Ухвала суду № 54011772, 11.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2015 року

справа № 808/1756/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2014р. у справі №808/1756/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"

до Запорізької митниці Міндоходів

про скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М. Кузьміна" (далі по тексту – позивач, ПАТ "Дніпроспецсталь") звернулося до адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування рішення Запорізької митниці (далі по тексту – відповідач, Запорізька митниця, митний орган) щодо коригування митної вартості за шостим методом №112030000/2013/000606/1 від 11.09.2013, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00652 від 11.09.2013 за ВМД №112030000/2013/019839.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось про протиправність рішень відповідача щодо коригування митної вартості товарів за шостим методом, оскільки ПАТ "Дніпроспецсталь" були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим - основним методом.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що Запорізькою митницею не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятіх рішень.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт стверджує, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно з вимогами ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі по тексту – МКУ) встановлено, що документи, які надані позивачем до митного оформлення не містять всіх необхідних даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару. Крім того стверджує, що документи, надані позивачем, містять розбіжності. Апелянт зауважив, що діяв обґрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 16.01.2013 між ПАТ "Дніпроспецсталь" (Покупець) і ТОВ "Чистий город ВМС" (Продавець) було укладено контракт № 12130056 ( специфікація № 1 від 28.08.2013), за яким продавець зобов'язався поставити позивачу лом і відходи нержавіючих марок сталі групи Б 26 на умовах ОАР у відповідності до Інкотермс 2010.

На виконання умов наведеного договору №12130056, 11.09.2013 позивачем до митного органу подана вантажна митна декларація (МВД) № 112030000/2013/019839, яку прийнято митним органом, для проведення митного оформлення поставленого позивачем товару. Відповідно до даної ВМД сума ввізного мита складала - 13346,86грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації.

Згідно з ВМД № 112030000/2013/019839 позивачем задекларовані наступні документи:

ѕ зовнішньоекономічний договір № 12130056 від 16.01.2013,

ѕ додаткова угода №1 від 02.09.2013,

ѕ специфікація № 1 від 28.08.2013,

ѕ рахунок - фактура (інвойс) № 1 від 06.09.2013,

ѕ пакувальний лист № 1 від 06.09.2013;

ѕ сертифікат якості № 1 від 06.09.2013;

ѕ сертифікат про походження товару № 1501810 від 06.09.2013;

ѕ експортна декларація країни відправника № 10311130/060913/0000747 від 06.09.2013;

ѕ копія СМК № 0315879 від 06.09.2013;

ѕ висновок Міністерства екології та природних ресурсів України № 863/07/5-7 від 18.03.2013.

Разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ- 1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 57, 58 МКУ, тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення митного контролю відповідач визначився, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх необхідних даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме: відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару; документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, а саме:

- в рахунку фактурі № 1 від 06.09.2013 банківські реквізити відправника, а саме: р/рахунок, кор. рахунок, БІК відрізняються від даних зазначених в додатковій угоді № 1 від 02.09.2013 до контракту від 16.01.2013 № 12130056;

- під час співставлення даних, що містяться в експортній МД суміжної сторони (РФ) від 12.09.2013 МД№ 10311130/120913/0000771 відповідач виявив розбіжності щодо якісних характеристик хімічного складу товару, вказаних у поданій МД та товаросупровідних документах, так розбіжності щодо вмісту % Мі складають 1 % що враховуючи п.2 додатку №1 специфікації №1 до контракту купівлі-продажу від 16.01.13р. № 12130056 впливають на ціноутворення товару.

Враховуючи виявлені розбіжності, а також те, що заявлені відомості повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню для підтвердження митної вартості, митний орган з посиланням на ч.3 ст. 53 МКУ запросив у позивача наступні документи:

- виписка з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант відмовився від надання вказаних документів, надавши відповідачу лист № 1311 від 11.09.2013 ТОВ “Чисте місто ВМС”, Росія, стосовно здійснених платежів.

З урахуванням вищевказаних обставин 11.09.2013р. відповідачем прийнято рішення №112030000/2013/000606/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом та картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00652 від 11.09.2013р. за ВМД №112030000/2013/019839. Запорізькою митницею вказані рішення обґрунтовані тим, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки надані документи містять розбіжності, декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Відповідач стверджує, що:

- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами;

- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з подібними (аналогічними) товарами;

- метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на територію України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах;

- метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 4,62$ за 1кг (МД №112030000/2012/023954 від 27.12.2012).

У вказаних картках відмови, як причину відмови в митному оформленні вказано те, що митним органом проведено коригування митної вартості та прийнято відповідне рішення, що вимагає подання нової ВМД.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, методів її визначення та порядок застосування вказаних методів визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-УІ.

За приписами ч.ч.1,2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За виначенням ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 1 ст.53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні ВМД № 112030000/2013/019839 позивачем на підставі ст.53 Митного кодексу України задекларовані наступні документи:

зовнішньоекономічний договір № 12130056 від 16.01.2013р.,

додаткова угода №1 від 02.09.13,

специфікація № 1 від 28.08.2013р. з зазначенням ціни за одиницю товару,

рахунок - фактура (інвойс) № 1 від 06.09.2013р. з зазначенням ціни за одиницю товару та загальної кількості грошових сум, що підлягають сплаті за поставлений товар,

пакувальний лист № 1 від 06.09.2013р.,

сертифікат якості № 1 від 06.09.2013 р.,

сертифікат про походження товару №1501810 від 06.09.2013р.,

експортна декларація країни відправника №10311130/060913/0000747 від 06.09.2013р.,

копія СМІІ№ 0315879 від 06.09.2013р. з зазначенням вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, обов’язок щодо надання додаткових документів (за наявності) на вимогу митного органу виникає виключно у разі наявності причин, встановлених ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

З урахуванням аналізу наданих позивачем документів слід погодитись з висновками суду про те, що будь-яких розбіжностей подані позивачем документи не містять, проте містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Тобто підстави, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України, вимагати у позивача додаткові документи відсутні.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

Частиною 4 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів,

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець - не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно, та відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Митний орган зазначає про неможливість використання другорядних методів "а" і "б" у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними/подібними товарами відповідно до ст. 57, 59, 60 Митного кодексу України. Також при визначенні митної вартості товарів неможливо застосувати методи "в" і "г" у зв'язку з відсутністю інформації відповідно до ст. 62, 63 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару застосовано метод "ґ" (резервний) у відповідності з вимогами ст. 57, 64 Митного кодексу України: застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ на рівні 4,62 USD за 1 кг.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як свідчать матеріали справи, для визначення митної вартості товару застосовано резервний метод у відповідності до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Відповідно до ч.2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Матеріали справи підтверджують, що приймаючи рішення про коригування митної вартості №112030000/2013/000606/2 від 11.09.2013 р., відповідач в якості джерела, з яким здійснювалось порівняння та визначення митної вартості товару, зазначив ВМД №112030000/2012/023954 від 27.12.2012 р., що суперечить нормам Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, щодо дотримання умови « 90 днів» (пп.b п.1 ст.5 Генеральної угоди).

За встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи митного органу про те, що заявлена позивачем митна вартість не відповідає ціні, яка була фактично сплачена або підлягає платі за товари. Відповідачу були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Таким чином рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2014р. у справі №808/1756/14 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2014р. у справі №808/1756/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна