Рішення № 54049114, 19.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:22-ц/790/2898/15 Головуючий 1 інст. Клименко А.М.

Справа № 644/7161/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку (ПАТ АБ) «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерного банку (АБ) «Укргазбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу і звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ПАТ АБ « Укргазбанк» в ocoбi Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який подалі уточнив.

Позивач посилався на те, що 27 лютого 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ВАТ АБ «Укргазбанк», та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 07/08-4, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит в poзмipi 60 000 доларів США зі сплатою процентів в poзмipi 12,5% річних на строк до 26 лютого 2020 року. Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за цим кредитним договором в повному обсязі не виконувала, виникла заборгованість в cyмi 31264,03 долара США, яка складається з: строкової заборгованості по кредиту в розмірі 28308 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту - 1660,54 доларів США; заборгованості по процентах поточна - 391,61 долар США; заборгованості по процентах прострочена - 903,88 долара США, та пеня в cyмi 2312, 24 грн., які позивач просив стягнути з позичальника ОСОБА_3 Просив стягнути з ОСОБА_4 штраф в сумі 20250 грн. за договором іпотеки № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року без оформлення заставної, укладеному з нею в забезпечення кредитного договору, у зв'язку з тим, що остання не застрахувала предмет іпотеки.

Також просив в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки на належне на праві власності ОСОБА_4 нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 40,6 кв.м, загальною площею 64.4 кв.м, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»; виселити відповідачів з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що до травня 2014 року вона вносила передбачені кредитним договором передбачені платежі, але після різкого збідьшення курсу долару США по відношенню до гривні вона не має матеріальної можливості сплачувати кредит за новим курсом, у зв'язку з чим зверталася до банку з питания його фіксації або реструктуризації боргу, але домовленості не досягла.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала з аналогічних підстав, крім того вважала, що одночасне стягнення з відповідачів суми боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки є недопустимим подвійним стягненням заборгованості за кредитним договором. Посилалася на те, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» звернення стягнення на належну їй квартиру неможливе. Вважала, що оскільки строк договору іпотеки не сплинув, вона може застрахувати предмет іпотеки до спливу цього строку. Розгляд справи відбувся за її відсутністю.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2015 року позов ПАТ АБ « Укргазбанк» в ocoбi Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» задоволено частково: на його користь стягнуто:

з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року станом на 08 липня 2014 року в загальному poзмipi 940551 грн. 25 коп., яка складається із строкової заборгованості по кредиту в poзмipi 849528 грн. 03 коп.; поточної заборгованості по процентах в poзмipi 11752 грн. 28 коп.; простроченої заборгованості по процентах в poзмipi 27125 грн. 60 коп.i пені в poзмipi 2312 грн. 24 коп., а також судовий збір в сумі 3410грн. 40 коп.;

з ОСОБА_4 стягнута сума штрафу за договором іпотеки № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року в poзмipi 20250 грн. та судовий збір в розмірі 243грн. 60 коп.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ АБ « Укргазбанк» з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 14.04.2015 апеляційна скарга ОСОБА_3 повернута їй відповідно до вимог ч.5 ст. 297 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить змінити рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2015 року в частині визначення валюти заборгованості, скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині рішення про стягнення заборгованості в сумі 31264,03 долара США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, та виселити з неї відповідачів.

Вказує, що боржник за кредитним договором відмінний від іпотекодавця, тому не є подвійним стягненням звернення стягнення на належну ОСОБА_4 квартиру та стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» в повному обсязі.

Зазначає, що районним судом не враховано, що кредитний договір є споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, тому банк внаслідок порушення споживачем умов договору має право на вимогу повернення кредиту лише у разі затримання сплати частину кредиту на три календарні місяці, які на момент звернення банку до суду з позовом, не сплинули.

Вважає, що вимоги банку щодо стягнення штрафу у зв'язку з тим, що вона не застрахувала предмет іпотеки, задоволені бути не можуть за спливом передбаченого ч.2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності, який закінчився 02.03.2011 року, а банк не просив поновити цей строк.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтримала доводи своєї апеляційної скарги і рішення суду просила скасувати, виходячи з підстав цієї скарги.

Вислухавши учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні.

Між тим оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ АБ « Укргазбанк» в ocoбi Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» за заявленими підставами, суд вважав, що відповідач ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 31264,03 долара США, яка повинна бути стягнута з позичальника в валюті України, та пеня в сумі 2312,24 грн. Стягуючи з ОСОБА_4 суму штрафу, суд вважав доведеними факт порушення нею п. 3.3.4 договору іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з нього відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості за кредитним договором вже стягується судом, тому одночасне стягнення тієї ж заборгованості з майнового поручителя шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, призведе до необґрунтованого подвійного стягнення заборгованості на користь позивача. У зв'язку з чим суд вважав безпідставними й вимоги позивача про виселення відповідачів із іпотечної квартири.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може у звязку з наступним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 27 лютого 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 07/08-4, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит в poзмipi 60 000 доларів США зі сплатою процентів в poзмipi 12,5% річних на строк до 26 лютого 2020 року шляхом відкриття на її ім'я відповідного рахунку і перерахування на нього передбачених договором грошових коштів в poзмipi 600000 доларві США.

Позичальник ОСОБА_5 зобов'язалася за кредитним договором сплачувати

заборгованість за кредитом щомісячно з 1-го по 10-те число кожного місяця у відповідності до встановленого графіку погашення заборгованості, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором з травня 2014 року не виконувала, станом на 08 липня 2014 року за нею виникла заборгованість за кредитним договором в загальному poзмipi 31264,03 долару США , яка складається: із строкової заборгованості по кредиту в розмірі 28308 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту - 1660,54 доларів США; заборгованості по процентах поточна - 391,61 долар США; заборгованості по процентах прострочена - 903,88 долара США, та пеня в cyмi 2312, 24 грн., яка вирахована відповідно до вимог ч.2 ст. 258 ЦК України.

Зазначені розрахунки заборгованості відповідають вимогам ст.ст. 1048-1050 ЦК України та не спростовані відповідачами як в суді першої так і апеляційної інстанції.

У звязку з зазначеним судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що вищевказана заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з позикодавця ОСОБА_3

Однак судом першої інстанції не враховано, що позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором у валюті кредитування (долар США).

Статтею 192, ч.3 ст. 533 ЦКУкраїни передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки ПАТ АБ « Укргазбанк» правомірно надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті та позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд першої інстанції повинен був стягнути такі кошти саме в іноземній валюті.

Зазначене розяснення міститься в п.12 постанови № 5 від 30.03.2012року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

За таких обставин рішення суду в частині визначення валюти та суми стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення зазначенням того, що з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року в сумі 31264,03 долара США, яка складається: з строкової заборгованості по кредиту в сумі 28308 доларів США, простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1660,54 доларів США, поточної заборгованості по процентах в розмірі 391, 61 долар США, заборгованості по процентах простроченої в розмірі 903,88 долара США та пені в розмірі 2312 грн. 24 коп.

В забезпечення виконання кредитного договору позичальником ОСОБА_5 банком на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору іпотеки № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року було прийнято в іпотеку нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_2, житловою площею 40,6 кв.м, загальною площею 64,4 кв.м, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину , яке зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 22127184.

Відповідно до п. 2.2 договору іпотеки предмет іпотеки оцінено сторонами договору в сумі 405000 грн. Сторони визначили початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної субєктом оціночної діяльності відповідно до Законодавства України.

Відповідно до п.п. 3.3.4 договору іпотеки на період його дії іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від ycix ризиків по даному виду страхування.

Згідно п.п.3.3.4.1. цього ж договору іпотекодавець зобовязаний вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший ніж той, в межах якого позичальник виконає всі зобовязання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступний рік, та надавати іпотекодержателю докази сплати страхових платежів.

Цього зобов'язання іпотекодавець ОСОБА_4 не виконала, пояснивши у судовому засіданні апеляційного суду, що й на час розгляду справи предмет іпотеки не застрахований нею.

Згідно п. 4.3. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцям обовязків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання кредитного договору, а в разі невиконання кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки.

У звязку з зазначеним та на підставі вимог пунктів 4.2 та 4.3 договору іпотеки судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з іпотекодавцям ОСОБА_4 штраф в розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки в сумі 20250 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 на порушення строків, передбачених ч.2 ст. 258 ЦК України, оскільки 02.03.2011 року закінчився строк дії договору страхування предмета іпотеки, є безпідставними, оскільки протиречить вимогам п.п. 3.3.4, 3.3.4.2 договору іпотеки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що іпотекодержатель міг самостійно за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки в інтересах іпотекодавця, не є підставою для зміни чи скасування рішення районного суду в цій частині, оскільки відповідно до вимог п.3.1.2. договору іпотеки, це є правом, а не обовязком іпотекодержателя.

Як розяснено в п.9, п. 42 постанови № 5 від 30.03.2012року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4ЦПК).

Суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Як вбачається з матеріалів справи позичальник є відмінною від особи іпотекодавцям, тому правові наслідки невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, наступають відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про іпотеку».

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону не враховані, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню, а позов банку в цій частині задоволенню.

При цьому колегія суддів вважає співмірними суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, та враховує, що порушення основного зобов'язання за кредитним договором та вимог іпотечного договору завдає збитків іпотекодержателю.

Однак колегія суддів враховує, що до виниклих правовідносин слід застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, який унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

У звязку з зазначеним рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову в частині виселення відповідачів з іпотечної квартири, оскільки відповідно до статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109ЖК України виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки і було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, можливо тільки з наданням іншого постійного житла.

Між тим позивач просив виселити відповідачів з іпотечної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілення судових витрат ухвалено з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та відмови у задоволенні вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про звернення стягнення на іпотечне майно.

В цій частині позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІН НОМЕР_1) на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року в сумі 31264,03 долара США, яка складається: з строкової заборгованості по кредиту в сумі 28308 доларів США, простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1660,54 доларів США, поточної заборгованості по процентах в розмірі 391, 61 долар США, заборгованості по процентах простроченої в розмірі 903,88 долара США та пені в розмірі 2312 грн. 24 коп.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 07/08-4 від 27 лютого 2008 року в сумі 31264,03 долара США, яка складається: з строкової заборгованості по кредиту в сумі 28308 доларів США, простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1660,54 доларів США, поточної заборгованості по процентах в розмірі 391, 61 долар США, заборгованості по процентах простроченої в розмірі 903,88 долара США, пені в розмірі 2312 грн. 24 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № № 07/08-4 без оформлення заставної від 27 лютого 2008 року, а саме на нерухоме майно: трикімнатну квартиру житловою площею 40,6 кв.м, загальною площею 64,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину , яке зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 22127184, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, визначеною в пункті 2.2 договору іпотеки в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна при проведенні виконавчих дій у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року не підлягає виконанню.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий: Судді: