Постанова № 54011335, 03.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2015 року № 826/15881/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РТМ-Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22 липня 2015 року № 0026671706.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15881/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 вересня 2015 року.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2015 року адміністративну справу передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року адміністративну справу № 826/15881/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 листопада 2015 року.

У судовому засіданні 10 листопада 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РТМ-Україна зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 31282375) за адресою: 03028, місто Київ, вул. Кошового Олега, будинок 2, літера Б, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14 травня 2015 року позивачем було подано до контролюючого органу засобами електронного зв'язку звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року.

Так, в рядку 8 вказаного звіту позивачем визначено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у розмірі 547869,17 грн.

Разом з цим, у зв'язку з виявленням помилки допущеної в попередньому звітному періоді, а саме не врахування понижуючого коефіцієнту, позивачем при подачі звіту за травень 2015 року зменшено суму єдиного внеску (рядок 7) на суму 298134,04 грн.

У свою чергу, відповідачем, 22 липня 2015 року, у зв'язку із встановленням неповної сплати суми єдиного внеску, визначеної позивачем у звіті за квітень 2015 року, винесено оскаржуване рішення винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0026671706, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 59625,66 грн. та нараховано пеню у розмірі 4473,24 грн. за період з 21.05.2015 по 04.06.2015

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням від 22 липня 2015 року № 0026671706, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із підпунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI врегульовано, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

При цьому, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі по тексту - Закон № 77-VIII).

Положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 219-VIII) щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, що набрав чинності 13.03.2015, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 95, згідно з яким страхувальникам при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами надано право застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску - за дотриманням певних умов.

При цьому, Законом № 219-VIII встановлено втрату чинності пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 77-VIII.

До набрання чинності Законом № 219-VIII розрахунок понижуючого коефіцієнта здійснювався відповідно до вимог Закону № 77-VIII.

За посиланням позивача, станом на дату формування та подання податкової звітності за квітень 2015 року, версія програмного забезпечення, за допомогою якого позивач здійснює оформлення та передачу звітності до контролюючого органу в електронній формі, не була адаптована до нововведень, передбачених законодавством, та виключала можливість коригування звітів в електронній формі, що у свою чергу унеможливило відображення використаного платником права на застосування понижуючих коефіцієнтів єдиного внеску у «Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» за квітень 2015 року.

Пунктом 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464-VI для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Так, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, ТОВ «РТМ-Україна» з метою застосування понижуючого коефіцієнту у січні 2015 року було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону № 77, у зв'язку з чим з лютого 2015 року підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

Як вже зазначалось, при складанні позивачем Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період квітень 2015 року в Додатку 4 була допущена помилка, а саме, позивачем не було враховано понижуючий коефіцієнт.

Так, при розрахунку сум (р. 3.1.1 Звіту) єдиного внеску згідно сум заробітної плати, нарахованої роботодавцем, відповідно до класу професійного ризику виробництва, товариство відповідно до норм чинного законодавства мало користуватися наступною формулою: р. 2.1.1 *36,77%*коефіцієнт 0,4.

В п. 2.1.1 Додатка 4 Таблиці 1 Звіту було відображено нараховану заробітну плату в розмірі 1 351 360,00 грн.

При цьому в п. 3.1.1 Додатка 4 Таблиці 1 при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску в розмірі 36,77% без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4 (36,77%*0,4= 14,708%), тобто була помилково відображена сума 496 895,07 (1 351 360 * 36,77%).

В подальшому відповідна помилка (завищена сума єдиного внеску) була відображена і в розділі 8 п. 8.1 Додатка 4 Таблиці 1 Звіту.

Таким чином, позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4 (36,77%*0,4= 14,708%), тобто належна сума єдиного внеску, яка відображалася в п. 3.1.1 Додатка 4 Таблиці 1 та в подальшому в розділі 8 п. 8.1 мала складати - 1 351 360 * 14,708%= 198 758,03 грн. (або 1 351 360 *36,77%*0,4=198 758,03 грн.).

У свою чергу, позивачем надано докази своєчасності сплати ЄСВ, згідно платіжних доручень від 13 травня 2015 року № 2151, від 07 травня 2015 року № 2133, від 07 травня 2015 року № 2131, від 13 травня 2015 року № 2150, від 07 травня 2015 року № 2132.

Відтак, зважаючи на виявлені помилки, в розділі 8 п. 81 Додатка 4 Таблиці 1 Звіту по ЄСВ за квітень 2015 року, а саме відображення суми 496895,07 грн. замість 198758,03, суд приходить до висновку про правомірність зменшення ТОВ «РТМ-Україна» в звіті за травень 2015 року в р. 7, п. 7.1 пп. 71.1.1 суми єдиного внеску на суму 298137,04 грн. (496895,07 грн. - 198758,03 грн.).

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сплачено єдиний внесок з юридичних осіб за квітень 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнта.

Технічна помилка, допущена у звітах з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22 липня 2015 року № 0026671706.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Україна» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник