Постанова № 54005304, 02.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5144/15

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області про визнання дій незаконними та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень до позовної заяви) просив визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції ОСОБА_4 щодо прийняття постанови від 22.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 63787,26 грн. виконавчого збору незаконними та скасувати дану постанову. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем оскаржувана постанова винесена з порушенням строків відкриття виконавчого провадження, а саме: постанова, на підставі якої відкрито виконавче провадження, набрала чинності 04.09.2012 року, а тому до 04.09.2013 року державний виконавець зобов'язаний був відкрити виконавче провадження, яке було відкрито після спливу трьохрічного терміну. Вказав, що відкриваючи дане виконавче провадження про стягнення виконавчого збору, державний виконавець не прийняв до уваги обставину про надходження заяви від стягувача про повернення виконавчого листа без виконання. Вказана обставина свідчить про те, що будь-яких дій виконавчою службою не здійснювалося, а тому підстав для стягнення виконавчого збору немає.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області перебувало виконавче провадження №535/3 з виконання виконавчого листа №2-417/11, виданого 19.04.2012 року Романівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОСОБА_5 Аваль" боргу в розмірі 637872,64 грн. (а.с. 29-44).

В процесі здійснення виконавчого провадження 04.09.2012 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_4 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 63787,26 грн. (а.с. 47).

В подальшому 21.09.2015 року постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_4 було повернуто виконавчий документ стягувачеві (а.с. 44) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача №114-40-2-00/6-3734 від 20.07.2015 року про повернення виконавчого документа без подальшого його виконання. (а.с. 42).

22.09.2015 року державним виконавцем на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови державного виконавця №34013132 від 04.09.2012 року про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 63787,26 грн. (а.с. 49).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Таким чином, враховуючи, що позивачем рішення суду виконувалося протягом 2012 року по 2015 рік, тобто не в строк визначений ст. 25 Закону, відповідачем правомірно прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню.

В свою чергу позивач вказує на порушенням відповідачем строків відкриття виконавчого провадження визначених ст.22 Закону, щодо стягнення з нього виконавчого збору, однак суд не приймає до уваги дані доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону (в редакції від 14.05.2015 року), у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1 ч. ст. 47, пп. 2 і 8 ч.1 ст. 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 47 Закону (в редакції від 14.05.2015 року) визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Так, як встановлено вище, 21.09.2015 року постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_4 було повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого його виконання, та 22.09.2015 року (тобто, не пізніше наступного робочого дня) державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови державного виконавця №34013132 від 04.09.2012 року про стягнення виконавчого збору в сумі 63787,26 грн.

Відтак, з наведених вище підстав, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №48806834 від 22.09.2015 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нібито порушення виконавчим органом процесуальних строків щодо стягнення безспірних грошових зобов'язань не спростовує факту порушення позивачем норм Закону України "Про виконавче провадження" і не звільняє його від відповідальності щодо сплати належної суми виконавчого збору та виконавчих витрат.

Згідно з ч..1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та оскаржуваної постанови.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді 487,20 грн. сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В позові ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області про визнання дій незаконними та скасування постанови від 22.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 04 грудня 2015 р.