Постанова № 54055358, 29.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м.Київ810/3547/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (відповідач - 1), Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (відповідач -2 ) про (з урахуванням адміністративного позову від 04.09.2015) скасування рішення № 000021/10-02-22-05/3036209168/301 від 06.04.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі висновків Акта перевірки № 297/10-36-21/НОМЕР_1 від 05.12.2014 податковим органом прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 06.04.2015 № 000021/10-02-22-05/3036209168/301. Водночас, позивач вважає, що зазначений Акт перевірки був складений посадовими особами контролюючого органу без дотримання визначеної законодавством процедури, а викладені в ньому висновки є незаконними та неправомірними.

ОСОБА_1 стверджує про відсутність фактичного порушення нею вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», оскільки товар не реалізовувався та при цьому був переоцінений. Позивач також зауважила, що відповідних змін до касового апарату вона не внесла з поважних на те причин.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважає, що штрафні санкції до неї застосовано неправомірно, а рішення № 000021/10-02-22-05/3036209168/301 від 06.04.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

У судове засідання призначене на 29.10.2015 сторони не з'явились. Разом з цим, в матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця від 21.10.2015, про розгляд справи за її відсутності.

Від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 29.10.2015 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов відповідно до яких відповідач - 2 позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що перевірка була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а оскаржуване рішення є правомірним, оскільки посадовими особами контролюючого органу було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідальність за яке передбачена абзацом 13 частини 2 статті 17 «Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Крім того, у вказаних запереченнях відповідач - 2 просив суд здійснювати розгляд справи за відсутністю його уповноваженого представника в порядку письмового провадження.

Відповідач - 1 про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується даними наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113323821487. Проте, причини неявки уповноваженого представника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області суду не повідомив та будь-яких заяв, клопотань, а також заперечень на адміністративний позов до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з цим, розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2014 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку з питань додержання ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами за місцем здійснення нею підприємницької діяльності в приміщенні магазину, який знаходиться за адресою: Київська область, с. Трушки, вул. Леніна, біля будинку 23.

За результатами перевірки складено Акт № 297/10-36-21/НОМЕР_1 від 05.12.2014 (далі - Акт перевірки).

В ході перевірки посадовими особами податкового органу встановлено факт реалізації субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 пляшки горілки торгівельної марки «Неміров» обємом 0,5 л. та міцністю 40 % об. за ціною 35,00 грн., що підтверджується Z-звітом від 04.12.2014, у той час коли Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 мінімальна ціна на такий алкогольний напій (горілка міцністю 40 % об.) у такій тарі встановлена в розмірі 39,90 грн.

За наведених обставин посадові особи ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 18 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 06.04.2015 № 000021/10-02-22-05/3036209168/301, згідно з яким до позивача на підставі абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон України № 481/95-ВР).

За приписами статті 18 Закону України № 481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва (із змінами і доповненнями) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Згідно з додатком до вказаної постанови мінімальну роздрібну ціну реалізації за пляшку горілчаного виробу місткістю 0,5 літра 40 % оборотів встановлено в розмірі 39,90 грн.

Відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої передбачена статтею 17 Закону України № 481/95-ВР.

Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до субєктів господарювання у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як було зазначено вище, перевіркою встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями проводилась позивачем за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, а саме: під час перевірки виявлено факт реалізації пляшки горілки торгівельної марки Нєміров обємом 0,5 л. та міцністю 40% оборотів, за ціною 35,00 грн., що підтверджується Z-звітом від 04.12.2014.

Разом з цим, в адміністративному позові позивач зазначає, що вказаний товар нею було придбано у липні 2014 року, а враховуючи що станом на 01.09.2014 він був не реалізований в ході господарської діяльності, позивач здійснила переоцінку вказаного товару з урахуванням торгівельної націнки. Позивач стверджує, що на час проведення перевірки горілка торгівельної марки Нєміров обємом 0,5 л. та міцністю 40% оборотів реалізовувалась нею за ціною 41,00 грн.

При цьому, позивач не заперечує тієї обставини, що вказаних змін до касового апарату вона не вносила.

Підпункт 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі Положення) визначає, що вся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті другої Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Частиною першою статті 3 вказаного Закону передбачено обовязок субєктів господарювання які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості та інше.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фіскальний чек є одним з обовязкових документів, який підтверджує виконання розрахункових операцій, а також містить інформацію про ціну, найменування та кількість реалізованого товару.

Таким чином, Z-звіт від 04.12.2014 є достатнім та беззаперечним доказом того, що горілка торгівельної марки Нєміров обємом 0,5 л. та міцністю 40% оборотів була реалізована позивачем за ціною 35,00 грн., що є нижчою за мінімальну ціну на такий алкогольний напій відповідно до вимог діючого на той час законодавства.

При цьому, жодних доказів, які б свідчили про те, що горілка торгівельної марки Нєміров обємом 0,5 л. та міцністю 40% оборотів реалізовувалась ФОП ОСОБА_1 саме за ціною 41,00 грн. позивачем суду не надано і до позовної заяви не додано.

Доводи позивача про поважність причин не внесення змін (відносно ціни на вказаний товар) до реєстратора розрахункових операцій (РРО) не приймаються судом до уваги, оскільки норми законодавства щодо програмування в РРО ціни товару є імперативними та не передбачають виключень.

Таким чином, з огляду на зазначене, судом встановлено, що факт реалізації позивачем алкогольного напою за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої дійсно мав місце, у звязку з чим, прийняте відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій від 30.01.2015 №000002/10-04-21/НОМЕР_2 є законним та скасуванню не підлягає.

Відносно доводів позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки суд зазначає про таке.

Відповідно до Закону України від 4.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції здійснюють контроль за наявністю ліцензій, марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації, здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, тощо. Факт порушення законодавства, що регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, встановлюється посадовою особою органу державної податкової служби при проведенні перевірки, про що складається відповідний акт.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами за місцем здійснення нею підприємницької діяльності в приміщенні магазину, який знаходиться за адресою: Київська область, с. Трушки, вул. Леніна, біля будинку 23.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Отже, твердження позивача про те, що вона не отримувала повідомлення про проведення перевірки є необґрунтованим, оскільки податковим органом проводилась фактична перевірка, а не планова як вважає позивач.

Відносно посилання позивача на порушення податковим органом вимог пункту 12 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає, що перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності), суд зазначає, що відмова посадових осіб податкового органу поставити в такому журналі свій підпис може бути лише підставою для недопущення субєктом господарювання цих осіб до проведення перевірки, про що складається відповідний акт відмови.

Разом з цим, як встановлено судом позивач була присутня під час проведення вказаної фактичної перевірки 05.12.2014 та була ознайомлена з її результатом, що підтверджується підписом позивача в Акті перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що жодних зауважень до Акта перевірки ОСОБА_1Ю не мала.

Таким чином, доводи позивача відносно порушення податковим органом порядку проведення перевірки є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина друга даної статті визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, ці норми одночасно покладають обовязок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів податкового органу.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем в уточненому адміністративному позові зазначено два відповідача, водночас позовна вимога до Головного управління ДФС у Київській області вісутня.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем не понесено судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.