Постанова № 54011339, 03.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2015 року № 826/15617/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2015 року № 28626552207, № 28526552207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15617/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2015 року адміністративну справу передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року адміністративну справу № 826/15617/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

У період з 16 червня 2015 року по 22 червня 2015 року на підставі наказу та направлень на перевірку посадовими особами відповідача, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АРТ Меридіан» з питань дотримання правильності нарахування та сплати до бюджету України податків по взаємовідносинам з ТОВ «Мікас Плюс» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 26 червня 2015 року № 145/26-55-22-08/38450301 (далі по тексту – акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення вимог ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139. ст.. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 265350 грн., у тому числі по періодам за 2013 рік – 253440 грн., за 2014 рік – 11910 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 280141 грн., у тому числі по періодам: за січень 2013 року – 11161 грн., лютий 2013 року – 7679 грн., березень 2013 року – 15802 грн., квітень 2013 року – 23293 грн., травень 2013 року – 2192 грн., червень 2013 року – 45420 грн., липень 2013 року – 30048 грн., серпень 2013 року – 8180 грн., вересень 2013 року - 65020 грн., жовтень 2013 року – 13612 грн., листопад 2013 року – 26770 грн., грудень 2013 року – 17731 грн., січень 2014 року – 13233 грн.

На підставі вищезазначених висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 21 липня 2015 року № 28526552207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан» збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 350176,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 280141,00 грн., за штрафними санкціями – 70035,00 грн. та податкове повідомлення – рішення від 21 липня 2015 року № 28626552207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан» збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 331688,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 265350,00 грн., за штрафними санкціями – 66338,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Мікас Плюс».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 26 червня 2015 року № 145/26-55-22-08/38450301.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мікас Плюс», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Так, між TOB «АРТ Меридіан» (замовник) та TOB «Мікас Плюс» (виконавець) укладено угоду № 02-01-13 від 02 січня 2013 року, відповідно до умов якої виконавець зобов’язується якісно та у встановлені строки виконувати замовлення по виготовленню конструкцій, POS продукції, поліграфії, згідно додатку до угоди, та монтажу конструкцій на об’єкті замовника. Ціна та порядок розрахунків описані в кожному додатку (рахунку-фактурі) окремо.

Положеннями договору визначено, що виконавець передає замовнику затверджені макети продукції на протязі 3-х днів з дати підписання додатку. Після затвердження макетів (взірців) замовником їх доробка виконавцем не здійснюється, крім випаднів, коли макет не відповідає узгодженим умовам виготовлення та монтажу продукції. Виконавець здійснює виготовлення та монтаж продукції згідно затвердженого замовником макету.

По завершенню роботи сторони підписують накладні, акти прийому-передачі продукції, або, у випадку наявності недоліків, складають дефектний акт.

На виконання умов угоди позивачем долучено до матеріалів справи копії додатків до угоди з переліком продукції,видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за перевіряє мий період.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

В обґрунтування мети придбання товару, позивачем зазначено, що придбаний у ТОВ «Мікас Плюс» товар був використаний у власній господарській діяльності з подальшою його реалізацією.

З додатків до угоди № 02-01-13 вбачається, що позивач замовляв у ТОВ «Мікас Плюс» послуги з виготовлення продукції (наліпки, куточок споживача, пластиковий короб, банери, таблички, торец «розпродаж», стенди, стікери, цінники, цифри для дошки тощо) з наданням відповідних матеріалів.

Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту передачі вказаних матеріалів контрагенту, доказів транспортування та звітів про їх використання при виготовленні товару, вказаного в додатках.

Щодо наданих позивачу послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з монтажу табличок, фрізи, рекламних пано монтажних робіт, суд зазначає, що в наявних первинних документах не деталізовано зміст наданих ТОВ «Мікас Плюс» послуг, відсутній їх зміст та обсяг. Позивачем не обґрунтовано вартість послуг за договором із товариством з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс» та необхідність залучення відповідного контрагента.

Крім того, позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання товарів та послуг з метою та в цілях господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність надання обумовлених договором послуг, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відсутність документів, які б підтверджували рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин за угодою і правомірність формування позивачем даних свого податкового обліку, свідчить про обґрунтованість висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від щодо недобросовісності позивача як платника податків.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити місце надання послуг за угодою № 02-01-13, порядок передачі товарів, у відношенні яких надавалися дані послуги, обсягу послуг, період виконання. Позивачем не обґрунтовано і вартості заявлених послуг.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Мікас Плюс» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Надані позивачем копії податкових накладних та актів виконаних робіт із ТОВ «Мікас Плюс» не дають змогу ідентифікувати участь останнього у взаємовідносинах з позивачем.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та, як наслідок, правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «АРТ Меридіан» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан» відмовити.

2. Стягнути позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ Меридіан» (код ЄДРПОУ 38450301) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник