УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2015 року Справа № 876/7659/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О., Носа С.П.
з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЮКО» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Фірма ЮКО» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова) № 68/22-04/13800127 від 24.07.2014 р.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 р. адміністративний позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повністю були зясовані всі обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 02.07.2014 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Фірма ЮКО», з питань правомірності, правильності та своєчасності нарахування податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами якої було складено акт № 245/22-04/13800127 від 02.07.2014 р.
Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Фірма ЮКО» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2014 року на суму 249 419 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту загальною сумою 249 419 грн.
На підставі вказаного акта було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» № №68/22-04/13800127 від 24.07.2014 р., яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податкового податку на додану вартість у розмірі 249 419 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при поданні заперечень на акт перевірки, позивачем було надано зведений кошторисний розрахунок орієнтовної вартості будівництва житлового будинку з метою підтвердження понесених витрат. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи. Господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Контрагенти були зареєстровані на момент виписки податкових накладних в єдиному державному реєстрі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства відповідно є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів, згідно з частиною 2 цієї статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 17 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як зазначено у п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як вірно встановив суд першої інстанції, між ТзОВ Фірма «ЮКО» (орендар) та Львівською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі від 01.02.2008 р., за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що розташована за адресою : вул. Рильського, 10, м. Львів, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
29.11.2011 р. Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Львівській області було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24.11.2011 р.
01.05.2013 р. між ТзОВ «Фірма ЮКО» (Замовник) та ТзОВ «АВР-Буд» (Підрядник) було укладено договір № 01-05/13, за умовами якого замовник забезпечує розробку, затвердження та передачу підряднику проектної документації.
На виконання даного договору було представлено акти виконаних робіт № 01/04/2014, № 02/04/2014, № 03/04/2014 та № 04/04/2014 на влаштування кладочних робіт, влаштування системи природної витяжки в приміщеннях житлового будинку, на тинькування цегляних стін, на влаштування залізобетонних перемичок міжкімнатних арматур, податкові накладні № 2 від 02.04.2014 р. на суму 894 635,00 грн. (в тому числі ПДВ 149 105,83 грн.) та № 8 від 08.04.2014 р. на суму 484 480,00 грн. (в тому числі ПДВ 80 746,67 грн.). В оплату за виконані роботи ТзОВ Фірма «ЮКО» в квітні 2014 року передано контрагенту векселі на загальну суму 1 379 115,00 грн.
У квітні 2014 року ТзОВ Фірма «ЮКО» було придбано в ТзОВ «Комплекс Дах» матеріали (керамічні блоки) на загальну суму 149 807,16 грн. згідно з накладними № 23/04/14-5 від 23.04.2014 р., № 23/04/14-1 від 23.04.2014 р., № 23/04/14-2 від 23.04.2014 р., № 22/04/14-1 від 22.04.2014 р., № 28/04/14-2 від 28.04.2014 р. На придбані матеріали ТзОВ «Комплекс Дах» виписано податкові накладні № 26, № 27, № 28 від 23.04.2014 р., № 42 від 28.04.2014 р. В оплату за виконані роботи ТзОВ Фірма «ЮКО» в квітні 2014 року передано контрагенту вексель на загальну суму 60 199,00 грн.
Крім того, податковий орган дійшов висновку, що угода укладена між ТзОВ Фірма «ЮКО» та ТзОВ «АВР-Буд» є такою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме : направлена на ухилення від сплати податків, оскільки ТзОВ «АВР-Буд» в порушення п.198.3 ст.198 ПК України виписувало та видавало податкові накладні без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а також проектно-кошторисної документації.
Проте, спростовуючи висновок податкового органу про ненадання товариством дозвільних документів на будівництво обєкту, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усі обєкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності обєкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого обєкта будівництва. Віднесення обєкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Багатоквартирний житловий будинок, будівництво якого здійснюється за вищевказаною адресою, відповідно до будівельних норм та державних стандартів віднесено до ІІІ категорії складності.
Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначенні статтями 34 та 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Виконання будівельних робіт на обєктах І-ІІІ категорії складності (крім індивідуальних житлових будинків площею до 300 кв.м. та господарських споруд) здійснюється після реєстрації органом державного архітектурно будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.
Процедура подання декларації про початок виконання будівельних робіт та її форма визначені Порядком виконання будівельних робіт (далі - Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 р.
Згідно з цим Порядком, будівельні роботи щодо обєктів будівництва, що належать до I-III категорії складності можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації відповідною інспекцією декларації про початок виконання будівельних робіт.
З акту перевірки вбачається, що товариством надано до перевірки договір оренди землі від 01.02.2008 р. та Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24.11.2011 р.
Що стосується питання неподання проектної документації суд зазначає наступне.
Загальні умови та порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель, споруд технічного переоснащення підприємств, а також окремих комплексів чи видів робіт, повязаних з будівництвом обєктів визначаються «Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р. згідно з положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до статті 896 Цивільного кодексу України, підрядник зобовязаний здійснювати будівництво та повязані ним будівельні роботи згідно з проектною документацією, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та кошторису, що визначає їх ціну. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобовязана надати відповідну документацію.
Порядок укладення договору підряду на капітальне будівництво визначається загальними положеннями про укладення цивільно-правових договорів.
Як вказав представник позивача, за договором підряду на капітальне будівництво на замовника покладено обовязок у строки, визначені нормативно або за договором, надати генеральному підрядникові проектну та іншу документацію, передати йому майданчик для будівництва підприємства, забезпечити своєчасне відкриття і безперервність фінансування будівництва та оплату виконання будівельно-монтажних робіт. Замовник повинен відповідно до графіку, узгодженого із строками виконання будівельно-монтажних робіт і введення в дію завершених обєктів, комплексно передати генеральному підрядникові устаткування, матеріали, вироби, обовязок поставки яких покладено на замовника. Генеральний підрядник зобовязаний збудувати передбачений договором обєкт відповідно до проектної документації, забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до будівельних норм і правил, провести індивідуальне випробування змонтованого ним устаткування, взяти участь у комплексному випробуванні устаткування, здати робочій комісії закінчені об'єкти будівництва, підготовлені до випуску продукції і надання послуг, а також забезпечити разом із замовником і субпідрядними організаціями введення їх у дію у встановлені строки.
Таким чином, ТзОВ Фірма «ЮКО», як замовник будівництва, відповідно до укладених із ТзОВ «АВР-Буд» договорів, зобовязувалась передати проектну документацію зазначеному контрагенту і така документація знаходилась у представників останнього.
Крім цього, при вирішенні справи суд першої інстанції врахував, що проектна документація, відповідно до умов договору, була надана підряднику, а один її примірник зберігався у підрядника на будівельному майданчику та у разі витребування такої контролюючим органом, могла бути надана лише після отримання її у представника підрядника на будівельному майданчику.
Також вказав, що згідно листа № 7966/10/22-10 від 11.06.2014 р. про надання пояснень та їх документального підтвердження, проектно-кошторисна документація не вимагалась, натомість вимагалось надати інформацію та документи у строк протягом десяти робочих днів з дня отримання даного листа, проте уже 19.06.2014 р. контролюючий орган розпочав проведення перевірки ТзОВ Фірма «ЮКО», тобто не дочекавшись спливу строку для надання витребуваної документації.
З огляду на вищевикладене, податковий орган не спростував факт неподання товариством проектно-кошторисної документації та не надав жодного доказу щодо фіксації факту ненадання такої документації.
Згідно п.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Отже, факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України матеріалами справи не підтверджений, відповідачем не доведений жодним доказом, тобто з боку позивача відсутній склад порушення, за яке передбачено накладення штрафу відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що при поданні заперечень на акт перевірки, позивачем було надано зведений кошторисний розрахунок орієнтовної вартості будівництва житлового будинку з метою підтвердження понесених витрат.
Згідно листа Головного управління Міндоходів у Львівській області № 9844/22-04 від 21.07.2014 р. відповідач вказав, що позивачем не було надано журнал обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) та звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (форма М-29). Однак зазначені документи форми КБ-6 та М-29 не відносяться до проектно-кошторисної документації і такі не вимагалися під час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.
Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 р. затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.
Згідно з пунктом 1.4-17 цього Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пункту 2.3.2.2 цього Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що угода, укладена між ТзОВ Фірма «ЮКО» та ТзОВ «АВР-Буд» є такою, яка завідомо суперечать інтересам держави та суспільства та направлена на ухилення від сплати податків.
Як вірно вказав суд першої інстанції у постанові, що оскаржується, представник позивача жодних пояснень з цього приводу не надав, як не надав таких пояснень і в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, факт виконання господарських операцій між ТзОВ «Фірма ЮКО» (Замовник) та ТзОВ «АВР-Буд», ТзОВ «Комплекс Дах» підтверджується належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 68/22-04/13800127 від 24.07.2014 р. та наявності підстав для його скасування.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
У відповідності до вимог ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2015 року по справі №813/19/15 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді :І.О.Яворський
ОСОБА_1
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.12.2015 р.
Судове рішення № 54015244, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 26.11.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 813/19/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: