Постанова № 5405557, 31.08.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.08.2009 р. справа №40/125

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

При секретарі Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Камишнікова І.К. за дов. № 374/укр від 31.8.2009р., Княжевич С.Л. в.о. директора, Назаренко Н.В. - за дов. від 01.04.2009р.

від третьої особи: не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас, м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. (підписане 13.07.2009р.) у справі № 40/125 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк

до відповідача: Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас, м. Донецьк

за участю у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5.

про стягнення 40 151 грн. 42 коп.

встановив:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

10.04.2009р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з позовом про стягнення з Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 36 151 грн. 42 коп.

Позивач заявою від 05.06.2009р. збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави в сумі 40 151 грн. 42 коп. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.06.09р. за клопотанням відповідача на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, на тих підставах, що рішення по справі може вплинути на її подальші правовідносини з позивачем та відповідачем, оскільки він перебував у спірних орендних відносинах з позивачем тощо.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. (підписане 13.07.2009р.) у справі № 40/125 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволений та стягнуто з Українського державного науково - дослідницького інституту пластичних мас, м. Донецьк, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, безпідставно отримані грошові кошти в сумі 40 15 грн. 42 коп., витрати по державному миту в сумі 463 грн. 51 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не були досліджені факти, які мають значення справи.

Зазначає, що представником відповідача було заявлено клопотання про припинення провадження по справі на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки у відносинах з відповідачем позивач виступав виключно як фізична особа ОСОБА_4, але судом цей факт не враховано.

Вважає, що судом першої інстанції ретельно не були досліджені факти, які встановлені судами загальної юрисдикції, які мають істотний вплив на рішення суду.

Посилається на те, що на вимогу суду був наданий акт звірки розрахунків на суму 37 151,36 грн., тобто розмір, вказаний в позові, не відповідає акту розрахунків та доданим платіжним документам до позову. При вирішенні спору суд не звернув уваги, що ОСОБА_4 гроші вносилися в касу підприємства на підставі договору оренди, без посилання на договір з третьою особою ОСОБА_5 Неможливо не ураховувати, що до матеріалів справи додані документи (рахунки), які отримував безпосередньо ОСОБА_4 Всі ці документи свідчать про існування договірних відносин між сторонами.

Статтею 205 ЦК передбачені дві форми правочинів - усна і письмова, хоча він може бути укладений і внаслідок вираження волі сторонами мовчанням. Недодержання сторонами письмової форми правочину не призводить до його недійсності, якщо поведінка сторін свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Позивач фактично погодився з істотними умовами договору оренди, викладеними в договорі № 17 (20) від 01.11.2004р., де стороною виступає СПД ОСОБА_5, а саме: з розміром орендної плати, строком, умовами користування та ін.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку. На думку скаржника такими документами є платіжні документи та квитанції до прибуткового касового ордеру.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач та третя особа представників у судове засідання не направили, відзиви на апеляційну скаргу не надали, про день та час судового засідання були повідомленні належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами справи, оскільки їх явка при порушені апеляційного провадження була визнана необов'язковою.

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

01.11.2004р. між Українським державним науково-дослідницьким інститутом пластичних мас, (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, (Орендар), укладено договір суборенди № 17 (20) (а.с.11-14), згідно предмету якого, Орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування індивідуально-визначене майно - нежитлове приміщення лабораторного корпусу №1 загальною площею 159,2кв.м, яке розташоване за адресою: 83059 ,АДРЕСА_2 (перший поверх будівлі), та знаходиться на балансі Українського науково-дослідницького інституту пластичних мас.

Приміщення було передано у користування з метою виготовлення столярних виробів.

Пунктом 3.1 та 3.3 договору сторони встановили розмір орендної плати, яка дорівнює 3,52 грн. за 1 кв. м та порядок її внесення. Так, орендна плата вноситься Орендарем у вигляді 100% попередньої оплати щомісячно, однак не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 5.2 договору орендатор зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строк договору знайшло своє відображення у пункті 10.1, де встановлено, що його укладено строком на три роки, а діє він з 01.11.04р. до 01.11.07р.

Відповідно до пункту 10.6. за відсутністю заперечень з боку однієї із сторін, договір може бути пролонгований на новий строк на який раніше його було укладено.

5 жовтня 2005р. між фізичною особою ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_5, було підписано акт про передачу майна, яке належить останньому на праві власності в рахунок погашення заборгованості за орендовану площу перед Українським науково-дослідницьким інститутом пластичних мас за договором №17 від 01.11.04р. За умовами цього акту майнові права ( майно за його індивідуально-визначеними ознаками) та заборгованість з орендної плати було передано фізичній особі ОСОБА_4 (а.с.15).

Факт сплати ОСОБА_4 орендної плати підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру та платіжними дорученнями, банківськими виписками (а.с.16-17, а.с.18-19, а.с.90-96).

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13.11.2008р. у справі №2-3340 та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23.01.2009р. (а.с.23-26) встановлено, що ОСОБА_4 здійснював господарську і підприємницьку діяльність у приміщенні, яку орендував ОСОБА_5, в порушення встановленого законодавством України порядку. Якісь офіційні угоди між ОСОБА_4 та Українським державним науково-дослідницьким інститутом пластичних мас, м. Донецьк, ОСОБА_5 не укладались. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 співпрацювали з приводу виготовлення столярних виробів, при цьому вони користувалися нежилим приміщенням, яке ОСОБА_5 орендував у Українським державним науково-дослідницьким інститутом пластичних мас. ОСОБА_4 сплатив за ОСОБА_5 6300,00 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення інституту. 30 квітня 2008 року договір оренди від 1.11.2004 року було розірвано ,обєкт оренди за актом від 5.05.2008 року було повернуто орендодавцю.

У лютому 2009р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу відносно повернення грошових коштів (а.с.10).

Відповідач листом від 11.02.2009р. № 75/упр відповів позивачу, що грошові кошти були отримані на законних підставах, згідно укладеного договору № 17 , як орендна плата по цьому договору (а.с.9).

Згідно акту звірки, проведеного сторонами, станом на 01.06.2009р. за даними позивача сума розрахунків з відповідачем склала 40151,36грн., за даними відповідача 37151,42грн. (а.с.60-61).

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі у порушення ст. 43 ГПК України не дослідив всіх наявних у справі доказів та не зясував усі обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, та невірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас отриманих грошових коштів в сумі 40151грн. 36коп. відповідно ст. 1212 ЦК України суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти від позивача у зв'язку з відсутністю будь-яких офіційних угод щодо оренди між останнім та відповідачем.

Як вбачається з позову, позивач стверджує, що договір оренди з відповідачем ним укладено не було, однак за згодою співробітників відповідача користувався спірним приміщенням та сплачував за орендаря ОСОБА_5 за договором №17 від 01.11.04р. особисто орендну плату та комунальні послуги. Між ним та СПД ОСОБА_5 була усна домовленість про те, що сплачуючи борги ОСОБА_5 перед інститутом за оренду, позивач таким чином купує майно, яке належало ОСОБА_5 і яке знаходилося у приміщенні інституту та використовувалось позивачем для здійснення підприємницької діяльності (а.с.2-3).

Рішеннями Калінінського районного суду м. Донецька від 13.11.2008р. у справі №2-3340 та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23.01.2009р. (а.с.23-26), встановлено, що ОСОБА_4 здійснював господарську і підприємницьку діяльність у приміщенні, яку орендував ОСОБА_5; якісь офіційні угоди між ОСОБА_4 та Українським державним науково-дослідницьким інститутом пластичних мас, м. Донецьк, ОСОБА_5 не укладались. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 співпрацювали з приводу виготовлення столярних виробів, при цьому вони користувалися нежилим приміщенням, яке ОСОБА_5 орендував у Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас.

У доданих до матеріалів справи квитанціях до прибуткового касового ордеру та платіжних дорученнях (а.с.18-19,а.с.90-96) зазначено: платник ФОП ОСОБА_4, призначення платежу орендна плата та комунальні послуги з посиланням на номери рахунків, та в деяких зазначений договір оренди № 20, а в деяких договір оренди № 17.

Як було зясовано у судовому засіданні апеляційної інстанції, договір оренди від 01.11.2004 року мав номер 20, який виправлено на номер 17, тобто мова йде про один той же договір оренди. Позивач особисто отримував у відповідача рахунки на нараховану орендну плату та комунальні платежі.

Відповідно до ст. 526. Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 528 Цивільного Кодексу України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_4 особисто свідомо і без примусу в період з січня 2006р. по 30 квітня 2008 року виконував за орендаря ОСОБА_5 його грошові зобовязання за договором оренди від 01.11.2004р., шляхом внесення готівкою орендної плати та комунальних платежів за орендоване приміщення безпосередньо в касу орендодавця та шляхом перерахування зі свого рахунку відкритого у АКІБ "Укрсіббанк" на рахунок інституту на загальну суму 40151грн.36 коп.

У договорі оренди від 01.11.2004р. відсутня вказівка на те,що грошові зобовязання за договором оренди ОСОБА_5 повинен виконувати особисто і не може цей обовязок покласти на іншу особу.

Аналіз правовідносин,які склались між сторонами та доказів у справі дає підстави зробити висновок, що між Українським державним науково-дослідницьким інститутом пластичних мас(орендодавцем) та ОСОБА_5 (орендарем) на підставі договору оренди приміщення площею159,2 кв.м. від 1.11.2004 року №17(20) виникли грошові зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, виконання яких за орендаря з січня 2006 року по 30 квітня 2008 року здійснено позивачем.

Прийняття орендодавцем платежів з орендної плати та комунальних платежів відповідно договору за орендаря, від іншої особи не порушує загальних умов виконання зобов'язань встановлених ст.526, ст.528 Цивільного кодексу України і ці платежі не можуть вважатись такими, що отримані орендодавцем без достатніх правових підстав.

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Судова колегія вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт отримання грошових коштів в сумі 40151 грн. 42 коп. Українським державним науково-дослідницьким інститутом пластичних мас від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без достатніх правових підстав, тому позовні вимоги не підлягали задоволенню.

Щодо доводів скаржника про те, що провадження по справі підлягало припиненню на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки у відносинах з відповідачем позивач виступав виключно як фізична особа ОСОБА_4

Судова колегія ці доводи відповідача відхиляє, оскільки позов заявлений позивачем, ОСОБА_4, як субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою, і вважав що його права порушені, саме як субєкта підприємницької діяльності. У матеріалах справи наявне свідоцтво № 483656 про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (а.с.31). За таких підстав, спір підлягає вирішенню у господарських судах.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких подана апеляційна скарга є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.2 ст.103, п.3 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас, м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. (підписане 13.07.2009р.) у справі № 40/125 скасувати.

У позові Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 про стягнення з Українського державного науково-дослідницького інституту пластичних мас безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 40 151 грн. 42 коп. відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, (свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_2 від 14.12.05р., ідентифікаційний код платника податків та інших платежів НОМЕР_1, Донецьк, 83092, АДРЕСА_1), на користь Українського державного науково - дослідницького інституту пластичних мас, (83059, м. Донецьк, проспект Ілліча, 97, ід. код 00209355) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 232 грн.

Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий

Судді:

Постанова підписана 03.09.2009р.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС