Постанова № 5398933, 01.06.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2009 р. Справа № 16/650-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Ільїн О.В., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Конорєв , дов. б/н від 10.04.09 року

відповідача - ОСОБА_1, дов. №2603 від 14.05.08 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 638 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.02.09 р. по справі № 16/650-08

за позовом малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", м. Суми

до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 17500,00 грн.

встановила:

Мале приватне виробничо-торговельне підприємство "ВМ" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 15000 грн., у тому числі: 4500 грн. боргу по сплаті орендної плати по договору № 56 від 03 серпня 2007 р., 10000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди та 500 грн. нарахованих на заборгованість пені, інфляційних та 3% річних.

Заявою від 13.01.2009 р. позивач збільшив позовні вимоги, а саме просив стягнути з відповідача 17500 грн., в тому числі 5500 грн.-збитків завданих порушенням умов договору № 56 від 03 серпня 2007 р. щодо повернення об'єкта оренди та 12000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди, а також відмовився від стягнення 500 грн. нарахованих на заборгованість пені, інфляційних та 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 лютого 2009 року у справі № 16/650-08 (суддя Лиховид Б.І.) в частині стягнення 5500 грн. збитків та 12000 грн. неустойки відмовлено та в частині стягнення 500 грн. пені, інфляційних та 3% річних провадження у справі припинено на підставі п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2007 року між малим приватним виробничо-торговельним підприємством "ВМ", ринком, та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, підприємцем, було укладено договори про передачу ринком підприємцю в тимчасове платне користування для торгівлі продовольчими товарами торговельних місць №13 та №56, розміщених на території ринку за адресою :АДРЕСА_1

Відповідно до умов вказаних договорів їхня дія припинилася 26.12.2007 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.07.2008 року по справі №16/258-08 було зобов'язано СПДФО ОСОБА_2 повернути торговельні місця №13 та №56, розміщені на території ринку за адресою :АДРЕСА_1 Вказане рішення на час звернення позивача з позовом по даній справі набрало законної сили і встановлені ним обставини відповідно до вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знову при вирішенні даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу СПДФО ОСОБА_2 зазначені місця не повернула та продовжує використовувати їх для здійснення господарської діяльності.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність особи у вигляді обовязку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Оскільки через неповернення відповідачем торговельних місць позивачеві, останній позбавлений був можливості надавати їх в платне користування і, в свою чергу, отримувати від них доход, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 5500, які розраховані позивачем, виходячи з розміру місячної плати за користування місцями, встановленої сторонами на час дії договорів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

А тому рішення місцевого господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 5500,00 грн збитків слід скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та прийняти в цій частині нове рішення, про задоволення позову про стягнення 5500,00 грн збитків.

Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на те, що в економічні плани позивача не входило надання торговельних місць №13 та №56 в користування, і це не узгоджується з вимогами органів самоврядування до позивача, а тому не має прямого зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, не можуть вважатися обґрунтованими, так як з рішення господарського суду Сумської області від 16.07.2008 року по справі №16/258-08 вбачається, що органи місцевого самоврядування пред'являють до позивача вимоги щодо реконструкції та благоустрою ринку, тобто вимоги покращення умов діяльності ринку, а не припинення надання торговельних місць №13 та №56 в користування. А неповернення відповідачем торговельних місць затримує початок проведення реконструкції місць, і в свою чергу, зменшує період часу отримання позивачем доходу від надання їх в користування.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки в самих договорах, якими передавалися торговельні місця №13 та №56 в користування, зазначено про надання їх в оренду і надання вказаних місць в оренду передбачена пунктом 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року №57/188/84/105, до правовідносин сторін у даній справі слід застосовувати норми, що стосуються договорів найму та оренди, а не послуги, як вказував місцевий господарський суд в своєму рішенні.

А отже рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 12000,00 грн. неустойки слід скасувати та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити позов в ційчастині.

В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 500, 00 грн. пені на підстав пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, так як позивач, подаючи заяву про збільшення позовних вимог, фактично відмовився від позову в частині стягнення 500, 00 грн. пені.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 44, 80, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 2009 року у справі № 16/650-08 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача 5500,00 грн збитків та 12000, 00 грн. неустойки.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (40030, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 38085) 5500,00 грн збитків та 12000,00 грн. неустойки.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (40030, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 38085) 3000,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката, 175,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 87,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Івакіна В.О.