Постанова № 54005294, 30.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/5158/15

категорія 10.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області про визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області, в якому просить визнати незаконним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду № 251 від 23 квітня 2015 року . В обґрунтування позову зазначив, що норми Закону України від 9 липня 2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких УПФУ в м. Житомирі Житомирської області у квітні 2015 року прийняло оскаржуване рішення, втратили чинність з 1 січня 2011 року відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування". Вважає дане рішення безпідставним та таким, що порушує всі можливі норми діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області як платник страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України від 9 липня 2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній до 1 січня 2011 року; далі - Закон №1058).

Відповідно до статті 17 Закону №1058 страхувальники зобов"язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2008 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира Житомирської області, на підставі матеріалів акту звірки сум чистого доходу з органами Державної податкової інспекції № 06.27/11 від 06.06.2008 року, було винесено рішення № 1178, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 застосовано фінансову санкцію у сумі 2226, 00 грн., та рішення № 1179 про застосування до позивача штрафу в розмірі 110, 85 грн.(а.с.15,16)

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у справі № 2а-29063/08 позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира Житомирської області та Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішень задоволено.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року вказану постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира, Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання неправомірними дії щодо неприйняття уточнюючої декларації, зобовязання прийняти таку декларацію та визнання недійсним рішень Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про застосування фінансових санкцій №1178 від 15 липня 2008 року та №1179 від 15 липня 2008 року відмовлено. (а.с. 17-19)

Тобто, вказаним рішенням суду підтверджено, що у позивача існував борг перед Пенсійним фондом, який станом на 1 січня 2011 року не був сплачений.

В подальшому, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі № 2а-28579/08 адміністративний позов УПФ України в Богунському районі м. Житомира Житомирської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по фінансовим санкціям та страховим внескам задоволено частково та стягнуто на користь УПФУ 2336,85 грн. заборгованості по фінансовим санкціям, застосованим рішеннями № 1178 та № 1179 від 15 липня 2008 року (а.с. 24-25).

Матеріалами справи підтверджується, що 14 березня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі звернулося до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа №5505/13, виданого 19 грудня 2013 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 2а-28579/08, про стягнення з ФОП ОСОБА_4М на користь УПФ України в м. Житомирі Житомирської області решти заборгованість по фінансовим санкціям в сумі 2094,88 грн.

17 березня 2014 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 42527322) з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с. 27).

Як вбачається з розрахунку фінансової санкції та пені, за період з 7 серпня 2008 року по 2 квітня 2015 року ОСОБА_4 сплачував вказану заборгованість частково, а тому на суму даної заборгованості відповідачем нараховувалась пеня. (а.с.28)

23 квітня 2015 року начальником УПФУ в м. Житомирі Житомирської області (як правонаступником УПФУ в Богунському районі м.Житомира) винесено рішення №251, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донараховних страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до ФОП ОСОБА_4М застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 0,00 грн. та нараховано пеню у сумі 4510,15 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 7 серпня 2008 року до 3 квітня 2015 рок (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1058 страхові внески є цільовим загальнодержавним платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.

Частина 10 і 12 статті 20 вказаного Закону визначає, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону №1058, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

В позовній заяві ОСОБА_4 посилається на те, що Управління при винесенні оскаржуваного рішення застосувало статтю 106 Закону № 1058, яка була виключена на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальонообов"язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Так, пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 (в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року) було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу в установленому розмірі.

Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Проте, із набранням чинності з 1 січня 2011 року Закону № 2464-IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальонообов"язкове державне соціальне страхування" наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058 була виключена.

Водночас, абзацом шостим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов"язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов"язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом № 2464 за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 12 травня 2015 року (№ 21-370а/15).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1,2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких, грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що УПФУ в м.Житомирі приймаючи рішення № 251 від 23 квітня 2015 року діяло в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом.

Таким чином, відповідачем в ході розгляду справи доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді 487,20 грн. сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області про визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 251 від 23.04.2015 року відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 04 грудня 2015 р.