Постанова № 5375916, 12.05.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2009 р. Справа № 5/715-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., судді Білоконь Н. Д. , Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Конорєва В.О., довіреність б/н від 09.04.2009 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 146 від 22.01.2009 року

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 868 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 року у справі № 5/715-08

за позовом малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", м. Суми,

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Суми,

про стягнення 10500,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

Позивач, мале приватне виробничо-торговельне підприємство «ВМ»звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_3, відповідача у справі, про стягнення 10500,00 грн. (3300,00 грн. відшкодування збитків, 7200,00 грн. неустойка за несвоєчасне повернення торговельних місць); про зобовязання повернути торговельне місце № 26 в стані, в якому було одержано в оренду; а також про стягнення 105,00 грн. державного мита за вимоги майнового характеру, 85,00 грн. державного мита за вимоги немайнового характеру, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000,00 грн. за оплату послуг адвоката. Крім того, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2009р. у справі № 5/715-08 (суддя Гудим В.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду від 19.03.2009р. у справі 5/715-08 не погодився, подав до Харківського господарського апеляційного суду апеляційну заяву, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, так як суд в порушення процесуального закону вийшов за межі своїх повноважень і заявлених позовних вимог, невірно витлумачив зміст договору, зробив невірні висновки щодо змісту правових відносин, які існували між сторонами. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив господарський суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять Харківський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

29 грудня 2006 року між сторонами у справі укладено договір №26 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає у платне користування торгівельне місце № 26 території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, розмір якого складає 12.0 квадратних метри, для торгівлі продовольчими товарами, вказане торгівельне місце перебуває в робочому стані і підлягає передачі відповідачеві з моменту підписання договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Оскільки правова позиція позивача будується на тому, що договір № 26 від 29.12.2006 року є договором оренди (найму), в той час як відповідач вказує, що цей договір є договором про надання послуг, судова колегія наголошує на тому, що для правильного вирішення господарського спору необхідно чітко встановити правову природу укладеного між сторонами договору, з метою розуміння правовідносин, що виникли між сторонами.

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Крім того, згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно частини 1 стаття 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Судова колегія зазначає, що вивченням положень Договору встановлено, що його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 12 кв.м., ціллю використання. Крім того про те, що між сторонами після підписання Договору виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1.Договору встановлено розмір орендної плати за Договором. На додаток до вказаного, пунктом 7.1 Договору сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 26.12.2007 року.

Також, відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір № 26 від 29.12.2006 року є за своєю суттю саме договором найму (оренди), а не договором про надання послуг.

Таким чином, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 7.1.1 Договору, позивачем та відповідачем обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 26.12.2007 року.

Позивач листами № 30 від 08.01.2008 року та № 37 від 22.01.2008 року повідомив відповідача про те, що договір оренди торгівельного місця пролонгуватися не буде та просив останнього звільнити займане торгівельне місце.

Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до положень статей 22, 623 Цивільного кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу збитки майнового характеру, що завдані порушенням прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії договору торгівельне місце не звільнив, торгівельне місце позивачеві не повернув, перешкоджає позивачу отримувати доход від використання торгівельного місця, у зв'язку з чим, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія також зазначає, що правовідносини сторін у справі регулювалися договором оренди торгівельного місяця, а не договором оренди землі, укладеного між Сумською міською радою та позивачем. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суди зобов'язані повно і об'єктивно встановити і дослідити обставини справи і докази, що стосуються спірних правовідносин, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що земельна ділянка не передавалась Сумською міською радою в користування позивачеві.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Харківської області неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103: статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 року скасувати.

Прийняти нове рішення - позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (40011, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) грошову суму в розмірі 10500 гривень, з них - 3300 гривень відшкодування збитків, 7200 гривень - неустойка за своєчасне неповернення торгівельного місця.

Зобов'язати фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (40011, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Малому приватному виробничо-торгівельному підприємству "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) торгівельне місце №26 території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, розмір якого складає 12.0 квадратних метри в стані, в якому воно було одержано в оренду.

Стягнути з фізичної особи -суб'єктаа підприємницької діяльності ОСОБА_3 (40011, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму державного мита за вимоги майнового характеру - 105,00 гривень.; суму державного мита за вимоги немайнового характеру - 85,00 гривень; витрати на інформаційно-технічне забезпеченнясудовогоо процесу - 118,00 гривень; витрати за оплату послуг адвоката - 1000,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Білоконь Н. Д.

Суддя Ільїн О.В.