Постанова № 54019789, 25.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/8923/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Коротун О.М.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Оборський Я.В. - дов. № 216/13-Н від 28.02.2013р.

від відповідача: Паламар Л.В. - дов. № 12/03 від 14.04.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р.

у справі № 910/8923/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

про стягнення 8 697 576, 98 грн.

В судовому засіданні 25.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В 2013р. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про стягнення 8 697 576, 98 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №010/08/3705 від 09.08.2007р., а саме щодо повного та своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а тому просив суд стягнути з відповідача 7 094 456, 56 грн. заборгованості за кредитом, 924 110, 88 грн. заборгованості за відсотками, 523 361, 55 грн. пені за кредитом та 155 647, 99 грн. пені за відсотками.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі № 910/8923/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у розмірі 7 094 456, 56 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 924 110, 88 грн., пеню за кредитом в розмірі 523 361, 55 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 155 647, 99 грн., судовий збір у розмірі 68 820, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 2 539 942, 00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 355 112, 00 грн., пені за кредитами - 523 361, 55 грн., пені за відсотками - 155 647, 99 грн. та відмовити в позові у цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, позичальник має повернути кредитору тільки ту суму коштів, яка йому надана, а судом не досліджено питання правильності визначення розміру сум, що стягуються.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2014р.

27.10.2014р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

До початку судового засідання 29.10.2014р. від представника відповідача надійшло клопотання про призначення фінансово-кредитної (економічної) експертизи (з переліком питань), проведення якої відповідач просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зобов'язався оплатити її вартість.

В судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався.

Представник позивача в письмових запереченнях не погодився на призначення експертизи у справі, оскільки вважав його розрахунки позовних вимог правильними.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014р. було призначено судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі № 910/8923/13.

16.02.2015р. на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експертів про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. поновлено провадження у справі, розгляд клопотання експертів призначено на 04.03.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. клопотання експертів про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи у справі № 910/8923/13 задоволено, апеляційне провадження по справі №910/8923/13 зупинено до повернення до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи.

05.06.2015р. (вх. № 09-23/223/15) до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8923/13 з висновком судово-економічної експертизи № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. поновлено апеляційне провадження у справі та призначено розгляд справи.

Заявлене представником відповідача клопотання від 08.07.2015р. про призначення у справі повторної судово-економічної експертизи колегією суддів відхилено, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки у ньому відсутні будь-які доводи щодо необґрунтованості чи неповноти висновку судово-економічної експертизи № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015р., чи невідповідність його матеріалам справи.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження іншого розміру заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені за кредитом та пені за несвоєчасну сплату процентів, ніж заявлено позивачем.

16.07.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній у зв'язку з недостатньою ясністю, як на його думку, висновку експертів № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015р. просив викликати в судове засідання судових експертів для надання роз'яснень з наведених в клопотанні питань.

В судове засідання 15.09.2015р. викликано судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для надання пояснень щодо висновків судово-економічної експертизи № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015р. у даній справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.09.2015р. представником позивача надано перелік питань, які останній вважає за необхідне поставити судовим експертам за результатами проведеної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 30.09.2015р., зобов'язано судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надати суду письмові обґрунтовані відповіді на поставлені сторонами у даній справі питання.

01.10.2015р. надійшли пояснення експертів щодо висновку за результатами проведення судово-економічної експертизи у даній справі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи відклався, останній раз на 25.11.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 2 539 942, 00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 355 112, 00 грн., пені за кредитами - 523 361, 55 грн., пені за відсотками - 155 647, 99 грн. та відмовити в позові у цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», (позивач, кредитор за договором) та Закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-Інформ», яке в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» (відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 010/08/3705, відповідно до п. 1.1. якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) в сумі 24 000 000,00 грн. строком до 15.07.2010р. зі сплатою 15 % річних.

Сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.3. кредитного договору).

Згідно п. 3.4. кредитного договору сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором:

- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом;

- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);

- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором).

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаних кредитних коштів та сплатити нараховані відсотки відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 6.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжними дорученнями на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до цього договору), який буде коригуватися щоразу після видачі кожного траншу за цим кредитним договором, шляхом внесення відповідних змін в додаток № 1.

Договір, згідно п. 9.1., набуває чинності з дати його укладання та діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).

В подальшому сторонами були внесені зміни та доповнення до кредитного договору шляхом укладання додаткових угод, а саме додаткової угоди №010/08/3705-1 від 22.09.2008р., додаткової угоди №010/08/3705-2 від 21.11.2008р., додаткової угоди №010/08/3705-3 від 31.07.2009р., додаткової угоди №010/08/3705/4 від 30.10.2010р. та від 31.03.2010р., додаткової угоди №010/08/3705/6 від 30.07.2010р., додаткової угоди №010/08/3705/7 від 29.03.2012р.

Відповідно до додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. до кредитного договору станом на дату її укладання фактична прострочена заборгованість позичальника по сплаті суми кредиту становить 5 741 532,73 грн.

Пунктом 2 даної додаткової угоди встановлено, що станом на дату укладання додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 7 094 456,56 грн., у тому числі: 5 741 532,73 грн. - заборгованість з погашення суми кредиту, 1 352 923,83 грн. - заборгованість з погашення процентів.

Згідно п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. з 29.03.2012р. фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Згідно п. 4 вказаної додаткової угоди кінцевий строк погашення фактичної заборгованості за сумою кредиту - 30.04.2012р., плата за користування кредитом - 14 % річних.

Пунктом 10.4 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р.) сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору №010/08/3705 від 09.08.2007р. (в редакції додаткової угоди від 21.11.2008р. № 010/08/3705-2 до кредитного договору) позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 8 782 511,00 грн. строком до 15.07.2010р. зі сплатою 22% річних, що підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками з рахунку відповідача.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про те, що у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань по вказаному кредитному договору позивачем неодноразово вживалися заходи щодо проведення реструктуризації заборгованості, проте, в порушення умов кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р., відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 25.04.2013р. утворилась заборгованість в сумі 8 697 576,98 грн., в тому числі кредитна заборгованість - 7 094 456,56 грн., заборгованість за відсотками - 924 110,88 грн., пеня за кредитом - 523 361,55 грн., пеня за відсотками - 155 647,99 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені за кредитом та пені за несвоєчасну сплату процентів, апеляційною інстанцією призначено судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015р. документально підтверджується отримання ПрАТ «Бліц-Інформ» в період з 16.08.2007р. по 11.04.2008р. від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитних коштів на загальну суму 8 782 511, 00 грн. згідно кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р.

Згідно з даними банківських виписок по особовому рахунку № 20733165 та № 20720156 ПрАТ «Бліц-Інформ» за період з 01.01.2007р. по 25.06.2013р., розмір заборгованості ПрАТ «Бліц-Інформ» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з урахуванням капіталізації відсотків в розмірі 2 509 941, 56 грн. (935 084, 00 грн. + 1 574 857, 56 грн.), за кредитним договором № 010/08/3705 від 09.08.2007р. становить 7 094 456, 56 грн., кінцевий строк погашення заборгованості, згідно додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р. - 30.04.2012р., плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14% річних.

Заборгованість ПрАТ «Бліц-Інформ» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/08/3705 від 09.08.2007р. зі сплати процентів за користування кредитом станом на 25.04.2013р. (за період з 29.03.2012р. по 24.04.2013р.) складає 920 816, 55 грн.

Пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів ПрАТ «Бліц-Інформ» згідно кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р. за період з 04.05.2012р. по 30.10.2012р. складає 523 361, 55 грн.

Пеня за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитом ПрАТ «Бліц-Інформ» згідно кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р. станом на 25.04.2013р. за період з 24.04.2012р. по 24.04.2013р. складає 80 107, 94 грн.

Як зазначає експерт, розбіжність між сумою пені за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитом, відображеною в Довідці про стан заборгованості ПрАТ «Бліц-Інформ» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/08/3705 від 09.08.2007р. станом на 25.04.2013р. та розрахунком експертів, виникла внаслідок того, що банком враховано період, за який нарахована пеня більше ніж один рік.

Отже, згідно висновку судово-економічної експертизи № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015р. розмір заборгованості ПрАТ «Бліц-Інформ» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/083705 від 09.08.2007р., з урахуванням додаткових угод до нього, визначений у розрахунку (довідці про стан заборгованості) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 25.04.2013р. підтверджується в загальному розмірі 8 618 742, 60 грн., в томі числі 7 094 456, 56 грн. заборгованості за кредитом, з урахуванням капіталізації відсотків в розмірі 2 509 941, 56 грн., 920 816, 55 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 523 361, 55 грн. пені за прострочення строків погашення кредиту та 80 107, 94 грн. пені за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо висновку експертів в частині визначення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 920 816, 55 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В таблиці № 5 висновку експертів відображені суми нарахованих відсотків за період з 29.03.2012р. по 24.04.2013р. в розмірі 1 064 110, 87 грн.

В позовній заяві позивачем зазначено, що за період з 29.03.2012р. по 24.04.2013р. нараховано відсотків 1 064 110, 88 грн. (1 065 208, 99 грн. (нараховано) - 1 098, 11 грн. (зменшено за 29.03.2012р.)).

Експертами зазначено, що ПрАТ «Бліц-Інформ» сплачено 143 294, 32 грн.

Позивач не заперечує, що 30.03.2012р. відповідачем було сплачено 3 294, 33 грн., проте вказує, що за рахунок даних коштів були погашені відсотки, нараховані 28.03.2012р.

Отже, висновок експертів про погашення відповідачем 3 294, 33 грн. заборгованості по відсоткам, нарахованим за період з 29.03.2012р. по 24.04.2013р., є помилковим.

Таким чином, заборгованість ПрАТ «Бліц-Інформ» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зі сплати процентів за користування кредитними коштами становить 924 110, 88 грн. (1 064 110, 88 грн. (нараховано) - 140 000, 00 грн. (сплачено), як вірно зазначено позивачем в позовній заяві.

Висновки експертів щодо розміру пені за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 80 107, 94 грн., оскільки, банком враховано період, за який нарахована пеня більше ніж один рік, не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 10.8. кредитного договору з урахуванням додаткової угоди №010/08/3705/7 від 29.03.2012р. сторони погодили, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років, а порядок та строк нарахування пені передбачений п. 10.4. кредитного договору з урахуванням вказаної додаткової угоди.

Отже, враховуючи норми чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за період з 30.10.2010р. по 24.04.2013р. є правомірними та заявлені в межах строку позовної давності, визначеного сторонами.

Відповідач, під час розгляду справи, заперечуючи позовні вимоги, посилався також на те, що Додаткова угода № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р. передбачає збільшення заборгованості за кредитним договором без отримання кредитних коштів на суму 1 352 923,83 грн. та зобов'язує відповідача сплачувати проценти на проценти, які були включені до суми основного боргу, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» звернулось до суду з позовом про визнання вказаної угоди недійсною.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014р. у справі №910/17463/13 рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. у справі № 910/17463/13 у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказаною вище постановою встановлено, що погоджена сторонами умова про збільшення заборгованості за сумою кредиту на суму заборгованості за процентами не свідчить про нарахування процентів на проценти, оскільки з 29.03.2012 (моменту набрання чинності оспорюваною додатковою угодою) вказані кошти за своєю природою є кредитом, а положення п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007р. не суперечить ст.ст. 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачем збільшено заборгованість за Кредитним договором без отримання кредитних коштів на суму 1 352 923,83 грн. та відповідно нараховано на проценти, які були включені до суми основного боргу, вірно не прийняті судом до уваги.

Безпідставним також є посилання відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо нарахування позивачем процентів на проценти у сумі 659 038,73 грн. згідно додаткової угоди №010/08/3705/4 від 31.03.2010р., оскільки вказані кошти у сумі 659 038,73 грн. за своєю природою є кредитом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи норми чинного законодавства та умови укладеного між сторонами кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 7 094 456, 56 грн. заборгованості за кредитом, 924 110, 88 грн. заборгованості за відсотками, 523 361, 55 грн. пені за кредитом та 155 647, 99 грн. пені за відсотками, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Жодних контррозрахунків щодо іншого розміру заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені за кредитом та пені за несвоєчасну сплату процентів відповідачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи та не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому клопотання відповідача від 30.09.2015р. та від 25.11.2015р. про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/7991/15-г за позовом банку до відповідача про звернення стягнення на майно відповідача, яке передано позивачу в іпотеку для погашення заборгованості по спірному кредитному договору, не підлягає задоволенню, оскільки жодним чином розгляд справи № 910/7991/15-г не перешкоджає розгляду даної справи, встановлення правовідносин сторін та дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 13.08.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі №910/8923/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі №910/8923/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8923/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.М. Коротун

Є.Ю. Шаптала