Вирок № 5408636, 05.03.2008, Сумський районний суд Сумської області

Справа №1-64\2008р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2008 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Безверхій Г.О., з участю прокурора Саєнка С.В., потерпілого ОСОБА_1, законного представника н\л потерпілого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми кримінальну справу по звинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.М.Ворожба Лебединського району Сумської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, тимчасово мешкаючого в АДРЕСА_1, в порядку ст.. 89 КК України несудимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.. 185 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2007 року ОСОБА_4 (засуджений вироком Сумського районного суду від 21.01.08р.) попросив у свого знайомого, учня Хотинського ПАЛ ОСОБА_1, який на той час мешкав з ним в одній кімнаті, покористуватися належним йому мобільним телефоном «Nokia N 72», на що останній дав згоду, а тому ОСОБА_4 тривалий час в цей день користувався зазначеним телефоном.

Приблизно о 19 години цього ж дня ОСОБА_4 перебував біля приміщення їдальні Хотинського ПАЛ в с Хотінь вул. Леніна 34 Сумського р-ну, де він раніше навчався та мешкав, в цей час він зустрів ОСОБА_3, який попрохав у ОСОБА_4 подивитися телефон, при цьому останній пояснив ОСОБА_3, що телефон належить ОСОБА_1, який мешкає з ним в одній кімнаті. В розмові ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 викрасти даний телефон, на що той погодився, але усвідомлюючи, що його можуть запідозрити у крадіжці, запропонував ОСОБА_3 викрасти телефон коли буде слушна нагода.

Після цього, 10.10.2007 р. приблизно о 16 годині, коли ОСОБА_3 перебував у кімнаті відпочинку до нього підійшов ОСОБА_4 і знаючи про злочинні наміри ОСОБА_3, сприяючи йому в скоєнні злочину, з корисних спонукань, сказав йому, що в кімнаті де він мешкає разом з ОСОБА_1 та іншими хлопцями нікого не має, а телефон, що належить ОСОБА_1 зостався там без нагляду і його можна викрасти. ОСОБА_3 з метою крадіжки чужого майна, пройшов на третій поверх гуртожитку та шляхом вільного доступу проник до кімнати НОМЕР_2, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia N 72», що належить ОСОБА_1, вартістю згідно товарознавчої експертизи 1444 грн., в якому знаходився стартовий пакет «Діджус», вартістю згідно довідки 25 грн., та 10 грн. на рахунку, а всього на загальну суму 1479 грн., та разом з ОСОБА_4 заховали викрадений телефон за територією ліцею. Потім 12.10.2007 р. вони разом взявши мобільний телефон зі схованки поїхали до м. Суми, де на центральному ринку продали вказаний телефон, а гроші поділили навпіл.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав повністю та суду пояснив, що 09.10.07 р. він на крильці гуртожитку ХПАЛ зустрів ОСОБА_4, який слухав музику по мобільному телефону. Він запитав у ОСОБА_4 кому належить мобільний, який був у нього і той розповів, що це телефон ОСОБА_1 (ОСОБА_1), з яким він мешкає в одній кімнаті. Після вечері він знову зустрів ОСОБА_4 і в розмові запропонував йому викрасти мобільний ОСОБА_1, на що той погодився, але запропонував викрасти телефон не зараз, а при нагоді, щоб його не запідозрили в крадіжці. 10.10.07 р. зранку до нього в кімнату прийшов ОСОБА_4 і сказав, що можна викрасти телефон, бо в кімнаті нікого не має, а сам пішов до спортзали. ОСОБА_3 сходив в кімнату, де мешкав ОСОБА_4 і ОСОБА_1, там нікого не було і він викрав мобільний телефон, який перед цим бачив у ОСОБА_4. На сходах він зустрівся з ОСОБА_4 і сказав йому, що телефон вже забрав. ОСОБА_4 запропонував заховати телефон в залізобетонній трубі за лікарнею, куди вони і віднесли телефон, та домовилися що наступного дня продадуть телефон в м.Суми, а гроші поділять порівну. 12.10.07р. приблизно об 11-00 годині вони забравши зі схованки телефон поїхали в м.Суми, де продали телефон за 500 грн. на центральному ринку. Гроші поділили між собою порівну.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина в інкримінованому йому діянні доказана добутими і вивченими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що навчається в ХПАЛ та проживає в гуртожитку ліцею в кімнаті НОМЕР_2 разом з ОСОБА_4 та іншими хлопцями. У нього був мобільний телефон «NokiaN 72» ІМЕІ НОМЕР_3 придбаний в березні 2007 року. Він часто давав свій телефон друзям послухати музику та погуляти іграми, в тому числі і ОСОБА_4 10.10.07 р. зранку він дав телефон ОСОБА_4 послухати музику. Після занять, приблизно о 16 год. ОСОБА_4 повернув телефон, телефон був розряджений, і він ввімкнув його заряджатися та залишив його в кімнаті, а сам пішов до комп'ютерного залу ХПАЛ. Приблизно о 20 год. до нього підійшов ОСОБА_4, та сказав, що телефону в кімнаті не має. Наступного дня він з бабусею звернулися до міліції з приводу крадіжки його мобільного телефону. У телефоні була сім карта «Діджус», на рахунку на час викрадення залишалися гроші в сумі 10 грн.

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, суду пояснив, що 10.10.07 р. його дружина ОСОБА_5 зателефонувала на мобільний онуку ОСОБА_1, який навчається в ХПАЛ, та проживає в гуртожитку ліцею, але телефон не відповідав, він також намагався зателефонувати онуку, а наступного дня поїхав в с.Хотінь, щоб дізнатися, що сталося. Коли приїхав до ліцею, то онука на заняттях не було, а його класний керівник розповів, що у онука викрали телефон, і він відпустив його до м. Суми написати заяву в міліцію. Після цього він зателефонував дружині вона повідомила, що онук з нею, і вони разом їдуть до міліції.

Крім того вина підсудного стверджується:

· заявою ОСОБА_5 про викрадення майна належного її онуку ( а.с.8)

· висновком товарознавчої експертизи, згідно якого вартість мобільного телефону „Nokia N 72", складає 1444 грн / ар.с 30 /

· протоколом виїмки журналу ОСОБА_6, з записами про придбання мобільних телефонів, де на сторінці датованій 7 квітня/понеділок знизу на рядку з нумерацією часу „18", чорнилом синього кольору зроблено напис: „12.10.07. Нокиа N-72 НОМЕР_3. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт MB НОМЕР_1, 27.10.2005 Ковп РОВД АДРЕСА_2. Пятьсот грн. /подпись/ ОСОБА_3" /ар.с. 44/.

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного в інкримінованому йому злочині доказана повністю.

Дії підсудного суд кваліфікує за ст.. 185 ч.3 КК України, так як він за попередньою змовою в групі осіб вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням в житло.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудного, позитивну характеристику на нього, визнання ним своєї вини, розкаювання у вчиненому злочині.

Те, що підсудний щиросердечно розкаявся у вчиненому злочині, приніс публічне вибачення потерпшому, являється напівсиротою, має молодий вік, суд визнає пом'якшуючими його відповідальність обставинами.

Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

За наявності таких даних про особу підсудного, сукупності пом'якшуючих обставин, враховуючи думку потерпілого, суд вважає, що до підсудного можливо застосувати положення ст.. 69 КК України, разом з тим його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

По справі законним представником неповнолітнього потерпшого заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої підсудним в сумі 2000 грн.

Суд вважає, що позов відповідно до ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню, але в розмірі збитків визначених товарознавчою експертизою, тобто в сумі 1 444 гривень плюс вартість стартового пакета оператора мобільного зв'язку "ДиДжус" у сумі 25 грн. та плюс 10 гривень, що були на рахунку, а також 150 грн., які потерпілий витратив на не гарантійну заміну сим-карти, а всього 1 629 гривень.

Суд не може прийняти до уваги копію кредитного договору згідно якого ОСОБА_8( вітчим потерпілого ОСОБА_1) отримав 17 березня 2007 року у Салтівському відділенні "Правекс банк" кредит в сумі 2 195 грн. 70 коп., поскільки з нього не вбачається на які цілі була використана ця сума і підстав вважати, що іменно за цю суму був придбаний мобільний телефон для ОСОБА_1 у суду не має.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного, питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 ( один) рік 6 ( місяців).

Міру запобіжного заходу засудженому залишити ту ж - утримання під вартою, рахуючи строк відбування покарання з 13 лютого 2008 року, тобто з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 1629 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, відмовивши в решті позовних вимог, а при відсутності достатніх коштів або майна у неповнолітнього засудженого ОСОБА_4 з його матері ОСОБА_9, в частині, що на нього припадає.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по 58 грн. 85 коп., з кожного, за проведення експертиз із зарахуванням на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код 25574892 р\р 35221004000389 МФО 837013 банк УДК в Сумській області.

Речовий доказ: журнал обліку прийому телефонів у населення, якій належить ОСОБА_6 залишити в його розпорядженні.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення, а для засудженого, в той же строк з дня вручення копії вироку.