Постанова № 54050391, 04.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 808/4117/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,

третя особа ОСОБА_1

про скасування постанови про арешт майна боржника і зобовязання звільнити майно з під арешту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якому просить суд:

- скасування постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 15392387 від 18.01.2010, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру за адресою м. Запоріжжя, вул. Леніна, 216/57;

- зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмету іпотеки - квартири за адресою м. Запоріжжя, вул. Леніна, 216/57, що перебуває в іпотеці ТОВ «Кей Колект».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що зазначеними постановами накладений арешт на майно, яке перебуває в іпотеці ТОВ «Кей-Колект», чим порушено його права як іпотекодержателя щодо переважного права перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, у якому також просив позов задовольнити.

Представник відповідача та третя особа, які про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, не прибули.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що до Ленінського ВДВС надійшов виконавчий лист № 2-3559/11 виданий 07.03.2012 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 186384,68 грн. Було відкрито виконавче провадження, яке було приєднано до складу зведеного, ідо складалося з 9 виконавчих проваджень. Згідно матеріалів справи ПАТ «Укрсиббанк» не звертався до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження на TOB «Кей-Коллект», таким чином у Ленінського ВДВС ЗМУЮ відсутні підстави вважати TOB «Кей-коллект» стороною у виконавчому провадженні. До того ж, згідно витягів з Державних реєстрів обтяжень, на майно боржника ОСОБА_2 накладено арешти слідчого на все нерухоме майно, арешт Шевченківського ВДВС ЗМУЮ, арешти Ленінського ВДВС ЗМУЮ у рамках здійснення виконавчого провадження, оскільки стягувачем ПАТ «Укрсиббанк» 19.03.2012 було подано заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа, в якій зазначалося про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Представник відповідача у задоволенні позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні матеріали, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.04.2005 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 46-82-К/Р.

14.05.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №11159217000.

13.06.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №11169245000.

За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитними договорами укладені Іпотечниі договори:

- від 05.04.2005 № 46-82-К/Р/З;

- від 24.05.2007 № 11159217000/3;

- від 13.06.2007 №11169245000/З.

За умовами договорів Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту 1/2/3 наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 79,65 кв.м., житлова площа - 53,30 кв.м.).

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено TOB «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору.

09.07.2015 Позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно Третьої особи, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечних договорів 1/2/3, накладено арешт на підставі постанови про арешт майна бортника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 15392387 від 18.01.2010, винесеної Ленінським ВДВС Запорізького МУЮ.

Вважаючи неправомірним накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування зазначеної постанови в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина 1 статті 3 Закону 606-XIV встановлювала, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 2 цієї ж статті віднесено виконавчий напис нотаріуса.

Частиною 1 статті 7 Закону № 606-XIV визначалось, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 та 6 статті 22 Закону № 606-XIV, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно регулювались статті 52 Закону, частина 1 якої передбачала, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частини 8 цієї ж статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

В процесі розгляду адміністративної справи, представником відповідача надано довідку від 20.11.2015 № 12, в якій зазначено, що у зв'язку із знищенням у 2013 році архівів за 2010 рік (матеріали завершених виконавчих проваджень зберігаються три роки згідно з інструкцією з діловодства) Ленінського ВДВС ЗМУЮ надати документи, згідно яких було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, не виявляється можливим.

Проте, відповідач повідомив, що згідно перевірки ЄДРВП арешт накладено 18.01.2010 за виконавчим листом № 2-342 виданим 31.07.2009 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 - 7816,32 грн. Зазначене виконавче провадження повернуто стягувану на підставі п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

На підтвердження вказаної інформації відповідачем надано копію постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 18.01.2010 ВП №15392387, з якої судом встановлено, що стягувачем у вказаному виконавчому провадженні виступає саме ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717.

З матеріалів справи, а саме з довідки відповідача встановлено, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі ЗУ «Про виконавче провадження».

За приписами ЗУ Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення спірної постави), наслідком повернення виконавчого документа стягувачеві було припинення чинності арешту майна боржника, скасовування інших здійснених державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

При відкритті виконавчого провадження державним виконавцем арешт накладений саме з метою виконання рішення про майнові стягнення на користь іпотекодержателя, яким було ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717, що відповідало положенням статей 22 і 52 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення зазначених постанов), а також узгоджувалось з приписами Закону України «Про іпотеку».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, та враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень про накладення арешту на майно боржника для задоволення вимог іпотекодержателя державні виконавці діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, у звязку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 158, 160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака