Рішення № 5401717, 14.07.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2009 р. Справа № 2/383

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Стародуб Л.Ф.

за участю представників сторін

від позивача Лисак Ю.М. (довіреність №12 від 02.02.09)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Слободище" (с. Слободище Бердичівського району)

про стягнення 11659,77 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за товар згідно договору купівлі-продажу від 20.02.08 в сумі 116 59,77 грн. з яких: 8 730,00грн. сума основного боргу; 1225,40 грн. сума індексу інфляції; 191,03 грн. - 3% річних за користування чужими коштами; 1513,34 грн.- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідач не розрахувався за поставлений товар.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявним в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Справа розглядається в більш тривалий строк , ніж передбачено ст.69 ГПК України.

Суд оглянув у судовому засіданні оригінали документів на яких грунтуються позовні вимоги, а саме: договір купівлі-продажу №20/02-08 від 20.02.08, видаткову накладну №РН-0000037 від 10.04.08р.,довіреність відповідача на отримання товару у позивача №999225 від 10.04.08.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи , 20 лютого 2008 року між Приватним підприємством "Кемілайн-Агро" (продавець) та Приватним підприємством "Слободище" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №20/02-08, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.1.1 договору, загальна сума договору складає 18180,00грн.

Строк поставки встановлено до 15.04.08 (п.1.4 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар - фунгіцид Фитал в кількості 300кг. на загальну суму 18180,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000037 від 10.04.08 та довіреністю на отримання товару серії НБИ №999225 від 10.04.08 (а.с.9-10).

За п.1.3 договору, остаточний розрахунок за поставлений товар сторонами встановлено до 01.10.08р.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч умовам договору, відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 9450,00грн. та з порушенням строків передбачених у договорі, а саме: 29.07.08 на суму 5450,00грн., 24.12.08 на суму 4000,00грн. (а.с.14).

18.02.09р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу за № 19 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 8730,00грн. (18180-9450) обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 1513,34 грн. (а.с.3).

За п.6.2 договору, за несвоєчасну поставку у встановлений строк продавець сплачує покупцю пеню в розмірі передбаченому діючим законодавством за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1225,40 грн. інфляційних та 191,03 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" (13330,Бердичівський район, с.Слободище, вул.Карпенка,1; код 33708198) на користь Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" (10007,м.Житомир, вул.Саєнка,212, кв.8; код 31052661) - 8730,00грн. боргу; 1225,40 грн. інфляційних; 191,03 грн. 3% річних,1513,34 грн. пеня, 116,60грн. витрат на оплату державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: 3 прим.