Постанова № 5399551, 22.06.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15"червня 2009 р. Справа № 13/738-08

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Істоміної О.А., судді Білоусової Я.О., судді-доповідача Пуль О.А.,

при секретарі Анікіній К.Є.,

за участю представників сторін :

позивача - адвоката ОСОБА_2 за дов. від 10.04.2009 р.,

відповідача предст. ОСОБА_3 за дов. ВМВ № 087554 від 19.01.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №1011С/2-6) Малого приватного виробничо торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми, на рішення господарського суду Сумської області від 24 березня 2009 р. по справі № 13/738-08,

за позовом Малого приватного виробничо торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми,

до Суб*єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, м. Суми,

про стягнення 8750,00 грн. та зобов*язання вчинити певні дії,-

встановила:

У грудні 2008 року Мале приватне виробничо-торгівельне підприємство „ВМ” звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з СПД-ФО ОСОБА_4 заборгованість на загальну суму 8750,00 грн., в тому числі 2750,00 грн. збитків, 6000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць, зобовязати відповідача повернути позивачу торгівельне місце №5 в стані, в якому було одержано в оренду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 березня 2009 року (суддя Лиховид Б.І.) позовні вимоги було задоволено частково. Зобовязано СПД-ФО ОСОБА_4 повернути МП ВТП „ВМ” торгівельне місце №5 в стані, в якому його було одержано. Стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_4 на користь МП ВТП „ВМ” 85,00 грн. державного мита, 53,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 454,54 грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, Мале приватне виробничо - торгівельне підприємство „ВМ”, з рішенням господарського суду Сумської області частково не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність викладених в ньому висновків обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права в цій частині і просить прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апеллянт обгрунтовує наступним. На його думку, місцевий господарський суд не застосував до наявних правовідносин між сторонами положення статті 22 Цивільного кодексу України, статтю 225 Господарського кодексу України, які підлягають застосуванню і невірно застосував положення статті 224 Господарського кодексу України. Крім того, судом при прийнятті оскаржуваного рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки невірно застосовано статтю 759 Цивільного кодексу України, та не застосовано статтю 785 Цивільного кодексу.

Апелянт вважає, що між сторонами було укладено і діяли саме орендні відносини по платному тимчасовому користуванню відповідачем торгівельним місцем, яке має індівідуальні ознаки і є складною річчю. До таких відносин сторін мають застосовуватись положення глави 58 Цивільного кодексу України Найм ( оренда). Протее, судом невірно застосовано положення статті 8 Закону України «Про оренду землі»у зв*язку з чим зроблено невірний висновок про те, що торгівельне місце це не майно, а частина земельної ділянки, яка перебуває у позивача в оренді. Не відповідає обставинам справи, змісту укладеного сторонами договору, суті відносин, що склалися між сторонами і висновок суду про те, що між сторонами було укладено договір надання послуг.

Відповідач проти задоволення вимог апелянта заперечує і просить суд рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009 р. по даній справі залишити без змін. При цьому, він вважає, що за своїм змістом ( характеристикою) договір найму (користування, оренди) торговельного місця на ринку варто відносити саме до категорії послуг, оскільки за завданням замовника, яким виступає продавець на ринку, виконавець, яким є адміністрація ринку, надає послугу у вигляді наданні на визначений термін можливості користуватися на певних умовах торговельним місцем. Отже, на думку відповідача, укладений між ним та позивачем спірний договір №5 є договором про надання послуг, тому під час вирішення даного спору необхідно керуватись положеннями ст.ст. 901-907 глави 63 Цивільного кодексу України, а не статтею 785 Цивільного кодексу України. В той же час він вважає, що для задоволення вимог позивача щодо сплати збитків, неустойки та повернення торгівельного місця немає правових підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, встановила таке.

26 грудня 2006 року між сторонами у справі укладено договір № 5 ( далі за текстом договір), відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає у платне користування торгівельне місце № 5 території ринку, розміщеного за адресою : м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, розмір якого складає 5,0 квадратних метри, для торгівлі продовольчими товарами, вказане торгівельне місце перебуває в робочому стані і підлягає передачі відповідачеві з моменту підписання договору ( пункти 1.1,1.2 Договору).

Оскільки правова позиція позивача будується на тому, що договір № 5 від 26.12.2006 р. є договором оренди (найму), в той час як відповідач вказує, що цей договір є договором про надання послуг, судова колегія наголошує на тому, що для правильного вирішення господарського спору необхідно чітко встановити правову природу укладеного між сторонами договору, з метою розуміння правовідносин, що виникли між сторонами.

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов*язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов*язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найма та встановлює, за договором найма ( оренди) наймодавець передає або зобов*язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні ( неспоживна річ).

Крім того, згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов*язки.

Поняття не споживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками якщо вона наділена тільки їй власними ознаками, що відрізняють її з поміж інших однорідних речей, індівідуалізуючи її.

Згідно частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об*єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов*язки.

Колегія суддів зазначає, що вивченням положень Договору встановлено, що його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 5 кв.м, ціллю використання. Крім того про те, що між сторонами після підписання договору виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов*язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1 Договору встановлено розмір орендної плати за Договором. На додаток до вказаного, пунктом 7.1.1 Договору сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втративши чинність з 26.12.2007 року.

Також, відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір № 5 від 26.12.2009 р. є за своєю суттю саме договором найму ( оренди), а за договором про надання послуг.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач просив суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. неустойки, посилаючись на частину 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якою передбачено наступне: якщо наймач не виконує обов*язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції відмовив в цій частині у задоволенні позову, виходячи з того, що з договору № 5 від 26.12.2006 р. не вбачається щоб позивач передав відповідачу будь яке майно, а лише надав торгівельне місце.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Так, відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 7.1.1 Договору, позивачем та відповідачем обумовлено, що договір оренди вважається втративши чинність з 26.12.2007 року.

Позивач листами № 37 від 22.01.2008 р. та № 46 від 17.03.2008 р. повідомив відповідача про те, що договір оренди торгівельного місця укладатися не буде та про звільнення орендного місяця, у зв*язку з реконструкцією ринку.

Частинами 1 та 2 статі 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов*язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов*язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом, відповідач після закінчення строку дії договору торгівельне місце не звільнив, торгівельне місце позивачеві не повернув, перешкоджає позивачу отримувати доход від використання торгівельного місця, у зв*язку з чим, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, слід зазначити, що правовідносини сторін у справі регулювалися договором оренди торгівельного місця, а не договором оренди землі, укладеного між Сумською міською радою та позивачем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2750,00 грн. відшкодування збитків позивач посилається на те, що протягом 12 місяців відповідач перешкоджає йому отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке відповідач не повернув після закінчення строку дії договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суму в розмірі 2750,00 грн. позивач вважає як мінімальний розмір доходу, який він втратив виходячи із розміру місячної оплати за користування торгівельним місцем, яка була встановлена сторонами на час дії договору № 5 від 26.12.2006 р.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов*язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Але, відповідно до листа № 46 від 17.03.2008 р. та пояснень позивача, він не мав намірів продовжувати здавати в оренду вищевказані вище торгівельні місця, у зв*язку з плановим закриттям ринку на реконструкцію та проведення будівельних робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності прямого зв*язку між діями відповідача та заявленими позивачем збитками в сумі 2750,00 грн. як неотриманого прибутку, тому позовні вимоги в цій частині правомірно визнані судом необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката, пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суди зобов*язані повно і об*єктивно встановити і дослідити обставини справи і докази, що стосуються спірних правовідносин, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що земельна ділянка не передавалась Сумською міською радою в користування позивачеві.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованими визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Сумської області неповно з*ясовано обставини, що мають значення для справи, через що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99,101,п.3 ч.1 ст.103, п.1п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

постановила :

Апеляційну скаргу Малого приватного виробничо торгівельного підприємства «ВМ»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009 року у справі № 13/738-08 в частині відмови у позові скасувати частково та прийняти нове рішення.

Стягнути з суб*єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 ( 40024, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо торгівельного підприємства «ВМ»( 40035, м.Суми, вул. Заливна,15, код 14001718) 6000,00 неустойки, 110,00 грн державного мита за подання позову та апеляційної скарги, 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 545,46 грн. за послуги адвоката.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009 р. у справі № 13/738-08 в частині стягнення з суб*єкта підприємницької діяльності державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на послуги адвоката змінити.

Викласти пункт третій рішення в настуній редакції:

Стягнути з суб*єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 ( 40024, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Державного бюджету України 85 грн. державного мита за позовну вимогу немайнового характеру.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009 року у справі № 13/738-08 залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Білоусова Я.О.

суддя Пуль О.А