Ухвала суду № 54051914, 26.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 р. Справа № 876/12408/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в справі за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2013 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області № НОМЕР_1 від 19 липня 2013 року про донарахування позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 26953,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 21563,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5390,75 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що всі первинні документи, якими зафіксовано факти здійснення господарських операцій, включаючи факти подальшої реалізації товару та сплату податків, були надані позивачем для перевірки, а висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення став лише аналіз даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 19 липня 2013 року № НОМЕР_1.

Зазначену постанову мотивовано тим, що податковим органом не доведено недобросовісності СПД ОСОБА_1, а вчинені ним господарські операції з ТзОВ «Альянс-ІСТ» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що документи, надані позивачем, не підтверджують реальний факт операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Альянс-ІСТ», є такими, що не мають юридичної сили та складені з метою заниження податкових зобов'язань, а оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11 березня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 липня 2013 року № 30/17-226/НОМЕР_2, у якому зафіксовано, що в порушення норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивач зайво відніс до складу податкового кредиту накладні, виписані ТОВ «Альянс-ІСТ», оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № НОМЕР_1, яким донараховано СПД ОСОБА_1 податок на додану вартість в сумі 26953,75 грн. в тому числі: 21563,00 грн. за основним платежем та 5390,75 грн. за штрафними санкціями.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що у контрагента-постачальника будівельних матеріалів, згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та його контрагентів виявлено розбіжність за липень, серпень 2012 року з ТзОВ «Альянс-ІСТ» на суму 21563,00 грн., а тому прийшов до висновку, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від ТзОВ «Альянс-ІСТ».

З даним твердженням відповідача не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не було виявлено розбіжностей між даними СПД ОСОБА_1 та ТзОВ «Альянс-ІСТ» і позивач не повідомлявся про наявність таких розбіжностей.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт реального виконання договірних правовідносин між СПД ОСОБА_1 та ТзОВ «Альянс -ІСТ» підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними; документами що підтверджують перевезення товару є долучені до матеріалів справи позивачем товарно-транспортні накладні. Товар, що постачався використовувався безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що первинні документи, які були надані позивачем містили всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими пунктами 138.2., 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідні первинні документи в позивача наявні та були представлені для перевірки, а отже відсутні підстави для зменшення валових витрат у зв'язку із їх не підтвердженням первинними документами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної. Всі зазначені вимоги позивачем дотримано в повному обсязі.

Тернопільська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Альянс-ІСТ» взяла до уваги висновок акту невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-ІСТ», проведеною ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18 квітня 2013 року №1317/153/38113730.

Суд не може приймати до уваги вищенаведений акт як належний та допустимий доказ, який підтверджує нереальність здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_1 та ТзОВ «Альянс-ІСТ», оскільки чинне законодавство України не ставить право платника податків формувати валові витрати в залежність від стану його контрагента.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області № НОМЕР_1 від 19 липня 2013 року не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в справі № 819/1935/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_2

Ухвалу складено в повному обсязі 30 листопада 2015 року.