Ухвала суду № 54011775, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 рокусправа № 808/3882/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №808/3882/13-а

за позовом ОСОБА_1

до відповідач-1: Начальника територіального управління Укртрансінспекції в Запорізькій області ОСОБА_2

відповідач-2: Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій начальника Територіального управління Укртрансінспекції в Запорізькій області ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач-1) при прийнятті постанови №108974 від 29.11.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій; про скасування постанови відповідач-1 від 29.11.2011 №108974.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуване рішення відповідачем-1 прийнято за відсутності позивача, з порушенням порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Позивач зазначив про перевищення відповідачем-1 повноважень, оскільки від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, які викладені у п.4 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, мають право лише посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що постанову про застосування до позивача фінансової санкції за порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт прийнято відповідачем-1 обґрунтовано, у порядок та у спосіб, визначені законодавством.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у звязку з ліквідацією відповідача. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08 листопада 2011 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області на підставі завдання від 08.11.2011 за №060000 проведена перевірка належного позивачу транспортного засобу марки МЕРСЕДЕС-БЕНЦ, держномер 132-70 НЕ, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №056977 від 08.11.2011, в якому зазначено, що під час перевірки водію транспортного засобу ОСОБА_4 було запропоновано надати документи, на підставі яких виконуються перевезення, однак водій від надання таких документів відмовився. В акті також вказується, що водій відмовився від надання будь-яких пояснень та від підпису складеного держінспекторами акту перевірки (а.с.113).

На підставі акту перевірки від 11.11.2011р. №056977 начальником ТУ Головавтотрансінспекції ОСОБА_2 прийнятоа постанову від 29 листопада 2011 року №108974 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 680 грн. Застосування таких штрафних санкцій обґрунтовано порушенням, відповідальність за яке передбачена абзацом 12 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с.7).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами абз.1 ст. 2 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III від 05.04.2001 у редакції від 13.08.2011, внесених Законом України №3565-VI від 05.07.2011 (далі по тексту - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно зі ст.3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III зокрема встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до п. 3 Загальної частини Порядку №1657 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 21 Порядку №1657 зазначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Так, п.40 Порядку №1657 визначено, що уповноважена особа суб'єкта господарювання, водій мають право:

-ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання;

-надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Пунктом 41 Порядку №1657 встановлено, що уповноважена особа суб'єкта господарювання зобов'язана створити умови для проведення перевірки та надати необхідні документи.

Пунктом 22 Порядку №1657 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

За правилами абз.1 п. 25 Порядку №1657 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26 Порядку №1657 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не прибув 22.11.2011 та 29.11.2011 до відповідача-1 на розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 27 Порядку №1657 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріали справи свідчать, що відповідач розглянув справу 29.11.2011р., в результаті складено постанову за №108974 про застосування до позивача фінансової санкції, яка оформлена відповідно до додатку 5 Порядку №1657.

З урахуванням встановлених обставин слід погодитись з висновком суду про те, що справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт правомірно розглянуто без його участі у відповідності до приписів чинного законодавства.

Колегія суддів також погоджується з обґрунтованістю застосування до позивача фінансових санкцій.

Норми абз.12 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III/3565-VI передбачають застосування за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства санкції у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали справи підтверджують невиконанням позивачем припису №053012 від 20.04.2010 (а.с.120), прийнятого на підставі акту перевірки №118504 від 30.03.2010, з питань дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт (а.с.121). А враховуючи те, що позивач повторно допустив аналогічне порушення, яке стало підставою для прийняття відповідачем-1 постанови №108974 від 29.11.2011, відповідач-1 правомірно застосував фінансові санкції.

Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі слід зазначити, що колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що Головавтотрансінспекцію України ліквідовано без правонаступників.

Так, згідно з ч.2 ст.81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч.1 ст.104, ст.609 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації, за якої її зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно - правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Постановою Кабінету Міністрів України №346 від 28.03.2011 «Про ліквідацію урядових органів», на виконання п.4 ст.7 Указу Президента України №1085 від 09.12.2010 р., ліквідовано Головавтотрансінспекцію та Держававтотрансадміністрацію. При цьому Указом Президента України №370 від 06.04.2011 р. «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» встановлено утворити Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, реорганізувавши Державну автотранспортну службу України.

Колегія суддів зазначає, що функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, враховуючи принцип безперервності влади, обов'язковим є вирішення питання про правонаступництво юридичної особи публічного права, якою є Головавтотрансінспекція України.

Відповідно до положення про Держававтотрансадміністрацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 р. №771 і положення про Головавтотрансінспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. №1190, згідно з якими ці урядові органи діяли у системі Міністерства транспорту та зв'язку до ліквідації, а також положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №387 (центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України), основні завдання і функції Головавтотрансінспекцію та Держававтотрансадміністрацію виконує Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті.

З аналізу наведеного вбачається, що функції Головавтотрансінспекції та Держававтотрансадміністрації фактично виконує Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, а отже відсутні підстави для закриття провадження у справі, проте це є підставою для здійснення процесуального правонаступництва у даній справі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №808/3882/13-а залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №808/3882/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:О.А. Проценко

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:Л.П. Туркіна