування апелянтом орендованим майном.

Також апелянт послався на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не застосувавши ч. 4 ст. 291 ГК України, відповідно до якої правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України, а також ст. 764 ЦК України, згідно з якою у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той сам термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

Крім того, апелянт послався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач за зустрічним позовом неправильно обрав спосіб захисту порушеного права або оспорюваного інтересу.

Ухвалою від 11.11.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

02.12.2015 до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання, в якому відповідач за первісним позовом просить суд дослідити довідку начальника відділу доходів КП «Київський метрополітен» ОСОБА_7 від 26.08.2015 на предмет кількості укладених між позивачем та відповідачем договорів та порівняти її з кількістю листів, направлених відповідачу за первісним позовом згідно з реєстром на відправку листів від 05.08.2013.

02.12.2015 до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, в якому відповідач за первісним позовом просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київську міську державну адміністрацію.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом подані ним клопотання підтримав, представники позивача за первісним позовом та третьої особи проти задоволення клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київської міської державної адміністрації заперечили.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом звернувся до суду з усним клопотанням про витребування у позивача за первісним позовом належним чином засвідченої копії статуту.

Представник позивача за первісним позовом проти задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про витребування додаткових доказів заперечив, зазначивши про те, що текст його статуту є у відкритому доступі як на офіційному сайті КП «Київський метрополітен», так і у Інформаційно-правовій системі «Ліга-закон» та інших базах законів.

Порадившись на місці, колегія суддів роз'яснила представнику відповідача за первісним позовом, що при вирішення спору сторін по суті суд надасть оцінку всім наявним в матеріалах справи доказами, в тому числі й довідці начальника відділу доходів КП «Київський метрополітен» ОСОБА_7 від 26.08.2015.

Також колегія суддів повідомила представнику відповідача за первісним позовом, що позивачем за первісним позовом до відзиву на апеляційну скаргу додано копію свого статуту, а відтак, подане відповідачем за первісним позовом клопотання про витребування вказаного документу задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ознайомився з наявною в матеріалах справи копією статуту позивача.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі третьої особи колегія суддів повідомила учасникам судового засідання про те, що воно буде вирішено після заслуховування пояснень сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники позивача за первісним позовом та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київської міської державної адміністрації з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.06.2012 третя особа як орендодавець, позивач за первісним позовом як підприємство (далі Підприємство) та відповідач за первісним позовом як орендар (далі Орендар) уклали договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 370 (далі Договір), відповідно до умов якого третя особа на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності №115 від 12.04.2012 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро «Героїв Дніпра» Б/Н, для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», загальною площею 26,2 кв.м. та зазначена в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства.

01.06.2012 сторонами Договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 24), яким сторони встановили, що третя особа передала, а Орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором частину вестибюлю, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 26,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, станція метро «Героїв Дніпра».

Згідно з п. 9.1 Договору, Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 27.07.2013.

Звертаючись до суду з первісним позовом, Підприємство посилається на закінчення строку дії Договору, вимагаючи зобов'язати Орендаря повернути Підприємству орендоване майно, в той час як Орендар у зустрічному позову, виходячи з того, що строк оренди становить 1 рік 26 днів, та посилаючись на те, що через відсутність заяв про не продовження дії Договору він поновлювався і продовжувався на термін до 22.08.2014 і на термін до 17.09.2015, і з огляду на відсутність заперечень уповноваженої на це особи протягом місяця після 17.09.2015, вважає, що Договір у встановленому чинним законодавством порядку продовжив свою дію, з огляду на що просить визнати Договір поновленим та продовженим на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені Договором, а саме до 13.10.2016.

Отже, для вирішення по суті як первісного, так і зустрічного позовів слід встановити, чи закінчився строку дії Договору або чи є вказаний Договір продовженим.

При цьому, колегія суддів звертає увагу Орендаря на помилковість його висновку про те, що Договір був двічі поновлений і продовжений - до 22.08.2014 і до 17.09.2015, оскільки Орендар виходив при цьому з того, що за Договором строк оренди (з 01.04.2012 по 27.07.2013) становить 1 рік 26 днів, що не відповідає дійсності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна»

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Частина 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В пункті 9.7 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Отже, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

05.08.2013 Підприємство направило на адресу Орендаря повідомлення про припинення дії договору оренди №655-НЗК від 01.08.2015 (а.с. 26), в якому, з посиланням на те, що строк дії Договору закінчився 31.07.2013, повідомило при припинення строку дії Договору та відмову від продовження його дії, та просило протягом 10 днів з моменту отримання даного повідомлення звільнити об'єкт оренди від своїх тимчасових огороджуючи конструкцій (кіосків) та передати орендоване майно по акту приймання-передачі.

На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копії фіскального чеку № 0511 від 05.08.2013 та реєстру на відправку кореспонденції (а.с. 27-29). Крім того, про факт отримання Орендарем вказаного листа свідчить особистий підпис Орендаря на ньому.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту повідомлення Орендаря у місячний термін після закінчення строку дії Договору про заперечення щодо продовження строку його дії.

Слід врахувати і те, що зі змісту п. 9.7 Договору слідує, що продовження строку дії Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, оформлюється додатковою угодою, проте докази укладення такої угоди в матеріалах справи відсутні, що є додатковою підставою вважати закінченим строк дії Договору.

Посилання Орендаря на те, що повідомлення про припинення дії договору оренди № 655-НЗК від 01.08.2015 не може вважатись належним доказом на підтвердження факту повідомлення Орендаря про припинення дії Договору, оскільки вказаний лист підписаний заступником начальника ОСОБА_6, і при цьому не зазначено, заступником якого чальника він є, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказаний лист виконаний на бланку Підприємства, а само Підприємство не надало жодних заперечень щодо наявності у вказаної особи відповідного обсягу повноважень.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі, в тому числі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання Договору таким, що є поновленим та продовженим на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені цим договором, а саме до 13.10.2016, задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог, залишається без змін.

Водночас з висновком суду першої інстанції про те, що Орендар при зверненні з зустрічним позовом неправильно обрав спосіб захисту порушеного права або оспорюваного інтересу, оскільки позовні вимоги про визнання договору продовженим, фактично, є позовними вимогами про встановлення юридичного факту, колегія суддів не погоджується з огляду на те, що така права позиція є вірною стосовно випадків, коли між сторонами відсутній спір щодо такого продовження, в той час як в даному випадку такий спір існує.

Вказана права позиція викладена й в п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», в якому встановлено, що господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права. Господарський суд відмовляє в позові і в тому разі, коли з'ясує, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому у відповідних випадках господарський суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви або припиняти провадження у справі з тієї підстави, що відповідні вимоги не підлягають розгляду господарськими судами.

Щодо первісного позову сліду зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до п. 7.6 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно з п. 8.5.6 Договору, у разі припинення дії Договору Орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Героїв Дніпра» в термін, визначений п. 4.15 Договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні Орендарем зазначених в цьому пункті Договору умов, Підприємство самостійно, на власний розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Пунктом 4.15 Договору сторони визначили, що Орендар після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Підприємству.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи припинення Договору, Орендар був зобов'язаний повернути Підприємству об'єкт оренди та звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро «Героїв Дніпра» від своїх огороджуючих конструкцій, проте матеріали справи не містять доказів виконання Орендарем зазначених обов'язків.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом про виселення Орендаря з орендованого майна, а саме: з частини вестибюлю загальною площею 26,2 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Героїв Дніпра», та про зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать Орендарю та знаходяться за адресою: станція метро «Героїв Дніпра», у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому щодо посилань Орендаря на відсутність у Підприємства прав самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту Підприємства, текст якого міститься на офіційному сайті Підприємства (http://www.metro.kiev.ua/en/node/357), передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом Договору, закріплене за Підприємством на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту Підприємства предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, саме Підприємство має достатній обсяг повноважень як повідомляти Орендаря про припинення дії Договору, так і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.

З огляду на вказані обставини, клопотання Орендаря про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київської міської державної адміністрації, необхідність задоволення якого Орендар ґрунтує на тому, що у Підприємства відсутнє право для повернення на його користь об'єкта оренди, в той час як, на думку Орендаря, уповноваженою особою на вчинення таких дій є саме Київська міська державна адміністрація, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/21717/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/21717/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/21717/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21717/15.

Повний текст постанови складено: 07.12.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій