Постанова № 54055364, 20.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2015 року 810/3256/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ед Марліс" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Ед Марліс» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 25.06.2015 року № НОМЕР_1, №0000912204 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та №0000942204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом зроблено помилкові висновки про безпідставність віднесення ПП «Ед Марліс» до податкового кредиту та валових витрат сум, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмові заперечення, вказуючи, що винесення спірних податкових повідомлень-рішень є наслідком обґрунтованих та документально підтверджених висновків про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а тому спірні рішення є правомірними.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ед Марліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 15.06.2015 року №801/22-4/32430824, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139, пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 565 383 грн., а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 171 571 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2014 року - 63 673 гри., за травень 2014 року - 1 772 грн., за липень 2014 року - 93 965 грн.. серпень 2014 року - 6834 грн., вересень 2014 року - 5336 грн.; завищено залишок відємного значення за грудень 2014 року на суму 332 014 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 124 619 грн., в т.ч. по періодах: січень 2014 року - 50 700 грн., травень 2014 року - 73 919 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015 року № НОМЕР_1 (форма «Р») про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 848 074,50 грн., у тому числі 565 383,00 грн. за основним платежем та 282 691,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015 року № НОМЕР_4 (форма «Р») про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) 257 356,50 грн., у тому числі 171 571,00 грн. за основним платежем та 85 785,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015 року №0000922204 (форма «В4») про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі суми завищення відємного значення податку на додану вартість -- 322 014,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015 року №0000932204 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування - 50 700,00 грн. та 23 350,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015 року №°0000942204 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування - 73 919,00 грн. та 36 959,50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою висновків про наявність порушень з боку позивача податкового законодавства була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Досліджуючи господарські відносини між вказаними підприємствами, судом встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві (код КВЕД 02.10), зокрема діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, виробництво інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво інших виробів з деревини тощо.

ТОВ «Компанія «Сорбіт» також здійснює господарську діяльність пов'язану із будівництвом, спеціалізованими будівельними роботами, а також оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Господарські відносини між позивачем та ТОВ «Компанія «Сорбіт» здійснювались зокрема на підставі: Договору №Ф-01.23.07/12 від 23.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг; Договору Вд4-09.01/14 від 09.01.2014 року про розробку лісових дерев'яних ресурсів; Договору 22.01/13 від 22.01.2013 року про вивезення продукції. За умовами цих договорів ТОВ «Компанія «Сорбіт» зокрема виконала за плату позивачу роботи з розробки лісових дерев'яних ресурсів, надала послуги з вивезення такої продукції та ін.

На виконання цих договорів були складені акти виконаних робіт, виписані податкові накладні. Також, на підтвердження реальності здійснених операції позивачем надано до суду карти технологічного процесу розробки лісосіни, акт приймання-передачі лісосіни; технічне завдання.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія «Сорбіт», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Компанія «Сорбіт» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Компанія «Сорбіт» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи щодо вивезення продукції, акти приймання - передачі деревени, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Сорбіт» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у звязку з оплатою за роботи (послуги) контрагентам на виконання зобовязань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві №2053/26-55-22-08/37723754 від 24.07.2014 року, яким встановлено, що «правочини ТОВ «Компанія «Сорбіт», укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб», (стор. 8, 17 Акту перевірки). Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року по справі №826/11472/14 задоволено позов ТОВ «Компанія «Сорбіт» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії. Визнано протиправними дії ДПІ у Печорському районі ГУ Мінлоходів м. Києва щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 24.07.2014 року № 2053/26-55-22-08/37723754. Зобовязано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва вилучити з Бази даних Податковий блок - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносились за результатами складання звірки згідно акту від 24.07.2014р. № 2053/26-55-22-08/37723754 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (код ЄДРПОУ 37723754) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014р.

Крім того, в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року по справі №826/1557/15, наявні висновки про те, що ТОВ «Компанія «Сорбіт» зокрема в 2014 році було діючим підприємством, що не спростовується висновками акту від 02.09.2014р. №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість про зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обовязок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірних рішень.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та заниження податкових зобовязань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 25 червня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_4 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.