Рішення № 5411346, 10.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2009 р.Справа № 14/56-1110 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічна інспекція" Тернопільської міської ради вул. Родини Барвінських, 4, м.Тернопіль

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення боргу в сумі 409,38 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Питель Т.І., довіреність № 186 від 23.04.08 р.

Відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Комунальне підприємство "Адміністративно - технічна інспекція" Тернопільської міської ради звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 409,38 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, які підтримані у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору на тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції, що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений в порядку ст. 64 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482, з врахуванням положень ст. 93 ЦК України та довідки відділу державних реєстраторів Тернопільської міської ради № 645/02-2 від 05.05.2009 р.

За таких обставин справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

11 жовтня 2004 р. між Госпрозрахунковою адміністративнотехнічною інспекцією, правонаступником прав та обовязків якої, відповідно до п. 1.1 Статуту (в редакції, зареєстрованій 08.09.2008року, номер запису 16461050010001818), є Комунальне підприємство “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради (далі - Інспекція) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Розповсюджувач) укладено договір на тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції № 51/04, за умовами якого Інспекція, на правах уповноваженого органу зобовязалась надати Розповсюджувачу в тимчасове користування місце для розташування спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами згідно Додатку № 1 (специфікація - додаток № 1 до даного Договору у матеріалах справи), а Розповсюджувач взяв на себе обов"язок своєчасно і в повному обсязі на умовах визначених у Р.4 Договору перераховувати на поточний рахунок Інспекції плату за тимчасове користування ним.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата проводиться помісячно, не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця.

Згідно п. 3.4.12 договору Розповсюджувач зобовязався розмістити спеціальні конструкції лише після отримання Дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

У відповідності до Закону України “Про рекламу” зовнішньою рекламою є реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р. "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" ( далі - Правила) .

Відповідно до п.3 Правил, реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, визначеному виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури і надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено в заяві розповсюджувачем (п.23 Правил).

Як вбачається із матеріалів справи, 11 жовтня 2004р. Госпрозрахунковою адміністративно - технічною інспекцією Тернопільської міської ради видано дозвіл № 51/04 на розміщення зовнішньої реклами приватним підприємцем ОСОБА_1, а саме щита на опорі і, розміром 0,80м * 0,50 м, що знаходиться за адресою, вул. Бережанська, м. Тернопіль.

31 березня 2006 р. Розповсюджувач звернувся до Інспекції із заявою про розірваня договору № 51/04 від 11.10 2004 р. У зв'язку з чим, вищезазначений договір був розірваний, а дозвіл скасований, що підтверджується наказом № 51/04 скас від 31.03.2006 р.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач свого обовязку щодо оплати за надане місце розташування спеціальних конструкцій в повному обсязі не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 28.04.2009р. в розмірі 221 грн.85 коп.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк.

Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (п.4.3 договору №51/04) або законом.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідно до поданого позивачем розрахунку та приписів законодавства станом на 28 квітня 2009 р. становить 368,87 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 21 грн. 64 коп.

Крім того контрагентами у п. 6.5 Договору № 51/04 від 11.10.2004 р. передбачено відповідальність Розповсюджувача за неналежне виконання умов договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, що відповідно до розрахунку позивача становить 18 грн. 87 коп.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, та враховуючи відсутність заяви передбаченої ч.3 ст.267 ЦК України, заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення суми заборгованості чи заперечень з цього приводу, позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 - 22 1грн. 85 коп. основного боргу, 147 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань, 18 грн. 87 коп. пені та 21 грн. 64 коп. три проценти річних підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та неоспорені відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 32-34, 44-49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) :

- на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічна інспекція" Тернопільської міської ради ( вул. Родини Барвінських, 4, м. Тернопіль, ідент. код 22603743) 221 (двісті двадцять одну) грн. 85 коп. основного боргу, 147 (сто сорок сім) грн. 02 коп. інфляційних нарахувань, 18 (вісімнадцять) грн. 87 коп. пені, 21 (двадцять одну) грн. 64 коп. три проценти річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя