Ухвала суду № 54049113, 19.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/5281/15 Головуючий 1 інст. Проценко Л.Г.

Справа № 642/6783/14-ц Доповідач Карімова Л.В.

Категорія: відшкодування моральної шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агенція по управлінню заборгованістю» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ленінського районного суду міста Харкова знаходилася цивільна справа за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ними 26.12.2007 року.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 08.11.2013року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з протиправними діями банку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.01.2014 року, закрито провадження у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Цією ж ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.01.2014 року ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 08.11.2013 року скасована, а позовна заява ОСОБА_3 повернута до розгляду до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 неодноразово уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги, заявивши їх також й до ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» і в остаточному варіанті просила на підставі ст.. ст.. 1167, 1172 ЦК України стягнути у солідарному порядку з ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» 30000 грн. на відшкодування спричиненої їй моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилалася на те, що станом на 30 червня 2009 року вона внеском в сумі 165 грн. повністю погасила заборгованість перед ПАТ «Дельта Банк» за вищевказаним кредитним договором. Однак, починаючи з 20 серпня 2009 року неодноразово та тривалий час представниками відповідачів на номер її мобільного телефону та CMC - повідомленнями в будь який час доби безпідставно вимагалось погашення заборгованості по кредиту, яка фактично не існувала. Також з початку 2013 року до серпня 2014 року були дзвінки невідомих людей з погрозами продажу її майна та квартири, виселення з неї, заборони виїзду за кордон, порушення кримінальної справи тощо.

Позивач зазначала, що спричинена їй моральна шкода полягає в тому, що в результаті звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та вищевказаних неправомірних дій відповідачів вона перенесла інсульт, лікувалась на протязі трьох років, її фізичний та моральний стан погіршився, оскільки спричинило загострення хронічних хвороб.

Представники відповідачів: ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» позов не визнали, посилаючись на відсутність складових підстав для відшкодування шкоди, передбачених ст.. 1167 ЦК України, крім того зазначали, що відшкодування моральної шкоди не передбачено із правовідносин, що витікають з кредитних договорів.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 11 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову за недоведеністю, районний суд на порушення ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв їй в отриманні доказів на підтвердження позовних вимог, також відмовив в задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судових витрат, тому саме з відсутності необхідних коштів вона зняла клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи для встановлення моральної шкоди та її розміру.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності протиправних дій з боку відповідачів, причинного зв'язку між такими діями відповідачів та спричиненням моральної шкоди, а також наявність такої шкоди.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 26.12.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» (правонаступником якої є ПАТ «Дельта Банк» ) був укладений на підставі платності, строковості та повернення кредитний договір №003-20937 на відкриття карткового рахунку №26257901846859 та кредитної лінії на загальну суму 30 000 грн. з встановленням ліміту в сумі 3000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2010 року відмовлено у

задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання кредитного зобов'язання виконаним, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2010 року рішення Печерського

районного суду м. Києва від 02.06.2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного зобов'язання виконаним та в цій частині ухвалено нове рішення про визнання виконаним зобов'язання ОСОБА_3 за договором №003-20937 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 26.12.2007 року. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Судом першої інстанції при перевірці доводів позову ОСОБА_3 та за її клопотанням ( в особі представника) були витребувані від ПрАТ «Київстар», ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Інтертелеком», ТОВ «Три Моб» відомості щодо вхідних телефонних дзвінків та відомості про вхідні текстові повідомлення в білінговій системі передплаченого зв'язку за період з 01 січня 2011 року до 29.09.2011 року по абонентному номеру ОСОБА_3, і цим доказам відповідно до вимог ст.. 212 ЦПК України надана обґрунтована правова оцінка.

За загальним правилом (ч.1 ст. 1167 ЦК України) відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Протиправність поведінки полягає у невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. При цьому під протиправною дією розуміють поведінку, що заборонена законом, а під протиправною бездіяльністю - невчинення особою дій, які вона була зобов'язана за законом вчинити. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами.

При цьому позивач могла звернутися до експерта ( спеціаліста) і за власною ініціативою для визначення обставин чи є ситуація, на яку вона посилалася у позові, психотравмувальною для неї, та визначення у звязку з цим розміру спричиненої їй моральної шкоди.

Між тим позивачем та її представником не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції доказів, які відповідно до вимог ст.ст. 57 - 59 ЦПК України достовірно свідчили б про те, що ОСОБА_5 неправомірними діями відповідачів була спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, що потягло за собою погіршення стану здоровя.

Наявні в матеріалах справи довідки про стан здоровя ОСОБА_3 свідчать про те, що вона тривалий час хворіє рядом захворювань, в тому числі хронічних, і даних про те, що загострення цих захворювань або інше погіршення стану здоровя ОСОБА_5 було наслідком неправомірних дій відповідачів, останньою суду не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв ОСОБА_3 в отриманні доказів на підтвердження позовних вимог, також відмовив в задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судових витрат, тому саме з відсутності необхідних коштів вона зняла клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи для встановлення моральної шкоди та її розміру, спростовується вищенаведеними обставинами.

Доводи в апеляційній скарзі на те, що відповідачі повинні відшкодувати ОСОБА_5 моральну шкоду в порядку вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, також не відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 4 цього Закону споживачі мали право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: